ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/3153/22 (904/5022/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача - Куценко О.В.,
відповідача-1 - Демченко С.В.,
відповідача-2 - Волова О.В.,
відповідача-3 - не з`явився,
відповідача-4 - не з`явився,
третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Коваль Л.А., Чередко А.Є.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 (суддя Камша Н.М.)
у справі №904/3153/22(904/5022/22)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ"; 4) Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича
про визнання недійсними правочинів,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №904/3153/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" (далі - ТОВ "ІММЕ").
2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІММЕ"; визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") до ТОВ "ІММЕ" на суму 158738208,35 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 83310,00 грн (витрати у справі про банкрутство) - 1 черга задоволення вимог кредиторів. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 13.10.2022.
Стислий виклад позовних вимог
3. У грудні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи №904/3153/22 про банкрутство ТОВ "ІММЕ" з позовом до ТОВ "ІММЕ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" (далі - ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" (далі - ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ"), Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - АТ "АКЦЕНТ-БАНК") про:
- визнання недійсним договору від 13.01.2021 про внесення додаткового вкладу, серія та номер 80, укладеного між ТОВ "ІММЕ" та ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" (далі - Договір про внесення додаткового вкладу від 13.01.2021), в частині передачі як додаткового вкладу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Київ, проспект Московський (проспект Бандери Степана; проспект Червоних козаків), 34, загальною площею 6921,1 кв.м, опис: торгівельний комплекс, реєстраційний номер 294136280000 (далі - Об`єкт нерухомого майна);
- визнання недійсним акта приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу від 13.01.2021 серія та номер 81-82, укладеного між ТОВ "ІММЕ" та ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" (далі - Акт від 13.01.2021), щодо передачі Об`єкта нерухомого майна;
- визнання недійсним договору від 14.01.2021 про внесення додаткового вкладу, серія та номер 103, укладеного між ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" та ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" (далі - Договір про внесення додаткового вкладу від 14.01.2021), в частині передачі як додаткового вкладу Об`єкта нерухомого майна;
- визнання недійсним акта приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу від 14.01.2021, серія та номер 104-105, укладеного між ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" та ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" (далі - Акт від 14.02.2021), щодо передачі Об`єкта нерухомого майна;
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 56151179 від 14.01.2021 про реєстрацію права власності на Об`єкт нерухомого майна за ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ";
- визнання недійсним договору іпотеки від 28.04.2021, укладеного між ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" та АТ "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - Договір іпотеки від 28.04.2021), в частині передачі в іпотеку Об`єкта нерухомого майна;
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 57971685 від 04.05.2021, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. та відповідного запису про іпотеку: 41795889.
4. Позивач вважає себе заінтересованою особою, яка відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вправі оспорити правочини, які впливають на його права та законні інтереси. Крім того, позивач з посиланням на ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) зазначив, що ця норма надає право кредиторам оспорити угоди боржника, укладені в підозрілий період, з підстав, визначених у цій статті.
5. Позов мотивований тим, що ТОВ "ІММЕ" на підставі Договору про внесення додаткового вкладу від 13.01.2021 передало (безоплатно) до статутного капіталу ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" належне ТОВ "ІММЕ" нерухоме майно. Відчуження майна, за твердженням позивача, здійснено після ухвалення судового рішення у справі №904/1644/19 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "ІММЕ" про стягнення заборгованості.
6. В подальшому, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" (на наступний день після набуття права власності) уклало Договір про внесення додаткового вкладу від 14.01.2021 та Акт до нього, згідно з якими передано (безоплатно) до статутного капіталу ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" вищеозначене нерухоме майно.
7. Позивач зазначив, що відповідачі-1, 2, 3 є пов`язаними особами, контролюються та отримують винагороду однією групою осіб, а майно передано відповідачам для збереження фактичного контролю над майном та уникнення виконання зобов`язань перед АТ КБ "ПриватБанк".
8. На дату вибуття Об`єкта нерухомого майна з власності ТОВ "ІММЕ", останнє мало непогашену кредиторську заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" за виданим кредитом. Загальна сума зобов`язань ТОВ "ІММЕ" з повернення коштів банку становила 198313216,74 грн.
9. За даними наявної у банку фінансової звітності ТОВ "ІММЕ", господарська діяльність ТОВ "ІММЕ" у 2017-2019 роках була збитковою - підприємство мало непокриті збитки.
10. Позивач також зазначив, що відчуження Об`єкта нерухомого майна шляхом внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи не відповідає критерію розумності та свідчить про безпідставне зменшення активів боржника (за рахунок яких отримувався прибуток у господарській діяльності) без отримання зворотного, економічно обґрунтованого ефекту. Позивач вважає, що оспорюваний правочин вчинено виключно з метою уникнення сплати боргу, що є очевидно неправомірною та недобросовісною поведінкою, яка свідчить про зловживання правом.
11. Враховуючи зазначені у позовній заяві обставини, належним способом захисту в даному випадку позивач вважає визнання недійсними правочинів щодо розпорядження майном боржника із скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності. Задоволення всіх заявлених вимог, зокрема і щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на думку позивача, відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стане підставою для реєстрації відповідного права за боржником (фактичне відновлення становища, що існувало до порушення).
12. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на час звернення позивача до суду Об`єкт нерухомого майна переданий ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" в іпотеку АТ "АКЦЕНТ-БАНК" в забезпечення виконання ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" грошових зобов`язань за кредитним договором, укладеним останнім з банком.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
13. 13.01.2021 між ТОВ "ІММЕ" та ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" укладено Договір про внесення додаткового вкладу та Акт до нього. За договором ТОВ "ІММЕ" передало до статутного капіталу ТОВ "ДНІПРО-СІТІ-ЕСТЕЙТ" належне ТОВ "ІММЕ" нерухоме майно.
14. Відповідно п. 2.2 Договору про внесення додаткового вкладу від 13.01.2021 вартість додаткового вкладу складає 41240407,35 грн.
15. За Актом приймання-передачі майна від 13.01.2021, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ", нерухоме майно загальною площею 6921,1 кв.м передане ТОВ "ІММЕ" до статутного капіталу ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ".
16. Відчуження майна здійснено ТОВ "ІММЕ" після звернення 23.04.2019 АТ КБ "ПриватБанк" до Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1644/19 за позовом до ТОВ "ІММЕ". У справі №904/1644/19 банк просив суд стягнути з ТОВ "ІММЕ" заборгованість за кредитним договором №И114Г/С від 20.11.2006 станом на 12.04.2019 у розмірі 198313216,74 грн.
17. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022, позов задоволено повністю.
18. Відчуження майна за Договором про внесення додаткового вкладу від 13.01.2021 відбулось в період, коли тривало провадження у справі №904/1644/19 (з 23.04.2019 по 07.10.2021) про стягнення заборгованості з боржника на користь банку.
19. Боржнику було відомо про наявність заборгованості перед кредитором у значному розмірі - понад 198 млн. грн, однак ним укладено спірну угоду 13.01.2021 і передано нерухоме майно до статутного капіталу іншої особи.
20. Бухгалтерськими балансами ТОВ "ІММЕ" станом на 31.12.2018 та на 30.06.2019 підтверджується збиткова діяльність ТОВ "ІММЕ". Збитки від діяльності ТОВ "ІММЕ" на 01.01.2018 становили 84208,1 тис. грн, на 31.12.2018 - 95019,6 тис. грн, станом на 30.06.2019 - 100320,0 тис. грн.
21. Кредиторська заборгованість протягом 2018-2019 років зростала. Відповідно до балансу ТОВ "ІММЕ" на 31.12.2018 загальна сума кредиторської заборгованості становила 71323,2 тис. грн, станом на 30.06.2019 - 75987 тис. грн.
22. 14.01.2021 (на наступний день після набуття права власності на нерухоме майно, що було відчужене 13.01.2021) ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" уклало Договір про внесення додаткового вкладу та Акт до нього, за якими передало до статутного капіталу ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" нерухоме майно.
23. Відповідачі не надали доказів тієї обставини, що, здійснивши відчуження нерухомого майна, ТОВ "ІММЕ" отримало будь-які доходи (інший позитивний фінансовий результат) від участі в ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ".
24. 28.04.2021 між ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" та АТ "АКЦЕНТ-БАНК" укладено Договір іпотеки і вищезазначене нерухоме майно передано в іпотеку АТ "АКЦЕНТ-БАНК" в забезпечення виконання кредитних зобов`язань ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" перед банком.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
25. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 позов задоволено частково. Визнано недійсним Договір про внесення додаткового вкладу від 13.01.2021. Визнано недійсним Акт від 13.01.2021. Провадження у справі в решті заявлених вимог закрито. Здійснено розподіл судового збору.
26. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 залишено без змін.
27. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що Договір про внесення додаткового вкладу від 13.01.2021 укладено боржником із заінтересованою особою, що є однією з підстав для визнання правочину недійсним згідно з ч. 2 ст. 42 КУзПБ. Позивачем подано вірогідні докази в підтвердження того, що при укладенні Договору про внесення додаткового вкладу від 13.01.2021 його сторони діяли недобросовісно та нерозумно, позбавляючи ТОВ "ІММЕ" об`єкта нерухомості значної площі і отримуючи натомість корпоративні права, від яких не отримувався дохід.
28. Враховуючи те, що реєстрація права власності на нерухоме майно за ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" відбулась на підставі двох документів - Договору про внесення додаткового вкладу від 13.01.2021 та Акта від 13.01.2021, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсними саме цих двох документів, оскільки визнання недійсним лише договору не призведе до відновлення становища, яке існувало до відчуження майна.
29. Разом з тим, господарські суди виснували, що вимоги позивача про визнання недійсним Договору про внесення додаткового вкладу від 14.01.2021, який укладено між ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" та ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" та Акта від 14.01.2021, стороною якого не є боржник, не підлягають розгляду у межах справи про банкрутство, а провадження в цій частині позовних вимог належить закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір через його суб`єктний склад (відсутність як сторони правочину боржника) не підлягає вирішенню у межах справи про банкрутство.
30. З аналогічних підстав господарський суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, закрив провадження і в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 56151179 від 14.01.2021 про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" та про визнання недійсним Договору іпотеки від 28.04.2021, що укладений між ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" та АТ "АКЦЕНТ-БАНК".
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржників
31. ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" (далі - скаржник-1) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 щодо визнання недійсним Договору про внесення додаткового вкладу від 13.01.2021 про передачу як додаткового вкладу Об`єкта нерухомого майна та визнання недійсним Акта від 13.01.2021, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові.
32. У касаційній скарзі скаржник-1 зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
33. Скаржник-1 вважає, що господарські суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №925/593/21, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, від 05.12.2019 у справі №910/14928/18, від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, в умовах відсутності постанов Верховного Суду про відступлення від таких висновків.
34. Скаржник-1 стверджує, що кредитор відповідно до положень КУзПБ не наділений правом вчиняти дії по поверненню майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб у його ліквідаційну масу; суди не з`ясували: 1) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, 2) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах; взяли до уваги неналежні докази - аналітичну інформацію з Youcontrol.
35. Скаржник-1 вважає, що господарські суди не врахували висновки Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №910/17629/18(910/12093/20) про те, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам, тоді як у справі що переглядається, відсутні докази того, що внаслідок внесення до статутного фонду ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ" нерухомого майна ТОВ "ІММЕ" перестало бути платоспроможним.
36. Також скаржник-1 з посиланням на постанову Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №925/593/21 вважає, що саме ліквідатор вправі і зобов`язаний вчинити дії щодо повернення майна банкрута, яке знаходиться у третіх осіб у його ліквідаційну масу, тоді як кредитор відповідно до положень КУзПБ не наділений таким правом з метою повернення майна у ліквідаційну масу банкрута.
37. Скаржник-1 зауважує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №914/1370/22, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17), оскільки особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
38. Скаржник-1 вважає, що у справі №904/3153/22(904/5022/22) позивач не може забезпечити поновлення так званого порушеного права, адже у даному випадку не відбувається реституція відповідно до ст. 216 ЦК України, а також позивач не може заявити віндикаційні вимоги.
39. Також скаржник-1 з посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №910/14928/18 про те, аналітична інформація системи Youcontrol має виключно рекомендаційний характер і не може підміняти будь-які експертні висновки, вважає, що всупереч наведеному висновку Верховного Суду, позивач як докази надав аналітичні дані системи Youcontrol, а господарські суди взяли до уваги цю інформацію, яка має виключно рекомендаційний характер.
40. ТОВ "ІММЕ" (далі - скаржник-2) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
41. Скаржник-2 у касаційній скарзі як на підставу для касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
42. Так, скаржник-2 вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували ст.ст. 3, 13, 203, 215 ЦК України, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №910/16754/21 про те, що саме лише посилання на наявність у договорах ознак фраудаторних правочинів не свідчить про їх недійсність; застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 31.08.2021 у справі №914/2252/20).
