ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 297/1649/21
провадження № 61-1768св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області у складі судді Михайлишин В. М.від 25 листопада 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Собослой Г. Г., Кожух О.А., Джуга С. Д., від20 грудня 2023 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У червні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення.
2. Свої вимоги АТ КБ "ПриватБанк" мотивувало тим, що 05 грудня 2016 року у порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки
АТ КБ "ПриватБанк"отримало у власність будинок, загальною площею
187, 70 кв. м, житловою площею 69,80 кв. м, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 28 березня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н. М. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 2278.
3. АТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що після набуття права власності на вказану нерухомість перешкодою для доступу до житла стала реєстрація та проживання у ньому відповідачів, вважало, що вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з житлового будинку.
4. Позивач вважав, що відповідачів не можна віднести до категорії осіб, передбачених статтею 114 Житлового кодексу України, яким надається інше житлове приміщення.
5. Враховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк"просило виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, із зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
6. Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області
від 25 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" не надано будь-яких доказів, що спірний житловий будинок був придбаний відповідачами за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, оскільки це безпосередньо впливає на право звернення з вказаним позовом. Також не доведено виконання позивачем вимог, передбачених частиною третьою статті 109 ЖК України та
статті 40 Закону України "Про іпотеку".
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Закарпатського апеляційного суду від20 грудня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2022 року - без змін.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" є недоведеними належними та допустимими доказами. Відсутні докази на підтвердження того, що вказаний житловий будинок був придбаний відповідачами за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, а також не доведено отримання відповідачами вимог щодо добровільного виселення з житлового приміщення.
10. Крім того, апеляційний суд вказав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна, що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія
статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. 31 січня 2024 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від20 грудня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити.
12. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 та у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 355/689/16-ц, від 06 лютого 2019 року
у справі № 570/3689/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц,
від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від16 вересня 2020 року
у справі № 442/328/19-ц, від 09 червня 2021 року у справі №347/1073/19,
від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19, від 08 грудня 2021 року
у справі № 209/2032/14-ц, від 23 листопада 2022 року у справі № 209/2032/14-ц, від 15 лютого 2023 року у справі № 127/7630/20, від 22 лютого 2023 року
у справі № 686/6902/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Заявник стверджує, що апеляційний суд не встановив обсяг житлової нерухомості, яка перебуває у власності відповідачів, придатності цих об`єктів до проживання, оскільки сама по собі реєстрація осіб у будинку або фактичне проживання не є підтвердженням наявності права користування цим майном, тому суди попередніх інстанцій передчасно відмовили у задоволенні позовних вимог. Спір підлягає вирішенню з наданням оцінки вказаним обставинам, поведінці учасників правовідносин, балансу прав та інтересів сторін спірних правовідносин, придатності наявного житла для проживання, з урахуванням засад справедливості, добросовісності й розумності, чого дотримано не було.
14. Заявник звертає увагу на те, що приписи частини другої статті 109 ЖК України не можуть бути підставою для відмови у виселенні особи, що має більше одного місця проживання, і не може бути підставою для звуження правомочностей власника. Відповідачі вселилися до спірного житло після укладення договору іпотеки, без відповідного дозволу іпотекодавця, не є членами сім`ї колишнього власника предмету іпотеки, тому не мають законного права користуватися предметом іпотеки, отже підлягають виселенню без надання іншого житла.
15. Згідно з доводами касаційної скарги, з метою досудового врегулювання спору позивачем 02 червня 2021 року на адресу відповідачів було направлено письмові вимоги від 21 травня 2021 року з пропозицією звернутися до банку та оформити договір оренди спірного нерухомого майна, а у разі відмови укласти договір оренди, з вимогою добровільно звільнити приміщення та виселитися усім мешканцям протягом 30 днів з дати отримання такої вимоги. Направлення вимоги підтверджується реєстром згрупованих відправлень та фіскальним чеком. Також відповідачі не заперечували про отримання ними таких письмових вимог та взагалі не заперечували проти задоволення позовних вимог. Окрім зазначеного, задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку".
16. Також заявник звертає увагу на те, що встановлення факту придбання предмету іпотеки не за кредитні кошти не є визначальним для правильного розгляду справи. Суди не встановили обсяг житлової нерухомості, яка перебуває у власності відповідачів, оскільки сама по собі реєстрація осіб у будинку не є підтвердженням наявності права користування цим майном. Всупереч умовам договору іпотеки відповідачі були зареєстровані у спірному будинку без згоди іпотекодержателя.
17. Банк стверджує, що оскільки на сьогодні в Україні триває воєнний стан, не забороняється застосовування положення статті 40 Закону України "Про іпотеку", а лише запроваджується механізм зупинення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки положення статті 40 Закону України "Про іпотеку" не скасовані, а лише тимчасово зупинені на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 297/1649/21.
19. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32774707
від 07 грудня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу
Стойка Н. М. вирішено провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
21. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 грудня 2016 року житловий будинок, загальною площею
187,70 кв. м, житловою площею 69,80 кв. м, яке знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ПАТ КБ "ПриватБанк", на підставі договору іпотеки, серія та номер 2278, виданий 28 квітня 2007 року.
22. Згідно з копією довідки № 68 від 03 березня 2021 року, виданої Яношівським старостинським округом Берегівської міської ради Закарпатської області, у будинку АДРЕСА_1 проживають відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
24. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
25. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
26. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
27. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
28. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
29. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
30. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
31. Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) (тут і далі - у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
32. Частиною першою статті 3 Закону № 898-IV визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
33. Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 898-IV у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
34. Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
35. За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Приписи частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).
36. У частині третій статті 33 Закону № 898-IV визначено, що існують такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду); позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
37. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону № 898-IV).
38. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).