ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 279/315/22
провадження № 51-1474км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6, на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060490000689, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Стремигород Коростенського району Житомирської області та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу; початку строку відбування покарання; зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; процесуальних витрат; речових доказів; арешту майна у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за те, що вона в ніч з 22 на 23 жовтня 2021 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті, умисно, завдала ОСОБА_8 сокирою та ножем зі значною силою 43 удари у життєво важливі частини тіла останньої - у голову та шию, та внаслідок проникаючих рубаних, колото-різаних ушкоджень у потерпілої розвинулася аспіраційна асфіксія від якої вона померла.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 11 вересня 2023 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
Захисник ОСОБА_6, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення та закрити кримінальне провадження стосовно неї, оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості його підзахисної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення і вичерпані можливості їх отримати. Також просить указане кримінальне провадження передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Суть тверджень захисника зводиться до незгоди з тим, з яких мотивів суд визнав неспроможними його доводи стосовно недопустимості доказів, покладених в основу доведеності винуватості ОСОБА_7 . Також касатор скаржиться на неналежне повідомлення апеляційним судом засудженої про дату, час і місце розгляду справи.
Недопустимими доказами ОСОБА_6 вважає: протокол огляду місця події від 23 жовтня 2021 року через те, що Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) не передбачено проведення додаткового огляду місця події;
лікарське свідоцтво про смерть від 25 жовтня 2021 року № 1741, оскільки в матеріалах справи відсутня ухвала про надання доступу до цього свідоцтва;
висновок експерта від 02 листопада 2021 року № СЕ-19/106-21/11153-Д у зв`язку з відсутністю в ілюстративних таблицях до протоколів огляду місця події від 23 жовтня 2021 року та огляду трупа ОСОБА_8 фотозразків, які надалі були передані експертові на дослідження. Крім того, вказує про невідкриття в порядку, передбаченому ст. 290 КПК паперових конвертів, які було надано експертові для дослідження, та відсутність на них прізвища та ініціалів понятих, що дало змогу ідентифікувати їх особи. З аналогічних підстав стверджує про недопустимість висновків експертів від 25 листопада 2021 року № СЕ-19-21/10-21/11327-БД та від 29 листопада 2021 року № СЕ-19-21/106-21/11324-БД;
висновок експерта від 29 листопада 2021 року № СЕ-19/106-21/35821-БД через те, що ніж, вилучений під час додаткового огляду місця події від 23 жовтня 2021 року, отримано не у спосіб, передбачений КПК, та в порядку, передбаченому ст. 290 КПК стороні захисту цей речовий доказ не був відкритий. Зазначає, що в матеріалах справи немає доказів того, що наданий експерту ніж дійсно є ножем, а також відсутній протокол його огляду. Крім того, вказує, що експертові не були надані зразки крові ОСОБА_8 і під час експертного дослідження вони не досліджувалися. Також стверджує, що у висновку відсутні обґрунтовані відповіді на запитання і він ґрунтується на припущеннях;
висновок експерта від 25 листопада 2021 року № СЕ-19/106-21/11326-БД з підстав того, що передану експерту на дослідження кофту, вилучену під час огляду трупа ОСОБА_8, не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК. З наведених підстав стверджує про недопустимість висновку від 21 грудня 2021 року № 291;
висновок експерта від 26 листопада 2021 року № СЕ-19-21/106-21/11325-БД через те, що в ілюстративній таблиці цього висновку не відображено пакування зразка крові ОСОБА_8, який був наданий експертові. Також вказує, що у висновку відсутні обґрунтовані відповіді на запитання;
висновок експерта від 29 листопада 2021 року № СЕ-19/106-21/35813-БД з підстав того, що сокиру, передану експертові на дослідження, не було надано стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК. Крім того, зазначає, що на паперовому конверті, який міститься на коробці, в яку було поміщено сокиру, відсутні прізвище та ініціали понятих, які його підписали, та у висновку відсутні обґрунтовані відповіді на запитання;
висновок експерта від 12 січня 2022 року № СЕ-19-22/686-БД через відкриття цього висновку стороні захисту на етапі судового розгляду, а не в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, про що захисник зробив відповідне зауваження в протоколі про надання доступу до матеріалів;
висновки експертів від 12 січня 2022 року № СЕ-19-22/686-БД, 30 грудня 2021 року № СЕ-19/106-21/13217-Д та від 29 грудня 2021 року № СЕ-19/106-21/13053-БД через примусове відібрання біологічних зразків у ОСОБА_7, що заперечував захисник. Також зазначає, що положення статей 314, 315 КПК надають процесуальне право не захиснику на подачу скарги на ухвалу слідчого судді, а суду, який здійснює розгляд кримінального провадження, на розгляд скарг на ухвали слідчих суддів у підготовчому судовому засіданні та скасування вказаних ухвал;
висновок експерта від 21 січня 2022 року № 230-МК у зв`язку з тим, що цей висновок та сокира, яка була предметом його дослідження, не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК.
