ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/2757/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 (колегія суддів: Іванов О. Г. - головуючий, Верхогляд Т. А., Чус О. В.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 04.04.2023 (суддя Боєва О. С.)
за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради
до 1). Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради
2). Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради
3). Товариства з обмеженою відповідальністю "РССЦ Медздравниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Позашкільний навчальний заклад Станція юних техніків Запорізької міської ради Запорізької області
про визнання недійсним договору та зобов`язання повернення майна,
за участю:
позивача: Шурига Д. О. (самопредставництво),
відповідача-2: Боряков Т. В. (самопредставництво),
відповідача-3: Пічко Р. С. (адвокат),
прокурора: Красножон О М. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (далі - позивач) до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - відповідач 1), Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (далі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "РССЦ Медздравниця" (далі - відповідач 3), у якому, просив:
-визнати недійсним договір оренди від 28.01.2021 № 03/21 нерухомого майна по вул.Воронезькій, 22, що належить до комунальної власності та передається в оренду за результатами проведення аукціону, який укладений між відповідачами;
- зобов`язати відповідача - 3 повернути територіальній громаді міста Запоріжжя в особі відповідача - 2 та відповідача - 1 за актом приймання-передачі нежитлові приміщення №№ 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі (літ. А-3) загальною площею 2015,9 кв.м по вул.Воронезькій, 22, м.Запоріжжя.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог законодавства, тому наявні підстави для визнання його недійсним та зобов`язання відповідача - 3 повернути нежитлові приміщення, які одержані за цим договором.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Суди розглядали справу неодноразово.
2.2 Останнім рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.04.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023, в позові відмовлено.
2.3 Свої висновки суди мотивували тим, що прокурором та позивачем не доведено тих обставин з якими вони пов`язували свої доводи, що виключало підстави для задоволення позову. При цьому суди вказали на те, що у спірній будівлі є окремі нежитлові приміщення, які не віднесені в установленому законом порядку до майна закладів освіти та майно за оспорюваним договором передане в оренду відповідачу-3 з додержанням вимог законодавства.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі, з урахуванням її уточнення, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури просить скасувати вище вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги, з урахуванням її уточнення, скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме - технічний паспорт на будівлю, згідно з яким приміщення третього поверху є складовими об`єкта нерухомого майна.
3.3 Поданий позивачем відзив щодо касаційної скарги не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.
3.4 У відзиві позивач просить задовольнити касаційну скаргу.
3.5 Відповідно до приписів частини другої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
3.6 Згідно статті 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).
3.7 Отже оскільки поданий позивачем відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак ним не додано документу про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, поданий відзив залишається без розгляду.
3.8 Відповідачі 2, 3 у відзивах на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 28.01.2021 між відповідачами було укладено договір оренди № 03/21 нерухомого майна по вул. Воронезькій, 22, що належить до комунальної власності та передається в оренду за результатами проведення аукціону, за умовами якого та на підставі акта приймання-передачі, відповідач - 3 отримав у строкове платне користування, комунальне нерухоме майно, нежитлові приміщення № № 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі (літ. А-3), загальною площею 2015,9 кв.м по вул. Воронезькій, 22 м.Запоріжжя, які перебувають в оперативному управлінні відповідача - 2 (далі - нерухоме майно), для розміщення медичного кардіологічного реабілітаційного центру, строком по 28.01.2026.
4.2 При цьому встановлено, що спірний об`єкт нерухомого майна раніше перебував у користуванні спеціалізованої багатопрофільної школи ІІ-ІІІ ступенів № 16 м. Запоріжжя по вул. Воронезька, 22.
4.3 Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі рішення Запорізької міської ради від 01.08.2005 №48 спеціалізовану багатопрофільну школу ІІ-ІІІ ступенів №16 Запорізької міської ради по вул. Воронезькій, 22 виключено з переліку об`єктів освіти міста з 01.09.2005.
4.4 Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що фізичний об`єм права оперативного управління Департамента освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради обмежується частиною будівлі по вул. Воронезька, 22 в м. Запоріжжя площею 7866,95 кв.м із загальної площі будівлі 10662,1 кв.м. Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради не може розпоряджатися усією будівлею.
4.5 Спір у справі, яка переглядається, виник з приводу використання нерухомого майна за доводами прокурора не за освітнім призначенням та в цілях не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, оскільки відповідачем - 3 допущено його перепрофілювання.
4.6 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.7 Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.