ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2024 року
м. Київ
справа № 808/932/16
адміністративне провадження № К/9901/31269/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2016 (суддя Семененко М.О.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 (судді: Богданенко І.Ю., Уханенко С.А., Дадим Ю.М.)
у справі № 808/932/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного
управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування вимоги,-
В С Т А Н О В И В:
У березні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, податковий/контролюючий орган), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2016 № Ф-0004201702, якою визначено суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35924,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність вимоги, оскільки вона ґрунтується виключно на висновках контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ФГ "Золоте руно 2013". Разом з тим, позивач зазначив, що господарські операції з даним контрагентом належним чином оформлені, поставлений товар - соняшник, фактично отриманий та використаний в господарській діяльності позивача для виготовлення соняшникової олії, у зв`язку з чим вважає, що витрати на придбання такого товару правомірно віднесені до складу валових витрат відповідного періоду. Зазначає, що висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ФГ "Золоте руно 2013" базується на висновках за результатами аналізу господарської діяльності ФГ "Золоте руно 2013", а не позивача, а відтак є припущенням податкового органу про нереальність такої господарської операції.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2016, залишеною без змін ухвалою. Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016, позов задоволено та визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004201702 від 03.03.2016.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ФГ "Золоте руно 2013" у квітні та травні 2014 року ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наданими до матеріалів справи письмовими доказами та поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків, у зв`язку з чим позивачем правомірно сформовано валові витрати за 2014 рік з урахуванням господарських операцій з ФГ "Золоте руно 2013" та обраховано та сплачено єдиний внесок з урахуванням даних сум.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Заперечення на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду справи.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Запорізької міської ради та з 28.03.2010 перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, основним видом господарської діяльності є виробництво олії та тваринних жирів, КВЕД 10.41.
У період з 01.01.2014 по 31.12.2014 ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування та був платником, крім іншого, єдиного внеску.
В період з 07.09.2015 по 25.09.2015 (з урахуванням продовження терміну на 5 днів) співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 02.10.2015 № 1029/0828-1702/2678912534 (том 1 а.с. 12-43).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог п/п. 1 п. 2 ст. 6, п. 3, п. 5 ст. 7, п. 2, п. 8, п. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі п/п.3.3 розділу ІІІ, абз. 2 п/п. 2 п. 4.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 455, не нарахування та несплата у строки, зазначені відповідно до Закону № 2464-VI абзацом другим п/п. 2 п. 4.5 розділу IV, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 455, сум єдиного внеску за 2014 рік на загальну суму 35924,90 грн. (том 1 а.с. 43).
На підставі акта перевірки відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.10.2015 № Ф-0015611702 (том 1 а.с. 44), якою позивача зобов`язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 35924,90 грн.
Також відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0016871702 від 15.10.2015, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3592,49 грн.
Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.01.2016 №29/14/08-01-10-04-13 (том 1 а.с. 46-48) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.10.2015 № Ф-0015611702 залишено без змін, а рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.10.2015 № 0016871702 скасовано.
Також судами встановлено, що позивач, не погодившись з рішенням, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, звернувся з повторною скаргою до Державної фіскальної служби України.
Рішенням ДФС України від 26.02.2016 №2092/М/99-99-10-01-0725 (том 1 а.с. 49-51) частково задоволено скаргу позивача, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015611702 від 02.10.2015 та зобов`язано відповідача скласти та направити позивачу нову вимогу, у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому ДФС України виходив з того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015611702 від 02.10.2015 сформована на підставі нормативно-правового акта, який втратив чинність, а тому підлягає скасуванню.
03 березня 2016 року контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004201702 (том 1 а.с. 52), якою позивача зобов`язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 35924,90 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.