ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Погрібного С. О., Банаська О. О., Ткача І. В.
до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2024 року
у справі № 335/5841/19 (провадження № 14-140цс23)
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, правонаступником якого є Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності", про визнання недійсними договорів відчуження торговельної марки, промислового зразка, скасування записів про реєстрацію прав власності, внесення відомостей до державних реєстрів свідоцтв, патентів України
за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року,
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у травні 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (правонаступник - Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - ДП "Український інститут інтелектуальної власності")) про визнання недійсними договорів відчуження торговельної марки, промислового зразка, скасування записів стосовно реєстрації прав власника, внесення відомостей до державних реєстрів свідоцтв, патентів України, у якому просив:
- визнати недійсними договори відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 прав на:
торговельну марку, зареєстровану в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ;
торговельну марку, зареєстровану в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 ;
промисловий зразок упаковки для насіння, зареєстрований
у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_3 ;
промисловий зразок упаковки для насіння, зареєстрований
у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_4 ;
- скасувати в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг запис щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на зазначені об`єкти;
- внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості щодо його спільного з ОСОБА_2 права власності на торговельні марки та промислові зразки.
Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що він з ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1986 року до 24 листопада 1994 року та повторно з 27 серпня 2005 року до 19 червня 2018 року.
У 2000 році він створив та зареєстрував за собою олійницю. У 2006 році запропонував дружині організувати виробництво насіння соняшника смаженого та зареєструвати торговельну марку " ІНФОРМАЦІЯ_1"
(далі - ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1").
У 2007 році позивач продав олійницю за суму, що в еквіваленті становила 20 000, 00 дол. США, і ці грошові кошти вклав у розвиток виробництва насіння соняшника смаженого ТМ " ІНФОРМАЦІЯ_1". Тож подружжя організувало спільну підприємницьку діяльність, яку спочатку здійснювала фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 .
З 2010 року він з ОСОБА_2 є співвласниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакомка 2010" (далі - ТОВ "Лакомка 2010"), що займається виробництвом та продажем смаженого насіння ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1".
З метою просування спільного бізнесу за весь період спільного подружнього життя були створені об`єкти інтелектуальної власності у виді торговельних марок та двох промислових зразків упаковок для насіння, реєстрація зазначених об`єктів здійснена на ім`я ОСОБА_2 .
У травні 2019 року з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та з Державного реєстру патентів України на промислові зразки дізнався, що замість ОСОБА_2 власником зазначених торговельних марок та промислових зразків вже зареєстрована їхня дочка ОСОБА_3 .
Вважав, що згаданими діями відповідачка порушила його права, оскільки відчуження майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності, які є спільним майном подружжя, відбулося без його згоди.
Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 20 січня 2022 року Заводський районний суд м. Запоріжжя частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Визнав недійсними договори відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 прав на:
- торговельну марку, зареєстровану в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ;
- торговельну марку, зареєстровану в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 ;
- промисловий зразок упаковки для насіння, зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_3 ;
- промисловий зразок упаковки для насіння, зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_4 .
В іншій частині вимог суд залишив позов без задоволення. Здійснив розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції аргументував постановлене рішення тим, що торговельні марки та промислові зразки зареєстровані ОСОБА_2 під час шлюбу з ОСОБА_1 . Кожний з подружжя своїми спільними коштами та працею брав участь у набутті та розвитку цих об`єктів, тому право на ці об`єкти є спільним майном подружжя.
Брак нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 на відчуження прав на торговельні марки та промислові зразки сторонами не оспорюється, у зв`язку із чим суд першої інстанції визнав недійсними оспорювані договори відчуження об`єктів інтелектуальної власності.
Суд першої інстанції зазначив, що позов у частині вимог про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на торговельні марки і промислові зразки та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомостей щодо спільного сумісного права подружжя на спірні об`єкти інтелектуальної власності є передчасним, тому не підлягає задоволенню.
Постановою від 20 вересня 2022 року Запорізький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та задовольнив частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Суд скасував рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову в частині вимог щодо скасування державної реєстрації за ОСОБА_3 права власника на торговельні марки та промислові зразки й ухвалив у цій частині нове рішення.
