ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/2003/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Сервіс" - Колосар М.Є., адвокат (довіреність від 01.12.2021),
відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укрмінерал Інвест" -Мадалиць В.В., адвокат (договір від 12.07.2023 № НПП07/23, ордер від 07.03.2024 АЕ №1268964 ),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Сервіс"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 (суддя Панна С.П.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2024 (головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Парусніков Ю.Б.)
у справі № 904/2003/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Сервіс" (далі - ТОВ "СПП Сервіс", позивач, скаржник)
до товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укрмінерал Інвест" (далі - ТОВ "НПП Укрмінерал Інвест", відповідач),
про розірвання договору та стягнення коштів.
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для розірвання договору поставки від 10.06.2021 № 1006/1 та стягнення сплачених за товар коштів у сумі 655 000 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "СПП Сервіс" звернулося до суду з позовом до ТОВ "НПП Укрмінерал Інвест" про розірвання договору та стягнення сплачених за товар коштів у сумі 655 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, зокрема, що 13.07.2021, на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки від 10.06.2021 № 1006/1, відповідач поставив на адресу позивача вібраційне обладнання - "Грохот ГІТ-42А" під час експлуатації якого в рамках гарантійного строку (з 13.07.2021 по 13.01.2022) неодноразово проявлялися дефекти - розриви зварних швів металоконструкції. 16.12.2021 позивач повернув неякісне обладнання постачальнику (відповідачу), оскільки дефекти проявлялись знову, а претензію від 25.11.2021 про заміну обладнання на якісне ТОВ "НПП Укрмінерал Інвест" не задовольнило, не відремонтувало неякісне обладнання та не повернуло його позивачу, а також не поставило іншого обладнання на заміну дефектному.
Відповідач, в свою чергу, заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачем були внесені зміни до конструкції обладнання, на які не розповсюджуються гарантійні зобов`язання постачальника.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 у справі № 904/2003/23, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі; судові витрати покладено на позивача.
Судові рішення судів попередніх судових інстанцій, зокрема, мотивовані тим, що:
- враховуючи умови договору, термін дії договору автоматично подовжено на один рік, тобто до 31.12.2022, а позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання спірного договору - 12.04.2023, тобто, після закінчення строку його дії;
- суди, з посиланням на правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 зі справи № 910/7981/17, від 18.11.2019 зі справи № 910/16750/18, від 14.07.2021 зі справи № 911/1442/19, вказали про те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір, відповідно, відмовили у задоволенні позову щодо розірвання договору;
- щодо стягненням з відповідача сплачених за товар коштів у сумі 655 000,00 грн. (повна вартість, якого за умовами договору складає 690 000,00 грн.), на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суди, з посиланням на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, зазначили про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, відповідно, дійшли висновку, що зобов`язання сторін, передбачені спірним договором, зокрема, фінансові (позивач не повністю розрахувався за придбаний у відповідача товар вартістю 690 000 грн., сплативши 655 000 грн.) припинені не були (а саме, обов`язок покупця оплатити товар у повному обсязі );
- з огляду на вищевикладене, суди зробили висновок, що відповідач отримав відповідні кошти (частину вартості придбаного позивачем майна) на підставі договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати, відтак положення статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідна сума коштів підлягає поверненню в силу положень ЦК України, що регулюють відносини поставки та самого договору (подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17);
-матеріалами справи було доведено, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації обладнання шляхом самостійного втручання та заміни верхніх та нижніх сит в період гарантійного строку;
- стосовно якості поставленого товару, суди вказали, що 13.07.2021 сторонами був підписаний акт прийому-передачі обладнання до договору від 10.06.2021 № 1006/1 відповідно до якого покупець прийняв, а продавець передав обладнання згідно з видатковою накладною від 13.07.2021 № 128 на суму 690 000 грн. При прийманні продукції покупцем не було зазначено в акті про недоліки обладнання. Крім того оскільки обладнання поставлено 13.07.2021, а претензія щодо якості поставленого обладнання датована 25.11.2021, а саме, як встановлено судами, після внесення позивачем зміни до конструкції грохоту самостійно без узгодження із постачальником. Також, з матеріалів справи вбачається тривале використання обладнання на об`єкті контрагенту позивача. Судами враховано, що позивач не заперечував ним заміни верхнього колосникового сита на сито з канільованої сітки та нижнього сита на канільовану сітку та не спростував таких фактів, натомість не погоджується що такі дії були здійснені самостійно, оскільки такі рішення приймались з усним погодженням з відповідачем. Таким чином, суди дійшли висновку, що після втручань позивачем у конструкцію обладнання - Грохоту ГІТ- 42А без погодження з виробником - відповідачем виникли проблеми, які призвели до неякісних робіт з фракційного розділу агломерату.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх судових інстанцій ТОВ "СПП Сервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "СПП Сервіс", відкрито з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник, із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує що суди попередніх судових інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/18335/20, від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц, від 24.05.2023 у справі № 756/420/17, від 10.05.2023 у справі №922/3808/21, від 23.11.2023 у справі № 757/42452/20, а також у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 753/23725/15-ц.
