ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 331/3020/17
провадження № 51-3687км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у кримінальному провадженні № 12017080020000487за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Запоріжжя,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 01 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватими та виправдано у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в закінченому замаху на умисне вбивсто вчиненому за наступних обставин.
14 лютого 2016 року (судом встановлено, що події відбувались 14 лютого 2017 року) близько 12-ої години ОСОБА_7 у власній квартирі АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вживав алкогольні напої.
Під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник конфлікт, який переріс у бійку, після чого останній приблизно о 15:10 залишив квартиру та пішов додому.
Близько 16:00 того ж дня ОСОБА_8 повернувся до квартири ОСОБА_7 щоб забрати залишені ним документи та почав стукати у двері з вимогою впустити його до квартири.
Коли ОСОБА_7 відмовився впустити ОСОБА_8 до квартири, той почав сильніше стукати ногою у двері. В цей час у ОСОБА_7 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_8, після чого він, діючи з мотивів раптово виниклої особистої неприязні, з метою умисного вбивства ОСОБА_10 взяв з кухні ніж і коли ОСОБА_8 увійшов до квартири завдав йому одного удару ножем у ліву передню частину грудної клітини, заподіявши тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та два удари у праву руку, заподіявши легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Однак вказаний злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_8 втік і йому було вчасно надано медичну допомогу.
При розгляді справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у вказаній ситуації ОСОБА_7 захищався від протиправного та насильницького вторгнення ОСОБА_10 у своє житло, тобто діяв у стані необхідної оборони, а тому його дії не містять ані ознак замаху на вбивство, ані перевищення меж необхідної оборони.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Запорізький апеляційний суд ухвалою від 25 серпня 2022 року залишив це рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_11, яка брала участь у розгляді провадження в суді першої інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд не повідомив потерпілого ОСОБА_8 про апеляційний розгляд справи та не вжив заходів для встановлення його місця проживання, а також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про допит потерпілого та повторне дослідження доказів у справі.
Також прокурор вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора щодо помилковості висновку місцевого суду про те, що ОСОБА_7 діяв правомірно, захищаючись від протиправного насильницького вторгнення у житло.
На думку прокурора, апеляційний суд не забезпечив належного захисту прав ОСОБА_10 та не перевірив чи наявні в діях ОСОБА_7 ознаки іншого кримінального правопорушення
Тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
Прокурор касаційну скаргу підтримав.
Захисник заперечив проти касаційної скарги і просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, вказаних вимог закону апеляційним судом дотримано.
У касаційних скаргах прокурор, серед іншого, по суті не погоджуються з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, заперечують повноту судового розгляду, достовірність окремих доказів, тоді як перевірка зазначеного не належить до компетенції касаційного суду в силу статей 433, 438 КПК.
Доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 36 КК, та, як наслідок, неправильного виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК є безпідставними.
Згідно з ч. 3 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.
Отже, виходячи з наведеного, право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Згідно з положеннями ст. 36 КК ці умови полягають у такому: