ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 669/89/22
провадження № 61-16826св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Білогірської селищної ради Хмельницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року у складі судді Бараболі Н. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 жовтня 2023 рокуу складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про визначення місця проживання дітей.
2. Позовна заява мотивована тим, що з 24 липня 2010 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 . За час спільного проживання у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 . В кінці 2021 року відповідачка переїхала проживати до своєї тітки, а згодом до іншого чоловіка, при цьому забравши із собою дочку ОСОБА_6 . Син ОСОБА_5 категорично відмовився залишати своє місце проживання та виявив бажання жити разом із батьком.
3. Після переїзду відповідачка з незрозумілих причин обрала спосіб фактично повної ізоляції доньки ОСОБА_6 від спілкування із батьком. В силу поведінки відповідачки ОСОБА_1 фактично не має змоги побачитись з донькою, поговорити з нею по телефону. Аналогічні дії відповідачки призвели до неможливості належного спілкування між собою обох їхніх дітей - сина ОСОБА_7 та дочки ОСОБА_6, чого вони дуже хочуть та що вкрай негативно впливає на них.
4. Відмічає, що зі свого боку намагається зробити все можливе для того, щоб діти не лише спілкувалися між собою, а і син ОСОБА_5 якчастіше бачився і спілкувався із матір`ю.
5. Наразі між ним та відповідачкою не досягнуто згоди щодо того, з ким будуть проживати їхні малолітні діти. Зважаючи на наявність означеного невирішеного спору, діючи виключно в якнайкращих інтересах дітей, позивач вважає, що їхнє місце проживання слід визначити разом із ним, як їхнім батьком.
6. Позивач зазначав, що до кінця грудня 2021 року він, відповідачка та їхні спільні діти проживали у належному йому на праві особистої приватної власності житловому будинку по АДРЕСА_1 . Означений житловий будинок є доволі просторим, з усіма комунікаціями. Діти у будинку мали кожен окрему кімнату, до чого вони звикли та що стало нормою їхнього буття. Дочка та син, проживаючи разом, звикли один до одного, гарно між собою ладять, допомагають та підтримують один одного. Між ними, як рідними братом та сестрою, існує доволі міцний соціальний зв`язок, розривання якого їм шкодить.
7. З огляду на вказане та посилаючись на те, що з народження дітей він постійно займався їхнім вихованням, між ними наявне повне взаєморозуміння та підтримка, він працевлаштований і має постійний, сталий та достатній дохід, в той час як відповідачка ОСОБА_4 не працевлаштована, не має власного доходу, не забезпечена матеріально та не має власного житла, ОСОБА_1 вважає, що саме визначення місця проживання дітей з ним відповідатиме якнайкращим їхнім інтересам, у зв`язку із чим просив його позов задовольнити.
8. У лютому 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про визначення місця проживання дітей.
9. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, під час якого у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки у них відсутні спільні інтереси з чоловіком, наявні різні погляди на життя, відсутнє почуття любові, вона звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу.
10. Після подачі позовної заяви вона спільно із донькою переїхала проживати до іншого чоловіка та веде з ним спільне господарство.
11. Позивачка відмітила, що сина ОСОБА_8 чоловік категорично не відпустив з нею. На даний час дитина проживає разом із батьком, згоди на проживання сина з батьком вона не давала, їй як матері чиняться усілякі перешкоди для спілкування та виховання дитини з боку ОСОБА_1, вона не може забрати дитину для спільного проживання. Її син насильно та примусово розлучений із своєю сестрою.
12. ОСОБА_3 зазначила, що завжди піклувалася про своїх дітей, виконувала свої обов`язки, які ґрунтуються на повазі до прав дитини та людської гідності, створювала всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей. Вказала, що намагається забезпечити своїм дітям нормальний психологічний та моральний розвиток, намагаючись бачитись, спілкуватись та брати участь у вихованні та утриманні сина, однак, ОСОБА_1 позбавляє її можливості відчувати себе повноцінною матір`ю, розлучаючи дітей.