Також скаржник, із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287, пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, вказує на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи, не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), а також встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Доводи інших учасників справи
Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
У судовому засіданні 14.03.2024 представник відповідача брав участь в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Суду від 12.03.2024.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди попередніх судових інстанцій встановили, що 10.06.2021 ТОВ "СПП Сервіс" (Покупець) та ТОВ "НПП Укрмінерал Інвест" (Постачальник) укладений договір поставки № 1006/1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар згідно специфікації до цього договору - Грохот ГІТ-42А (комплектація - сита верхнього ярусу 20х20 мм, сита нижнього ярусу 5х5 мм, електродвигун, ЗІП (сита) без рами) вартістю 690 000,00 грн., в тому числі ПДВ 115 000,00 грн.
Постачальник надає гарантію протягом 180 днів на товар з моменту підписання видаткової накладної, тобто з 13.07.2021 по 13.01.2022.
Право власності, усі риски загибелі і ушкодження товару переходять до покупця з дати, вказаної у видатковій накладній, виданій Постачальником на відвантаження цієї партії товару.
Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 з наступними змінами та доповненнями, з підписанням акту випробування та акту прийому-передачі обладнання на складі постачальника. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо за 20 календарних днів до моменту витікання договору жодна із сторін не заявить письмово про своє бажання його розірвати, термін дії договору автоматично подовжується на один рік.
13.07.2021 сторонами підписаний акт прийому-передачі обладнання до договору від 10.06.2021 № 1006/1, відповідно до якого Покупець прийняв, а Продавець передав обладнання згідно видаткової накладної від 13.07.2021 № 128 на суму 690 000,00 грн. Також, позивач надав товарно-транспортну накладну від 13.07.2021 № Р128 на суму 690 000,00 грн.
При прийманні продукції Позивачем не було в акті зазначено про його недоліки.
Судами встановлено, що позивач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 655 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями копії яких є в матеріалах цієї справи.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів цієї справи, з дати поставки придбане обладнання використовувалось ТОВ "СПП Сервіс" на території ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" при проведенні робіт із розділення агломерату на фракцію 0-5 мм, що підтверджується договором від 21.05.2021 № 31-0586-02 укладеним ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (Замовник) та ТОВ "СПП Сервіс" (Виконавець), актом від 13.07.2021 № 283 на ввезення товарно-матеріальних цінностей на територію ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" та листом ТОВ "СПП Сервіс" від 09.07.2021 № 33.
03.08.2021 ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (Сторона-1), ПАТ "Дніпровський коксохімічний завод" (Нова сторона) та ТОВ "СПП Сервіс" (Сторона -2) укладена угода про заміну сторони договору від 21.05.2021 № 31-0586-02, відповідно до якої Сторона -1 передає Новій стороні, а Нова сторона приймає на себе всі права та обов`язки, що мали виникнути у Сторони -1 за договором з дати підписання даної угоди.
З листа відповідача від 06.09.2021 вбачається, що за зверненням позивача відносно Грохоту ГІТ-42А в комплектації: електродвигун 15кВТ 750 об/мін-1 шт., пружина грохоту - 8 шт., відповідні пружинні опори - 4 шт., рама грохоту - 1 шт. представниками відповідача були виявлені дефекти та в подальшому були усунуті шляхом посилення конструкції Грохоту ГІТ-42А.
07.09.2021 ТОВ "СПП Сервіс" на адресу ПАТ "ДКХЗ" направила лист з проханням вивезти Грохот ГІТ-42А для усунення неполадків на території заводу виробника з 07.09.2021 по 15.09.2021.
14.09.2021 після виконання виробником ремонтних робіт, обладнання було повернуто покупцю на територію ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", що підтверджується актом від 14.09.2021 № 368 на ввезення/вивезення товарно-матеріальних цінностей на територію ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".
10.11.2021 було припинено експлуатацію Грохоту ГІТ-42А через тріщини зварювальних з`єднань та пориви тіла бортів грохоту та підшипникового вузла.
ТОВ "СПП Сервіс" запросило представників ТОВ "НПП Укрмінерал Інвест" для огляду та ремонту обладнання на місці його експлуатації, для чого листами від 02.11.2021 № 229, від 10.11.2021 № 241 замовило пропуски на територію.
