ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 205/1196/21
провадження № 61-15759св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Нодарі Михайлович, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 та її представників - адвокатів Кириченко Вікторії Леонідівни, Кириченка Сергія Івановича на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М., від 04 жовтня 2023 року і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М., ОСОБА_3, про визнання недійсним договору іпотеки, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 07 травня 2020 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики (із заставним забезпеченням), за умовами якого вона отримала від ОСОБА_2 позику у сумі 36 000,00 дол. США та зобов`язалася повернути позикодавцеві 41 000,00 дол. США у строк не пізніше 17 травня 2020 року.
3. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 07 травня 2020 року між нею та відповідачкою було укладено договір іпотеки, предметом якого є 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
4. 18 червня 2020 року право власності на 25/100 частини житлового будинку
АДРЕСА_1, було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 07 травня 2020 року. Власником іншої 75/100 частини вищевказаного житлового будинку є ОСОБА_3 .
5. Посилалася на те, що зазначений договір іпотеки, а також державна реєстрація права власності за відповідачкою на 25/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 здійснена на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі, відбулася з порушенням приписів закону, оскільки частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї, як на окремий об`єкт нерухомості, що прямо передбачено частиною третьою статті 5 Закону України "Про іпотеку".
6. Оскільки вказані 25/100 частин житлового будинку в натурі не виділялися, право власності на них не реєструвалось, то вказаний договір іпотеки, на її думку, вчинено з істотним порушенням приписів матеріального закону.
7. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним договір іпотеки від 07 травня 2020 року; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52772803 від 22 червня 2020 року, прийняте державним реєстратором речових прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М.; припинити право власності ОСОБА_2 на 25/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
Стислий виклад позиції інших учасників справи
8. ОСОБА_2 позов визнала у повному обсязі, зазначивши, що їй відомі наслідки визнання недійсним договору іпотеки.
9. ОСОБА_3 просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на штучний характер спірних правовідносин, спрямованих на затягування розгляду по суті іншої цивільної справи за її позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М., про визнання договорів позики та іпотеки удаваними правочинами, переведення прав та обов`язків покупця (справа
№ 205/5788/20).
10. В обґрунтування своїх заперечень зазначала, що вона є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1, в якому їй на праві приватної власності належить 75/100 частин домоволодіння, а іншим співвласником зазначеного домоволодіння до вчинення сторонами правочинів позики та іпотеки була ОСОБА_1, якій належали 25/100 частин домоволодіння. Як другий співвласник спільної часткової власності вона відповідно до статті 362 Цивільного кодексу України мала переважне право на купівлю частки у спільній частковій власності. Однак вона не отримувала письмового повідомлення про продаж та умови продажу ОСОБА_1 своєї частки у спільній власності та пропозицію купити зазначену частку. Вважала, що ОСОБА_1, з метою ухилення від узгодження з нею дій, спрямованих на відплатне відчуження своєї частки у спільній частковій власності, умисно приховала за удаваними правочинами позики та іпотеки реальний договір купівлі-продажу її частки домоволодіння, у зв`язку з чим нею було подано у 2020 році, тобто до відкриття провадження у цій цивільній справі, позов про визнання договорів позики та іпотеки удаваними правочинами, переведення прав та обов`язків покупця.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки предметом іпотеки є об`єкт нерухомості, який перебуває у спільний частковій власності, а частки співвласників нерухомого майна в натурі не виділені, за звичайних обставин позивачка дійсно мала б право ставити питання про визнання недійсним такого договору іпотеки. Водночас, з урахуванням поведінки сторін під час розгляду цієї справи та справи № 205/5788/20, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суперечать їхній попередній поведінці, є недобросовісними і спрямованими, у тому числі, на створення штучних перешкод у реалізації ОСОБА_3 свого переважного права на купівлю частки у спільній частковій власності та затягування у подальшому розгляду іншої цивільної справи № 205/5788/20. З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
14. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 07 травня 2020 року між ОСОБА_1, як іпотекодавцем, та ОСОБА_2, як іпотекодержателем, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М., зареєстрований у реєстрі за № 426.
15. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52772803 від 22 червня 2020 року, прийняте державним реєстратором речових прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу
Кокосадзе Н. М., та припинено право власності ОСОБА_2 на 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: 1653379512101, номер запису про право власності: 36989533).
16. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
17. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо наявності факту зловживання ОСОБА_1 правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки ґрунтуються на припущеннях. З огляду на те, що судовими рішеннями у справі
№ 205/5788/20 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, подача позову у цій справі не може свідчити про зловживання правами, з метою створення процесуальних перешкод для розгляду цивільної справи
№ 205/5788/20. Оскільки укладання договору іпотеки частки спірного майна суперечило чинному законодавству і приватний нотаріус не мав законних підстав для його посвідчення, а державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на 25/100 частин житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1, здійснена на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі, відбулась з порушенням закону, суд апеляційної інстанції вважав, що наявні підстави для задоволення позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. 03 листопада 2023 року ОСОБА_3 та її представники - адвокати
Кириченко В. Л., Кириченко С. І. звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року.
19. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявники зазначають неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16,
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 522/407/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 27 листопада 2018 рокуу справі
№ 905/2260/17, від 30 січня 2019 рокуу справі № 569/17272/15-ц, від27 березня 2019 рокуу справі № 711/4556/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі
№ 463/5896/14-ц, від04 червня 2019 рокуу справі № 916/3156/17, у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року у справі
№ 390/34/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, та у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16, від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17, від 10 вересня 2018 року у справі
№ 920/739/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц,
від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц, від 21 листопада
2018 року у справі № 577/5321/17, від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17, від 27 жовтня 2021 року у справі № 346/6034/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказують, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що оскільки предметом іпотеки є частка об`єкта нерухомого майна, яка не виділена в натурі, що суперечить положенням частини третьої статті 5 Закону України "Про іпотеку", оспорюваний договір іпотеки є нікчемним, а тому визнання його недійсним у судовому порядку є безпідставним.
21. Заявники зауважують, що позивачка не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що зверненням стягнення на 25/100 частин домоволодіння під час укладення договору іпотеки порушені її права, які підлягають захисту в судовому порядку. Між сторонами справи не існувало спору. Вважають, що сторони справи могли провести двосторонню реституцію у позасудовий спосіб, однак зазначеного не зробили, що свідчить про наявність прихованих мотивів звернення до суду з позовом у цій справі. Суд апеляційної інстанції визнав недійсним оспорюваний договір іпотеки, не врахувавши невиконання основного зобов`язання.
22. Вважають правильними висновки суду першої інстанції, що поданий ОСОБА_4 позов використовується як юридичний інструмент для відмови у подальшому у задоволенні її позовних вимог в іншій справі, що свідчить про зловживання сторонами спору своїми правами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 205/1196/21, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 та її представників - адвокатів Кириченко В. Л., Кириченка С. І. про зупинення дії постановиДніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
24. 20 лютого 2024 року матеріали цивільної справи № 205/1196/21 надійшли на адресу Верховного Суду.
25. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. 07 травня 2020 року між ОСОБА_1, як позичальником, та
ОСОБА_2, як позикодавцем, було укладено договір позики (із заставним забезпеченням), за умовами якого позикодавець надала позичальникові позику у сумі 36 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві 41 000,00 дол. США у строк не пізніше 17 травня 2020 року.
27. На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 07 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Васеніним Ю. В. 07 вересня 2018 року, номер запису про право власності: 28104363, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1653379512101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 вересня 2018 року за індексним номером 139221154.
28. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 вересня 2020 року, 18 червня 2020 року право власності на 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 07 травня 2020 року, а власником іншої 75/100 частини вищевказаного житлового будинку вказано ОСОБА_3 .
29. Доказів виділу у натурі 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, матеріали справи не містять.
30. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 212415671 від 13 червня 2020 року, право власності на 37/100 частки та 38/100 частки, а усього разом 75/100 часток, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_5 ..
31. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2022 року, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня
2022 року залишено без змін, у справі № 205/5788/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М., про визнання договорів позики та іпотеки удаваними правочинами, переведення прав та обов`язків покупця відмовлено.
Позиція Верховного Суду
32. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
33. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.