ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2024 року
м. Київ
справа № 751/257/22
провадження № 61-9253св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2022 року у складі судді Деркача О. Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), просила визнати припиненою іпотеку нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, за іпотечним договором від 26 березня 2007 року № 31306Z72, який укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та позивачем; припинити чинність запису про іпотеку зазначеного об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження (іпотеку) 4697211 від 26 березня 2007 року; припинити чинність запису щодо обтяження (заборону на нерухоме майно) - зазначеного житлового будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження 4696684 від 26 березня 2007 року.
Позов мотивований тим, що 26 березня 2007 року з метою виконання кредитних зобов`язань за договором про надання споживного кредиту від 26 березня 2007 року № 11128222000, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), та нею, вчинено іпотечний договір від 26 березня 2007 року № 31306Z72, посвідчений приватним нотаріусом Гостар Л. А. за № 542. Предметом іпотеки у договорі зазначено житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Термін дії договору встановлений з моменту нотаріального посвідчення та до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором. Відповідно до пункту 6.3 іпотечного договору при посвідченні цього договору нотаріус накладає заборону на відчуження майна до моменту повного виконання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем за кредитним договором.
Надалі в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано іпотеку за № 4697211 та, відповідно, заборону на нерухоме майно № 4696684, які станом на день звернення до суду є дійсні та не скасовані. У зв`язку з несвоєчасним виконанням нею грошових зобов`язань відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 грудня 2016 року та постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року, вирішено стягнути з неї (солідарно з іншими особами) на користь банку заборгованість за кредитним договором.
На виконання рішення суду видано виконавчий лист від 23 вересня 2016 року та відкрито виконавче провадження. 12 серпня 2021 року за фактом повного виконання рішення суду в межах виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з перерахуванням боржником коштів на виконання рішення суду.
У серпні 2021 року вона звернулася до банку з листами, в яких просила звільнити житловий будинок від обтяження, але їй відмовлено з посиланням на те, що у неї є невиконані грошові зобов`язання за статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Банківська установа не повідомила її про розмір заборгованості за статтею 625 ЦК України. Компенсації, визначені статтею 625 ЦК України, не охоплюються ані договором кредиту, ані договором іпотеки, оскільки не відносяться до складових кредитних зобов`язань, а тому іпотека не може забезпечувати цей вид компенсації. Наявні обтяження унеможливлюють відчуження нею житлового будинку.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року, позов задоволено.
Визнано припиненою іпотеку нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, за іпотечним договором від 26 березня 2007 року № 31306Z72, який укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 .
Припинено чинність запису про іпотеку об`єкта нерухомого майна - зазначеного житлового будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження (іпотеку) 4697211 від 26 березня 2007 року.
Припинено чинність запису щодо обтяження (заборони на нерухоме майно) об`єкта нерухомого майна - зазначеного житлового будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження 4696684 від 26 березня 2007 року. Здійснено розподіл судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що забезпечене іпотекою зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту виконане позивачем повністю; кошти, які можуть бути нараховані банком на підставі статті 625 ЦК України, не входять до основного зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що банківська установа та ОСОБА_1, укладаючи кредитний договір, домовились про нарахування процентів до моменту повернення коштів (основної суми заборгованості), не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банківською установою нараховані проценти відповідно до статті 625 ЦК України; відсутні докази про те, що у провадженні суду перебуває справа за позовом банківської установи до ОСОБА_1 про стягнення відповідної суми. Враховуючи такі обставини, іпотека є перепоною у розпорядженні позивачкою своїм майном та порушенням прав власника майна.
Суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів з підстав, що вимоги про визнання припиненими зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки позивачка не заявляла, як такі, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки стаття 16 ЦК України не містить вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 вересня 2022 року АТ "УкрСиббанк" звернулося засобами електронного зв`язку із застосування електронного підпису до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особа, яка подала касаційну скаргу
АТ "УкрСиббанк" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права: без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 про те, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, підстав для неврахування зазначеного, що стало наслідком узгодження сторонами договірних умов, немає; у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 311/4189/15-ц зазначено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
На момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 151-2 Конституції України, а саме, яка частина Рішення Конституційного Суду України встановлює елемент обов`язковості, також відсутній висновок щодо співвідношення (конфлікту) та пріоритетності застосування між собою положень статті 151-2 Конституції України та частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Договірними положеннями (пункт 1.3.3 кредитного договору) обумовлено нарахування процентів до моменту повернення коштів (основної суми заборгованості). Умови кредитного договору щодо порядку нарахування процентів взагалі не досліджені судом. Банк має легітимні очікування на отримання процентів за користування кредитними коштами до дня повернення кредиту.
Виконання рішення суду про стягнення боргу не є достатнім для висновку про припинення іпотеки. Обсяг зобов`язань визначається умовами кредитного договору та може бути ширшим ніж зобов`язання за рішенням суду. Оскаржувані судові рішення не містять висновків про відсутність у ОСОБА_1 інших зобов`язань, крім визначених рішенням суду про стягнення боргу.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року у справі
№ 3-188/2020(455/20), зазначено, що норми частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.
Касаційне провадження необхідно зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/4518/16, в якій вирішується спірне питання про нарахування процентів поза межами строку кредитування.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 22 вересня 2022 року визначено такий склад колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Усик Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремко В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У зв`язку з відрядженням судді Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя, розпорядженням від 24 січня 2023 року № 100/0/226-23 про призначення повторного автоматизованого розподілу справи, справу передано судді-доповідачу Олійник А. С.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 24 січня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремко В. В.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження від 18 грудня 2023 року № 1695/0/226-23 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, розділу 4.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та на підставі рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року № 11 "Про визначення персонального складу постійних колегій суддів" призначено повторний автоматизований розподіл судових справ в частині заміни судді, який не входить до складу постійної колегії суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 18 грудня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 та пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 березня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", був укладений договір про надання споживчого кредиту на суму 20 000 доларів США строком до 25 березня 2025 року зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами, пені за неналежне виконання кредитних зобов`язань у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
З метою виконання кредитних зобов`язань за вищевказаним договором між сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А., зареєстрований за АДРЕСА_3 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зареєстровано іпотеку за № 4697211 та заборону на нерухоме майно № 4696684, що підтверджується інформаційною довідкою від 14 грудня 2021 року № 290158067.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 грудня 2016 року та постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року, у справі № 751/8618/15-ц, стягнено з ОСОБА_1 (солідарно з іншими особами) на користь банку заборгованість за кредитним договором.
На виконання судового рішення, яке набрало законної сили, Новозаводський районний суд м. Чернігова видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 та інших осіб на користь АТ "УкрСиббанк" суми боргу за тілом і процентами в розмірі 13 153,73 дол. США та пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 10 963,27 грн, який став підставою для відкриття виконавчого провадження.
Постановою старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шурубенка В. В. від 12 серпня 2021 року закінчено виконавче провадження у зв`язку з повним виконанням судового рішення та припинено чинність арешту майна боржника.
15 грудня 2021 року адвокат Квітін Р. В. в інтересах ОСОБА_1 направив до банку адвокатський запит для отримання відомостей про розмір залишку заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 26 березня 2007 року та суму заборгованості на підставі статті 625 ЦК України. Банківська установа відмовила в наданні запитуваної інформації з посиланням на те, що така інформація становить банківську таємницю.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій переглядаються межах доводів касаційної скарги, зокрема в частині вирішення вимог про визнання іпотеки нерухомого майна припиненою. Враховуючи, що в частині вирішення вимог про скасування записів про іпотеку та обтяження доводів касаційна скарга не містить, тому в цій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).
Вирішуючи спір, суди виходили із того, що зобов`язання за іпотечним договором припинилося відповідно до закону внаслідок виконання позичальником зобов`язання за основним кредитним договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України "Про іпотеку", який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
У разі виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання. Аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, пункт 61.