ОСОБА_6 не погоджується з мотивами, якими суд обґрунтував рішення про безпідставність доводів захисника стосовно невідкриття стороні захисту речових доказів у порядку, передбаченому ст. 290 КПК.
На переконання захисника, місцевий суд порушив принципи рівності та змагальності у зв`язку з порушенням стороною обвинувачення вимог статей 295, 290 КПК.
Стверджує про недопустимість показань ОСОБА_7, наданих під час її затримання. На переконання ОСОБА_6, твердження суду стосовно того, що протокол затримання засудженої і відеозапис цієї процесуальної дії є окремим джерелом доказів, не ґрунтуються на нормах КПК, оскільки протокол є лише фіксацією результатів проведення слідчої дії, а відеозапис - додатком до цієї слідчої дії, яким було зафіксовано її хід.
Як зазначає захисник, суд не взяв до уваги того, що показання, надані ОСОБА_7 під час затримання, можуть не відповідати дійсності, оскільки обумовлені емоційно-вольовою нестійкістю.
За твердженням захисника, критичне сприйняття судом показань потерпілої та свідків у частині, де вони вказують, що ОСОБА_7 іноді вживала алкоголь, але на її поведінку це не вплинуло, порушило принципи рівності та змагальності сторін.
ОСОБА_6 вважає, що невстановлення слідством того, що сокира і ніж були піддані миттю або іншій дії з метою вибіркового або суцільного прибирання слідів, має тлумачитися як обставина на підтвердження невинуватості його підзахисної.
Викликає сумнів захисника і висновок експерта від 26 листопада 2021 року № СЕ-19/106-21/11325-БД, яким установлено, що плями речовини бурого та коричневого кольору були виявлені переважно на задній лицевій поверхні кофти, вилученої в ОСОБА_7 . Також указує, що під час досудового розслідування не було встановлено механізму утворення цих слідів на кофті, вилученій у засудженої. Суд не надав оцінки показанням останньої стосовно того, що кофту вона одягла вранці 23 жовтня 2021 року.
Захисник вважає недостовірними первинні показання свідка ОСОБА_9 .
За його твердженням, підзахисній не була вручена повістка про виклик у судове засідання апеляційного суду.
Наголошує на тому, що апеляційний суд не зважив на заявлене захисником в судовому засіданні клопотання про неможливість здійснення апеляційного розгляду справи без участі його підзахисної.
На переконання захисника, апеляційний суд не звернув уваги на вищенаведені порушення, допущені місцевим судом.
Крім того, у поданій касаційній скарзі захисник наводить перелік аргументів, яким, на його переконання, суди як першої, так і апеляційної інстанцій не надали належної оцінки.
Також ОСОБА_6 долучив до поданої касаційної скарги клопотання, в якому просить передати кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з виключною правовою проблемою у вирішенні питання про те, чи можуть бути допущені судом як докази відомості, отримані під час складання протоколу затримання особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК.