ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 495/2284/23
провадження № 61-17583св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої є служба у справах дітей Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу,- військова частина НОМЕР_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постановуОдеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Дришлюка А. І.,
Громіка Р. Д., Сегеди С. М., від07 листопада 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. 07 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 13 жовтня 2016 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, у якому у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Вказував, що протягом останніх років сімейне життя поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин між ним та відповідачкою. Ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання фактично припинено.
4. Зазначав, що тривалий час спільна малолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку створені усі необхідні умови для проживання та розвитку дитини. Він, як батько, сумлінно виконує свої батьківські обов`язки, проявляє батьківську турботу, піклується про фізичний розвиток дитини, самостійно займається вихованням та утриманням дитини.
5. Водночас ОСОБА_2 залишила дитину разом з ним та переїхала проживати до своїх батьків. Як мати вона не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання малолітньої дитини, не цікавиться її життям, здоров`ям, розвитком. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Позивач вважає, що відповідачка зобов`язана забезпечувати належний рівень життя дитини, оскільки є працездатною та інших утриманців не має.
6. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 ; визначити місце проживання малолітнього сина
ОСОБА_4 з ним; відібрати малолітнього сина ОСОБА_4 у матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав, у зв`язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; стягнути з
ОСОБА_2 аліменти на його користь на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.
7. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2023 року залучено до участі у справі орган опіки та піклування виконавчого комітету Затоківської селищної ради.
Стислий виклад позиції відповідачки
8. ОСОБА_2 визнала позов у повному обсязі та не заперечувала проти визначення місця проживання дитини разом з позивачем.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
10. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований
13 жовтня 2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 482.
11. Визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 за адресою постійного місця проживання батька:
АДРЕСА_1 .
12. Відібрано малолітнього сина ОСОБА_4 у матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав, у зв`язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.
13. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони однією сім`єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки наміру не мають, подальше спільне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить їхнім інтересам, а тому наявні правові підстави для розірвання шлюбу між ними.
15. При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітньої дитини сторін суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка без згоди позивача змінила місце проживання їхнього сина та в ході розгляду справи визнала позов, не заперечувала щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 разом з батьком за адресою постійного проживання батька та відібрання малолітнього сина у неї, що свідчить про відмову матері виховувати сина та створює необхідність у забезпеченні якнайкращих інтересів неповнолітньої дитини. Зауважено, що батьки дитини фактично дійшли згоди з приводу визначення місця проживання дитини, тому звертатися до органу опіки та піклування щодо отримання висновку з приводу вказаного питання не є потрібним, оскільки на це потрібен значний час, що може призвести до затягування розгляду справи. Вимоги про стягнення аліментів вирішено з урахуванням приписів статей 181 - 183, 191 Сімейного кодексу України.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
16. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року оскаржила в апеляційному порядку особа, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, - військова частина НОМЕР_1 .
17. Постановою Одеського апеляційного суду від07 листопада 2023 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року в частині визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
18. Приймаючи до розгляду апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач виконує військовий обов`язок з оборони України, а поданий позов стосується встановлення юридичного факту, що дає право на звільнення з військової служби, тому військова частина НОМЕР_1 підлягає залученню до участі у справі. Зауважено, що військова частина НОМЕР_1 є особою, для якої рішенням суду створені підстави для виникнення обов`язків, які не існували до рішення суду першої інстанції, а тому її права є порушеними оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції.
19. Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову лише на підставі заяви відповідачки про визнання позову, без перевірки фактичних обставин справи, на які посилався позивач, та дотримання інтересів дитини. Врахувавши мету подання позову про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, процесуальну поведінку сторін, формальне залучення органу опіки і піклування до розгляду справи, яке не передбачало реальної участі в судовому розгляді, а також незалучення до участі у розгляді справи всіх зацікавлених осіб, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком у зв`язку з самостійним вихованням ним дитини без участі матері, а також похідної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що у цій справі військовозобов`язаний, який на момент розгляду справи проходить військову службу, використовує приватно-правовий інструментарій для здійснення спроби звільнення від конституційного обов`язку, передбаченого статтею 65 Конституції України.
20. Рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу в апеляційному порядку не оскаржувалося та апеляційним судом не переглядалося.
Узагальнені доводи касаційної скарги
21. 05 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року.
22. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 225/2213/20, у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2021 року у справі № 910/17429/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи до розгляду апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1, не врахував, що спірні правовідносини є сімейними, військова частина не є органом, який уповноважений державою здійснювати захист сімейних прав та інтересів, зокрема в частині визначення місця проживання неповнолітньої дитини, а тому оскаржене в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції жодним чином не впливає на її права та обов`язки. Позивач зауважує, що рішенням суду першої інстанції не було зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про його звільнення з лав Збройних Сил України; відмову командира військової частини у його звільненні, що є дискреційними повноваженнями останнього, він не оскаржував.
24. ОСОБА_1 вважає безпідставним надання військовій частині НОМЕР_1, яка не є стороною у справі, відстрочки сплати судового збору, а також прийняття апеляційної скарги від особи, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. Зазначає, що положення Закону України "Про судовий збір" передбачають можливість відстрочення сплати судового збору лише позивачу за певних умов. Військова частина НОМЕР_1 не є учасником сімейних відносин, не є стороною у справі, не здійснює захист прав у цій справі, а відомості про неї як про юридичну особу відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що свідчить про відсутність правових підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25. Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.
26. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 495/2284/23, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
27. У лютому 2024 року матеріали справи №495/2284/23 надійшли до Верховного Суду.
28. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2024 року задоволено клопотання служби у справах дітей Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про заміну третьої особи, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - службу у справах дітей Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області замість органу опіки та піклування виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області. Надано службі у справах дітей Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з метою захисту та належного представництва інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4 строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 12 лютого 2024 року із зазначенням відомостей, зокрема щодо участі кожного з батьків у вихованні дитини, місця фактичного проживання дитини та місця проживання батьків на час вирішення спору.
29. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
30. 09 січня 2024 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
31. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що позивач проходить військову службу у лавах Збройних Сил України та з метою створення штучної підстави для звільнення з військової служби подав позов про визначення місця проживання дитини разом з ним. Рішення суду першої інстанції, яке є обов`язковим для виконання, було пред`явлено ОСОБА_1 до військової частини з рапортом про його звільнення на підставі абзацу 12 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військову службу". Встановлення у судовому порядку факту самостійного виховання військовослужбовцем дитини є обов`язковим до врахування, а тому вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про створення рішенням суду першої інстанції обов`язків для військової частини НОМЕР_1, які до ухвалення такого рішення не існували. Крім того, військова частина НОМЕР_1 обґрунтованим вважає висновок апеляційного суду про порушення позивачем положень статті 54 ЦПК України.
32. Безпідставними вважає посилання касаційної скарги на відсутність у військової частини НОМЕР_1 цивільної процесуальної правосуб`єктності з огляду на наявність у матеріалах справи довідки відомчого обліку Міністерства оборони України в ЄДР № 476/22 від 21 червня 2022 року, згідно з якою військова частина НОМЕР_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 26623388, з правовим статусом - юридична особа. Питання про відстрочення сплати судового збору при поданні апеляційної скарги було вирішено судом апеляційної інстанції з урахуванням обґрунтованих доводів скарги, водночас, згідно з положеннями частини другої статті 351 ЦПК України, зазначена обставина сама по собі не призводить до ухвалення незаконного рішення по суті справи.
33. Військова частина НОМЕР_1 просить постановити окрему ухвалу, посилаючись на допущені суддею суду першої інстанції порушення норм процесуального законодавства та неправильне застосування норм матеріального права, а також вирішення штучних спорів.
34. 27 січня 2024 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала заяву про визнання касаційної скарги, у якій посилається на законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для визначення місця проживання спільної дитини сторін з батьком, а також зауважує про можливість розгляду зазначеної категорії справ і без висновку органу опіки та піклування, а також відсутність у військової частини НОМЕР_1 права на оскарження судового рішення у цій справі.
35. 07 лютого 2024 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначає про правильне встановлення судом апеляційної інстанції формального залучення до участі у справі органу опіки та піклування, а також порушення суб`єктивних прав й обов`язків військової частини НОМЕР_1 при ухваленні рішення суду першої інстанції.
36. 12 березня 2024 року служба у справах дітей Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області подала клопотання про долучення доказів, а саме листа начальника служба у справах дітей Кароліно-Бугазької сільської ради від 08 березня 2024 року № 01-12/03, у якому зазначено, що до служби як до органу опіки та піклування не було звернень від ОСОБА_1 про надання висновку щодо визначення місця проживання дитини з батьком, не надходили ухвали суду про відкриття провадження у цій справі, про витребування доказів у вигляді висновку про визначення місця проживання дитини з батьком. Крім того, посадовими особами служби у справах дітей 05 червня 2023 року було здійснено перевірку умов проживання, виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2, про що складено відповідний акт. У ході перевірки було виявлено, що за указаною адресою родина ОСОБА_1 та його малолітній син не проживають. ОСОБА_4 не навчався та не навчається у Затоківській ЗЗСО, не перебуває на обліку в КНП "Затоківська амбулаторія Загальної практики сімейної медицини".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
37. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 жовтня 2016 року.
38. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_4 .
39. ОСОБА_1 зазначав, що тривалий час спільна малолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з ним за адресою:
АДРЕСА_1 . У будинку створені усі необхідні умови для проживання та розвитку дитини. ОСОБА_2 залишила дитину разом з ним та переїхала проживати до своїх батьків, матеріальну допомогу на утримання сина не надає.
40. Під час розгляду справи ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 та обставини, на які позивач посилається, обґрунтовуючи вимоги, визнала у повному обсязі.
41. На момент реєстрації позовної заяви в суді ОСОБА_1 був мобілізований (призваний) до лав ЗСУ. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09 вересня 2022 року № 203 лейтенант ОСОБА_1 зарахований до списків та призначений на посаду заступника командира 3-ої стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення основних підрозділів цієї військової частини. На момент подання апеляційної скарги проходив службу на цій же посаді.
42. 28 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення його із займаної ним посади на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військової обов`язок та військову службу" через сімейні обставини, а саме: самостійне вихованням дітей віком до 18 років, яке встановлено рішенням суду у цій справі.
Позиція Верховного Суду
43. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
44. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
45. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
46. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
47. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.