43. Також скаржник-2 вказує, що господарські суди під час розгляду справи не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.11.2022 у справі №911/1245/21(911/3210/20) щодо застосування ст. 216 ЦК України; у постанові від 02.05.2023 у справі №904/648/22 стосовно фраудаторного правочину; у постанові від 28.11.2023 у справі №906/1081/22 щодо застосування ст.ст. 74, 79, 86, 237 ГПК України; у постанові від 06.10.2022 у справі №925/593/21 щодо того, що ліквідатор сам вправі і зобов`язаний вчинити дії щодо повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб у його ліквідаційну масу, тоді як кредитор, відповідно до положень КУЗПБ не наділений таким правом з метою повернення майна у ліквідаційну масу; у постановах від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19 про те, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові.
44. Скаржник -2 вважає, що господарські суди не надали належної оцінки тому, що ТОВ "ІММЕ" не стало неплатоспроможним по результатам укладення оспорюваної угоди, адже у боржника щонайменше було наявне інше нерухоме майно, корпоративні права (оцінка яких наявна в матеріалах справи). Цим суди не врахували висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 28.11.2023 у справі №906/1081/22, згідно з якою чинний ГПК України не містить таке поняття як "достатність" доказів, натомість законодавцем запроваджено новий стандарт доказування "вірогідність доказів".
45. Крім того, скаржник-2 зазначає, що фактично AT КБ "Приватбанк" у порушення ст. 4 ГПК України звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах боржника ТОВ "ІММЕ", тоді як інтерес позивача є похідним. Відсутність у особи права на позов, тобто відсутність порушення прав та законних інтересів позивача спірними правочинами є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
46. До Верховного Суду від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (далі - Розпорядник майна) надійшов відзив на касаційні скарги, в якому Розпорядник майна із посиланням на правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
47. Розпорядник майна зазначає, що вчинені відповідачами дії з виведення майна із власності боржника безпосередньо порушують охоронювані законом інтереси АТ КБ "Приватбанк" як конкурсного кредитора ТОВ "ІММЕ", оскільки внаслідок укладення оспорюваних правочинів, майна ТОВ "ІММЕ" стало недостатньо для погашення вимог його кредиторів.
48. Розпорядник майна з посиланням на постанову Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19) вважає, що оскільки позивач є кредитором у справі про банкрутство ТОВ "ІММЕ", а його легітимною метою є можливе задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника, він вправі оскаржити правочини боржника, які вважає фраудаторними, посилаючись на загальні (передбачені цивільним законодавством) чи спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які визначені ст. 42 КУзПБ. Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ (в редакції, чинній станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутства та подання кредитором позовної заяви), у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
49. Розпорядник майна зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тоді як позивач не є і ніколи не був власником спірного Об`єкта нерухомості, відповідно у останнього відсутні будь-які повноваження на звернення до господарського суду із позовними вимогами на підставі ст. 388 ЦК України. Отже обраний кредитором спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним із доступних йому, оскільки визнання недійсним ланцюгу правочинів та скасування реєстраційних дій дозволить максимально можливо відновити положення, яке було до укладення визнаного недійсним правочину, та призведе до фактичного повернення спірного майна у власність боржника.
50. Розпорядник майна також зазначає, що наведені скаржниками висновки Верховного Суду, зокрема викладені в постанові від 06.10.2022 по справі №925/593/21, не мають стосунку до справи, що розглядається, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними: у наведеній скаржниками практиці позовна заява про визнання недійсним договору подана ліквідатором боржника від імені підприємства (власника майна) на стадії ліквідаційної процедури банкрута. Натомість, у справі №904/3153/22(904/5022/22) позивачем є кредитор, а справа про банкрутство ТОВ "ІММЕ" перебуває на стадії розпорядження майном.
51. Розпорядник майна вважає, що аргументи скаржників щодо наявності у ТОВ "ІММЕ" іншого майна, за рахунок якого АТ КБ "Приватбанк" могло погасити свої грошові вимоги, є безпідставним, оскільки інше нерухоме майно є очевидно менш цінним, аніж цілий об`єкт нерухомого майна площею понад 6 тис. кв.м, розташований у місті Києві.