Скасував у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг:
- запис про реєстрацію за ОСОБА_3 прав власника на торговельну марку, зареєстровану в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ;
- запис про реєстрацію за ОСОБА_3 прав власника на торговельну марку, зареєстровану в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 .
Скасував у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки:
- запис про реєстрацію за ОСОБА_3 прав власника на промисловий зразок упаковки для насіння, зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № 20091;
- запис про реєстрацію за ОСОБА_3 прав власника на промисловий зразок упаковки для насіння, зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_4 .
Апеляційний суд в іншій частині висновків залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції аргументував постановлене рішення тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтовані висновки про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, оскільки ненадання згоди одного з подружжя на розпорядження майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном подружжя, недійсним.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що самий лише факт визнання оспорюваних правочинів недійсними не забезпечить повного відновлення порушених прав позивача, оскільки наявність відповідних записів у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державному реєстрі патентів України на промислові зразки є перешкодою для внесення нових відомостей щодо права власності на торговельні марки та промислові зразки, а також буде фіксувати таке право за ОСОБА_3 . Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування державної реєстрації за ОСОБА_3 права власника на торговельні марки та промислові зразки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову в цій частині.
Вимоги позивача про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомостей щодо спільного сумісного права власності подружжя на спірні об`єкти інтелектуальної власності не підлягають задоволенню, оскільки законодавство, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності, передбачає певний порядок та процедуру внесення відомостей у відповідні реєстри, який не може бути змінений судовим рішенням.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_2 у жовтні 2022 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОСОБА_3 у жовтні 2022 року направила до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просила скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначили те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених
у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 627/1761/16-ц (провадження № 61-17349св18), від 13 серпня 2019 року у справі № 926/1795/18, від 08 липня 2020 року у справі № 345/4199/13-ц (провадження № 61-26998св18), від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20 (провадження № 61-21431св21),
у постановах Верховного Суду України від 02 листопада 2013 року
у справі № 6-79цс13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15;
- під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували правила пункту 8 частини першої, пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);
Касаційні скарги мотивовано, зокрема тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що спірні об`єкти права інтелектуальної власності не є ані майном, ані майновим правом у розумінні Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Сімейного кодексу України (далі - СК України), а тому не можуть бути спільним сумісним майном подружжя.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ТОВ "Лакомка 2010" у грудні 2022 року та квітні 2023 року звернулося до Верховного Суду із заявами про приєднання до касаційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.
ОСОБА_1 у квітні 2023 року подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у якому просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ОСОБА_2 у травні 2023 року направила до Верховного Суду письмові пояснення, в яких просила задовольнити її касаційну скаргу. Доводи, викладені
у поясненнях, подібні до доводів касаційної скарги.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 10 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі, а в подальшому ухвалою від 11 жовтня 2023 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду задля відступу від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року
у справі № 201/14163/13-ц та у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 161/11764/15 (провадження № 61-24242св18), від 21 квітня 2022 року у справі № 161/11764/15 (провадження № 61-7287св20).
Ухвалою від 28 лютого 2024 року Велика Палата Верховного Суду повернула цю справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Суд обґрунтовував зазначену ухвалу тим, що у постанові від 29 червня 2021 року
у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13-ц, щодо застосування приписів частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України
з урахуванням пункту 6 статті 3 ЦК України, проте не відступила від висновків про те, що майнові права на торговельну марку є спільним майном подружжя.
Отже, у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року
у справі № 201/14163/13-ц викладено висновок про те, що майнові права на торговельну марку можуть бути об`єктом спільного майна подружжя, що свідчить про недоцільність розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду.
Також не існує глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці щодо врахування правових висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13-ц.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не є доречним посилання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 926/1795/18, оскільки таке судове рішення суд ухвалив за інших фактичних обставин справи та доказів
у ній; зокрема, в згаданій справі йшлося про правовідносини, пов`язані
з виникненням права на використання знака для товарів і послуг, а не про належність об`єкта до об`єктів спільного майна подружжя.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що оскільки в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду просить відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах цього ж касаційного суду, тобто того ж суду, який передав справу на розгляд Великої Палати, такі висновки відповідно до вимог частини третьої статті 403 ЦПК України не можуть бути предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
ІV. ДОВОДИ ОКРЕМОЇ ДУМКИ СУДДІВ
З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося, тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюємо окрему думку.