14.11.2021 фахівцями відповідача виконані частково зварювально-відновлювальні роботи з гуркоту на ділянці розсіву на території заводу.
25.11.2021 ТОВ "СПП Сервіс" на адресу ТОВ "НПП Укрмінерал Інвест" направило претензію № 20-711 від 25.11.2021, в якій просило розглянути можливість заміни Грохоту ГІТ-42А на Грохот, який буде відповідати всім раніше заявленим технічним умовам. В своїй претензії позивач зазначав, що 13-14 липня 2021 Грохот ГІТ-42 був ввезений на територію ПАТ "Дніпровський коксохімічний завод" та протягом трьох тижнів вбудований у конструкцію установки - класифікатора на рудному дворі в районі доменної печі № 12. В подальшому з 15.08.2021 протягом 5-8 робочих днів проявилися перші дефекти верхніх колосникових сит: під час роботи гуркоту, після подачі на нього гарячого (до 300 С0 ) агломерату, почали руйнуватися зварювальні шви кріплення колосників до рамок верхнього сита. Обірвані колосники частково повернула на рамки, але протягом найближчих 15 хвилин їх знову відривало. В результаті позивачем після усного погодження з представниками відповідача ухвалено рішення замінити верхнє колосникове сито на сито з канільованої сітки. Також з зазначеної вище претензії позивача вбачається, що 14.09.2021 після капітального ремонту Грохот введено в експлуатацію та в середині жовтня за рахунок власних коштів позивач замінив нижнє сито на канільовану сітку.
23.12.2021 на адресу ТОВ "СПП Сервіс" направлена відповідь від 13.12.2021 на вказану вище претензію, в якій відповідач відмовився від заміни обладнання, пославшись на те, що ТОВ "СПП Сервіс" мало перевірити якість обладнання під час його передачі покупцю як того вимагає Інструкція П-7 від 25.04.1966. Відповідач в своїй відповіді на претензію наголошує, що з моменту прояви перших дефектів у серпні 2021 жодних претензій, актів про недоліки постачальником не було отримано. Відповідач зазначає про виключення гарантійних зобов`язань виробника, оскільки позивачем неодноразово без погодження з відповідачем здійснювались заміни комплектуючих обладнання та претензія від покупця надійшла вже пізніше чотирьох місяців з дня отримання товару. Факт самостійного втручання позивачем (без згоди представника відповідача) в обладнання підтверджується претензією позивача від 25.11.2021 № 20-711.
14.01.2022 на адресу відповідача направлений лист позивача від 13.01.2022 №20-784 із зверненням, в якому останній просив повідомити про строки виконання гарантійного ремонту, а також підписати акт приймання-передачі товару від 16.12.2021, який підтверджує факт повернення обладнання Постачальнику. До листа додано два примірника акта від 16.12.2021 підписаних ТОВ "СПП Сервіс".
24.01.2022 позивач повторно направив відповідачу лист від 24.01.2022 № 20-790 з вимогою повідомити строки виконання гарантійного ремонту неякісного обладнання та підписати акт приймання-передачі товару від 16.12.2021.
02.11.2022 адвокат Колосар М.Є. направив на адресу відповідача лист ТОВ "СПП Сервіс" (супровідний лист 01.11.2022) з повідомленням від 01.11.2022 №18-11-01 про відмову від договору поставки від 10.06.2021 №1006/1 та повернення коштів (цей лист був повернутий Укрпоштою з відміткою "За закінченням встановленого терміну зберігання").
Посилаючись на вищевикладені обставини, а також те, що ТОВ "НПП Укрмінерал Інвест" фактично не виконало поставку товару (не надало Покупцю обумовленого договором товар), внаслідок чого ТОВ "СПП Сервіс" позбавлене того, на що розраховувало при укладенні договору, позивач звернувся до суду з цим позовом в якому просив суд розірвати договір поставки від 10.06.2021 № 1006/1 та стягнути з відповідача сплачені за товар кошти у сумі 655 000,00 грн., на підставі приписів статті 1212 ЦК України.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору у цій справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору та стягнення з відповідача сплаченої позивачем, не у повному обсязі, вартості отриманого товару (обладнання) за договором поставки від 10.06.2021 № 1006/1.
Позивач стверджував, що відповідач не здійснив заміну неякісного обладнання на якісне, не відремонтував неякісне обладнання (в рамках гарантійного строку) та не повернув його позивачу (оскільки 16.12.2021 позивач повернув відповідачу неякісне обладнання), а також не поставив іншого обладнання на заміну дефектному.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у перелічених вище постановах Верховного Суду з огляду на таке.