13. В пріоритетах ОСОБА_1 завжди є робота, він ніколи самостійно не дбав про дітей, не володіє інформацією про лікування дітей, особливості харчування, режим. Всі ці аспекти сімейного життя завжди були на ній. Зауважила, що син ОСОБА_5 знаходиться в такому віці, коли материнська турбота йому більше потрібна, при цьому, вона має більшу прихильність до дитини, має постійне житло, дохід і може забезпечити дитину усім необхідним, в тому числі для здійснення своїх обов`язків по вихованню та догляду, а проживання сина з батьком суперечить інтересам дитини, оскільки батько не приділяє йому належної уваги через постійну зайнятість на роботі. Після спілкування із вчителями школи, яку відвідує ОСОБА_5, позивачка дізналася, що останні скаржились на поведінку сина, він запізнюється в школу, відвідує її в неохайному вигляді.
14. Посилаючись на зазначене позивачка просила суд визначити місце проживання дітей - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із нею.
15. Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2022 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
16. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 27 липня
2023 року, залишених без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_9 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_10 з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
17. Надавши оцінку установленим обставинам справи крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, взявши до уваги вік дітей, висновок органу опіки та піклування Білогірської селищної ради, урахувавши особисті якості обох батьків, можливість створення ними належних умов для виховання дітей, суд першої інстанції дійшов висновку про визначення місця проживання сина ОСОБА_7, 2011 року народження, разом з батьком, а доньки ОСОБА_6, 2014 року народження, разом з мамою.
18. Разом з тим суд роз`яснив сторонам, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батько/мати, у разі визначення місця проживання дітей з матір`ю/батьком, не обмежений/обмежена у своєму праві на спілкування з дітьми, турботі відносно дітей та участі у вихованні дітей і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю/батьком дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
19. Переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 лише в частині вирішення первісних та зустрічних позовних вимог щодо визначення місця проживання ОСОБА_11, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про визначення її місця проживання з матір`ю ОСОБА_3, оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
20. При цьому колегія суддів врахувала, що ОСОБА_12 з січня 2022 року проживає з матір`ю і дані про неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року.
22. Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
23. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного та зустрічного позовів щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_11 та постанову суду апеляційної інстанції.
25. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі
№ 377/128/18, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 28 грудня
2020 року у справі № 487/2001/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга мотивована тим, що в основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок органу опіки та піклування, в якому зазначено, що донька ОСОБА_6 виявила бажання проживати з матір`ю, проте таке висловлювання доньки мало місце у присутності відповідачки, що не могло відображати дійсну волю дитини.
27. Вважає, що дійсна воля дитини щодо місця її проживання відображена у висновку судово-психологічної експертизи, яким зокрема констатовано, що
"… дівчинка поважає та прислухається до позиції та думки мами і боїться її розчарувати, намагається все робити для того, щоб не засмучувати маму. ОСОБА_6 свідомо на рівні підсвідомості в присутності мами намагається контролювати свої емоції і відповідає завченими фразами, відстоюючи позицію мами, хоча при цьому емоційно ближча до тата ОСОБА_1 та сприймає свого батька з теплими та люблячими емоціями".
28. Судами попередніх інстанцій дано невірну оцінку думці самої дитини (доньки ОСОБА_6 ) через призму її добровільності та відповідності інтересам дитини. Також судами не враховані особисті якості батьків та їхні моральні якості як вихователів. Вважає, що саме його особисті та моральні якості як вихователя є більш сприятливими для доньки ОСОБА_6 .
29. Також судами не враховано, що за місцем його проживання створено більш комфортні умови для проживання доньки, оскільки у його власності перебуває будинок площею 189,5 кв. м, у якому до розлучення сторін проживали діти та мали окремі кімнати. Суди не врахували потребу ОСОБА_6 та її брата ОСОБА_7 в спільному проживанні, оскільки вони мають незначну різницю у віці (3 роки), чудово доповнювали одне одного, мали між собою міцний емоційний зв`язок.
30. Визначаючи місце проживання доньки ОСОБА_6 разом з матір`ю, суд не взяв до уваги ту обставину, що проживання доньки з матір`ю у нинішніх умовах є некомфортним та обтяжливим для неї.