52. Також Розпорядник майна зауважує, що правовідносини, які були предметом спору у справі №910/14928/18, та обставини дослідження судами відомостей фінансової звітності ТОВ "ДНІПРО-СІТІ ЕСТЕЙТ", отриманих з відкритих джерел, є неподібними, оскільки у справі №910/14928/18 розглядалась позовна заява про захист ділової репутації, вмотивована тим, що на сервісі Youcontrol було розміщено недостовірну інформацію про те, що позивач є стороною або фігурантом у судових рішеннях по справі №755/16816/17.
53. До Верховного Суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на касаційні скарги, в якому АТ КБ "ПриватБанк" просить залишити без задоволення касаційні скарги, а оскаржені судові рішення - без змін.
54. Позивач вважає, що право кредитора оспорювати правочини вчинені боржником прямо передбачено законом та визнання правочину недійсним, зокрема, з підстав визначених ст. 42 КУзПБ створює юридичні наслідки (інструменти для погашення вимог кредиторів) - зобов`язання сторони правочину повернути майно боржнику, а у випадку неможливості - відшкодувати його вартість грошовими коштами. Тобто, недійсність правочину боржника відносно відчуження нерухомого майна направлена на 1) можливість повернення майна у власність боржника; 2) можливість відшкодування понесених збитків боржником; 3) притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності (оцінка дій управлінських органів боржника).
55. Позивач зауважує, шо господарські суди вірно надали оцінку як питанню заінтересованості учасників оспорюваного правочину відчуження так і оцінку його фраудаторності в контексті відсутності економічної мети, розумних дій боржника, отримання прибутку через призму фінансового стану підприємства та економічних наслідків вчиненого правочину.
56. Позивач у відзиві вказує, що касаційні скарги не містять будь-яких доводів на спростування висновків господарських судів попередніх інстанцій щодо заінтересованості сторін укладеного правочину, як підставу визнання його недійним на підставі положень ст. 42 КУзПБ. Окрім безумовного права кредитора на оспорювання правочинів боржника, вказане положення КУзПБ створює додаткові гарантії кредиторам у можливості отримання задоволення своїх грошових вимог - відшкодування вартості майна (за умови неможливості його повернення), притягнення винних у вчиненні правочину осіб до субсидіарної відповідальності.
57. Позивач зазначає, що жодної економічно обґрунтованої мети відчуження нерухомого майна у здійснений спосіб не мало, жодного поліпшення фінансового становища, відновлення платоспроможності боржника не відбулось. Вчинені правочини мають неправомірну та недобросовісну мету - виведення нерухомого майна боржника.
58. Також до Верховного Суду 09.02.2024 від АТ КБ "ПриватБанк" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі з огляду на те, що правовідносини у всіх наведених в касаційних скаргах ТОВ "ІММЕ" та ТОВ "АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ" постановах Верховного Суду, в яких викладено висновки, які, на думку скаржників, не враховано судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови, не є подібними до правовідносин у справі №904/3153/22(904/5022/22), оскільки такі правовідносини мають різний зміст (права і обов`язки сторін у таких спорах), різні фактичні обставини справ (в тому числі - різні предмети та підстави пред`явлення позовів), різний суб`єктний склад.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
59. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог в частині визнання недійсним Договору про внесення додаткового вкладу від 13.01.2021 та визнання недійсним Акта від 13.01.2021, оскільки судові рішення господарських судів оскаржуються саме в частині задоволених позовних вимог.
Щодо визнання недійсним договору
60. Як зазначено позивачем у позові, підставою для визнання недійсним спірного договору є недотримання сторонами договору положень ст.ст. 3, 16, 203, 215 ЦК України, ст. 42 КУзПБ, оскільки правочин укладено у підозрілий період; відчуження цього майна зменшило активи боржника, за рахунок яких могли бути задоволенні вимоги кредитора (АТ КБ "ПриватБанк"); Об`єкт нерухомого майна за Договором про внесення додаткового вкладу від 13.01.2021 передано безоплатно, відповідачі-1, 2, 3 є пов`язаними особами; на дату вибуття Об`єкта нерухомого майна з власності ТОВ "ІММЕ", останнє мало непогашену кредиторську заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк"; відчуження майна, здійснено після ухвалення судового рішення у справі №904/1644/19 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "ІММЕ" про стягнення заборгованості; відчуження Об`єкта нерухомого майна шляхом внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи не відповідає критерію розумності та свідчить про безпідставне зменшення активів боржника (за рахунок яких отримувався прибуток у господарській діяльності) без отримання зворотного, економічно обґрунтованого ефекту.