Слід зазначити, що предметом позову у справі, яка переглядається, є розірвання договору поставки та стягнення сплачених за товар коштів у сумі 655 000 грн. Під час розгляду справи, судами як першої так і апеляційної інстанцій було встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання спірного договору - 12.04.2023, тобто, після закінчення строку його дії ( договір діяв до 31.12.2022). При цьому суди, з посиланням на правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 зі справи № 910/7981/17, від 18.11.2019 зі справи № 910/16750/18, від 14.07.2021 зі справи № 911/1442/19, вказали про те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір, відповідно, відмовили у задоволенні позову щодо розірвання договору. Стосовно стягненням з відповідача сплачених за товар коштів у сумі 655 000,00 грн. (повна вартість, якого за умовами договору складає 690 000,00 грн.), на підставі приписів статті 1212 ЦК України, суди, з посиланням на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, зазначили про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, відповідно, дійшли висновку, що зобов`язання сторін, передбачені спірним договором, зокрема, фінансові (позивач не повністю розрахувався за придбаний у Відповідача товар вартістю 690 000 грн., сплативши 655 000 грн.) припинені не були (а саме, обов`язок покупця оплатити товар у повному обсязі ). З огляду на вищевикладене, суди зробили висновок, що відповідач отримав відповідні кошти (частину вартості придбаного позивачем майна) на підставі договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати, відтак положення статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідна сума коштів підлягає поверненню в силу положень ЦК України, що регулюють відносини поставки та самого договору (подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17). Щодо якості поставленого товару, суди вказали, що 13.07.2021 сторонами був підписаний акт прийому-передачі обладнання до договору від 10.06.2021 № 1006/1 відповідно до якого покупець прийняв, а продавець передав обладнання згідно з видатковою накладною від 13.07.2021 № 128 на суму 690 000 грн. При прийманні продукції покупцем не було зазначено в акті про недоліки обладнання. Крім того оскільки обладнання поставлено 13.07.2021, а претензія щодо якості поставленого обладнання датована, як встановлено судами, після внесення позивачем конструктивних змін у обладнання самостійно без узгодження із постачальником. Також, з матеріалів справи вбачається тривале використання обладнання на об`єкті контрагенту позивача. Отже у справі, що розглядається суди дійшли висновку, що після втручань позивачем у конструкцію обладнання - Грохоту ГІТ - 42А без погодження з виробником - відповідачем виникли проблеми, які призвели до неякісних робіт з фракційного розділу агломерату. Відповідні встановлені судами обставини (які не переоцінюються Верховним Судом в силу приписів статті 300 ГПК України) стали підставою для відмови у позові.
Разом з тим, предметом розгляду справи № 910/18335/20 (постанова Верховного Суду від 20.01.2022 ), на яку посилається скаржник у доводах касаційної скарги, було: вчинення дій зобов`язального характеру, а саме: зобов`язання ТОВ "Рубін-2017" виконати на користь Міністерства оборони України гарантійні зобов`язання відповідно до умов державного контракту від 12.12.2018 №509/4/18/8 та власними силами і за власний рахунок усунути виявлені дефекти продукції відповідно до ТУ У 25.4-41395288-001:2018 (А02AJ.C52.100000.00ТУ). Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем гарантійних зобов`язань відповідно до умов вказаного державного контракту протягом гарантійного строку зберігання продукції та необхідністю усунення відповідачем власними силами і за власний рахунок виявлених дефектів такої продукції. Верховний Суд залишаючи в силі постанову апеляційного суду про повне задоволення позову зазначив, що апеляційний суд цілком обґрунтовано виходив з того, що перебіг гарантійного строку на поставлену згідно контракту продукцію розпочинається з моменту його постачання позивачу і за змістом пункту 30 контракту поширюється впродовж гарантійного строку зберігання продукції. При цьому, апеляційним судом обґрунтовано враховано, що факт невідповідності поставленої згідно з контрактом продукції, виробництва ТОВ "Рубін-2017", вимогам ТУ У 25.4-41395288-001:2018 підтверджується висновком Центрального науково-дослідного інституту озброєння ті військової техніки Збройних Сил України, у зв`язку з чим за результатом підконтрольної експлуатації І-V партії продукції, виготовленої та поставленої відповідачем, відповідачу було направлено рекламаційний акт та претензію, які залишені останнім без відповіді та задоволення. З огляду на наведене та враховуючи встановлення апеляційним судом порушення відповідачем умов контракту в частині якості поставленої продукції, яка не відповідає вимогам нормативної документації, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати від виконавця (відповідача) власними силами та за власний рахунок усунути виявлені замовником недоліки продукції, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про задоволення позову в повному обсязі.