31. Таким чином, рішення суду першої інстанції переглядалося в суді апеляційної інстанції тільки в частині вирішення позовів щодо визначення місця проживання ОСОБА_11 і тільки в цій частині оскаржується до суду касаційної інстанції, тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
32. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий
Фактичні обставини справи, встановлені судами
33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 24 липня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1, виданого повторно 22 грудня
2021 року Білогірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
34. Рішенням Білогірського районного суду від 14 квітня 2022 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_14 відновлено прізвище ОСОБА_14
35. Під час шлюбу у них народилися двоє дітей: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.
36. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, малолітні діти після свого народження і до погіршення відносин між сторонами проживали разом із своїми батьками в будинку, розташованому по АДРЕСА_1 . У 2021 році ОСОБА_4 створила сім`ю з іншим чоловіком та разом із дочкою ОСОБА_6 переїхала на постійне проживання до нього, за адресою: АДРЕСА_2 . Син ОСОБА_5 залишився проживати разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
37. Малолітні діти навчаються у Білогірському опорному закладі загальної середньої освіти ім. І.О. Ткачука Білогірської селищної ради Хмельницької області.
38. Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, який затверджено рішенням виконавчого комітету Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області № 31 від 08 лютого 2022 року "Про затвердження висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітніх дітей", доцільно визначити місце проживання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком - ОСОБА_1, а малолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, - з матір`ю ОСОБА_4 . Вказаний висновок виданий на підставі ретельно проаналізованих в сукупності отриманих даних на кожну дитину, характеристики на обох батьків, актів обстеження умов їх проживання, провівши індивідуальні бесіди із дітьми, отримавши інші відомості, наявність яких є обов`язковою при підготовці зазначеного висновку.
39. Житлово-побутові умови проживання як за місцем проживання батька ОСОБА_1, якому на праві власності належить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, так і за місцем проживання матері ОСОБА_4, яка проживала зі своїм співмешканцем ОСОБА_16 в його житловому будинку по АДРЕСА_2, є добрими.
40. Для проживання і виховання дітей створено необхідні умови, що випливає зі змісту актів обстеження умов проживання сторін, складених 17 січня 2022 року фахівцями Служби у справах дітей Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області.
41. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є фізичними особами-підприємцями, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серії ААВ №039603, виданою 05 жовтня 2012 року державним реєстратором Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області Лавренюком В. М., та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №35582118606, виданою 31 січня 2022 року державним реєстратором Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області Пилипчуком Ю. М.
42. Крім того, ОСОБА_1 працював на посаді головного інженера ПП "Білогір`я Будсервіс" в періоди з 23 жовтня 2018 року по 31 березня 2020 року та з 20 травня 2021 року по 30 вересня 2021 року та отримував заробітну плату, що підтверджується даними довідок №№ 1,2, виданих 10 січня 2022 року ПП "Білогір`я Будсервіс".
43. Разом з тим, на підтвердження наявності доходу ОСОБА_1 надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2020 року
по 3 квартал 2021 року.
44. ОСОБА_3 на час розгляду справи перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку.
45. Характеристики обох батьків є однаково позитивними, що підтверджується даними характеристик №№ 1572,1574, виданими 14 листопада 2022 року виконавчим комітетом Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області.
46. За висновком судово-психологічної експертизи Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №4112-4115/22-26 від 10 травня 2023 року, згідно зазначеної ситуації та з огляду спостережень під час тестування та бесіди, діти ОСОБА_9 та ОСОБА_12 спроможні з урахуванням їхнього віку, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку, усвідомлювати реальний зміст сімейної ситуації, яка склалася навколо спору батьків щодо визначення їхнього місця проживання. Для психологічного спокою та комфорту ОСОБА_7 та ОСОБА_6 краще перебувати у звичному середовищі (в якому вони проживали більшість свого віку), та з людьми, до яких сформувалася емоційна прив`язаність.
47. У ОСОБА_11 по відношенню до мами ОСОБА_17 присутній живий контакт, тактильні емоції, підтримка і бажання спілкуватися, між ними склалися люблячі відносини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
48. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
49. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
50. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
51. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
52. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
53. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
54. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
55. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
56. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовів щодо визначення місця проживання ОСОБА_11 та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
57. Як зазначалося вище, рішення суду першої інстанції переглядалося в суді апеляційної інстанції тільки в частині вирішення позовів щодо визначення місця проживання ОСОБА_11 і тільки в цій частині оскаржується до суду касаційної інстанції, тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
58. У статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.