ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/70/22 (908/1564/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 06.03.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна"
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024
у справі №908/70/22(908/1564/22)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна"
до 1) Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтенсивні фінанси", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар Експорт БКВ",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні
позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФМС Україна",
про визнання договорів недійсними
в межах справи № 908/70/22
про банкрутство Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006",-
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа про банкрутство Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006".
1.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022, зокрема відкрито провадження у справі № 908/70/22 про банкрутство Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівське хлібоприймальне підприємство" до боржника у розмірі 47 442 326,54 грн основного боргу. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка О.Ю.
1.2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022 року у справі № 908/70/22 визнані кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дюпон Україна до боржника у розмірі 241 257 035,09 грн., з яких: 241 252 073,09 грн. основний борг з четвертою чергою задоволення, 4 962,00 грн. судовий збір з першою чергою задоволення.
1.3. У серпні 2022 в межах справи про банкрутство Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" кредитором боржника - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" пред`явлено позов про визнання недійсними договору поруки від 23.07.2021, укладеного між поручителем Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" та кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбар Експорт БКВ", а також договору факторингу № АМ-1 від 15.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтенсивні фінанси" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбар Експорт БКВ".
1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Дюпон Україна" є другим найбільшим кредитором ПП "Бізон-Тех 2006", права та інтереси якого були порушені укладеним між заінтересованими особами ПП "Бізон-Тех 2006" і ТОВ "Амбар Експорт БКВ" договору поруки, що спрямований не на настання реальних наслідків, а на штучне збільшення кредиторської заборгованості, для гарантованої присутності ТОВ "Фінансова компанія "Інтенсивні фінанси" у комітеті (зборах) кредиторів з правом вирішального голосу із кількістю голосів 47,1% від загальної кількості, що дає останньому право самостійно приймати рішення в комітеті та на зборах кредиторів. Договір поруки укладено менш ніж за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство. ПП "Бізон-Тех 2006" взяло на себе зобов`язання без вчинення відповідних майнових дій іншою стороною і внаслідок поруки ПП "Бізон-Тех 2006" стало неплатоспроможним, а виконання зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим. Договір поруки є фраудаторним правочином, не виконує забезпечувальної функції, оскільки покладає на ПП "Бізон-Тех 2006" зобов`язання зі сплати коштів незалежно від допущення порушення підприємствами, права вимоги до яких ТОВ"Амбар Експорт БКВ" викупило. ТОВ "Амбар Експорт БКВ" не вчиняло дій щодо стягнення простроченої заборгованості з ПП "Бізон-Тех 2006", а лише пред`явило вимоги до нього після порушення провадження у цій справі про банкрутство.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/70/22 (908/1564/22), яку залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024, у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" про визнання недійсним договору поруки від 23.07.2021, укладеного між поручителем Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" і кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбар Експорт БКВ", а також договору факторингу № АМ-1 від 15.12.2021, укладеного між клієнтом Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбар Експорт БКВ" і фактором Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Інтенсивні Фінанси відмовлено".
2.1. Судові рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи не підтверджується здійснення відповідачами, шляхом укладення спірного договору поруки від 23.07.2021 умисних, недобросовісних дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір активів боржника, спрямованих на ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, зокрема ТОВ "Дюпон Україна", тобто зловживання правом, що і є основною ознакою фраудаторного правочину.
Відповідно відсутні і підстави для визнання недійсним договору факторингу № АМ-1 від 15.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбар Експорт БКВ" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Інтенсивні Фінанси", недійсність якого позивач обґрунтовує виключно недійсністю договору поруки від 23.07.2021.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08 червня 2023 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08 січня 2024 року у справі № 908/70/22 (908/1564/22), а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України ТОВ "Дюпон Україна" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст.ст. ст. 3, 13, 203, 215 ЦК України та ст. 42 КУзПБ, та як наслідок не перевірили та не встановили дійсні мотиви укладення боржником та заінтересованими особами оспорюваних договорів, метою яких насправді було виключно уникнення звернення стягнення на майно боржника та збереження контролю над майном підприємства, що свідчить про їх фраудаторність.
При цьому, на думку скаржника, судами не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 27.01.2022 у справі №904/5693/20 (904/4517/21), від 22.11.2022 у справі №925/367/20(925/107/21), від 02.03.2023 у справі №910/15232/20 (910/18130/21), від 23.03.2023 у справі № 910/15232/20 (910/18169/21), від 18.05.2023 у справі № 908/3468/13, від 04.10.2023 у справі №910/15232/20 (910/18162/21), від 25.10.2023 у справі №910/20146/20 (910/9531/22).
Скаржник вказує, що судами неправильно застосовано в сукупності ст.ст. 203, 215, 553-555 ЦК України та ст. 42 КУзПБ та проігноровано те, що за договором поруки боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони за виконання зобов`язань осіб, з якими у боржника були відсутні будь які відносини.
Також скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу касаційного оскарження та вказує, що суди не застосували ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 42, 48 абз.2 ч.3 ст.64 КУзПБ, що призвело до помилкового висновку про відсутність порушеного права скаржника, внаслідок укладення фраудаторних оспорюваних договорів. При цьому, висновки Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах відсутні.
Крім того, підставою касаційного оскарження є п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктом 1 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу.
В обґрунтування ТОВ "Дюпон Україна" зазначає, що суди попередніх інстанцій:
-порушили ст. ст. 2, 7, 13, 42, 73-79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України під час ухвалення оскаржуваних рішень, оскільки не дослідили та не оцінили належним чином, з дотриманням принципів рівності та змагальності сторін, зібраних у справі доказів;
- суд першої інстанції порушив ст.ст. 209, 210, 236, 237, 238 ГПК України, оскільки не розглядав в судовому засіданні 08.06.2023 позовні вимоги скаржника в цій справі про визнання недійсним договору поруки та договору факторингу АМ-1, суд апеляційної інстанції наведене порушення проігнорував;
- помилково застосували принцип вірогідності доказів, що передбачений ч. 1 ст. 79 ГПК України, необґрунтовано вважаючи про наявність більшої вірогідності укладення договору поруки для отримання прибутку, а не для створення штучної заборгованості перед пов`язаною особою щоб не повертати борги добросовісним кредиторам.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
4. ПП "Бізон-Тех 2006", ТОВ "Фінансова компанія "Інтенсивні фінанси" подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Провадження у Верховному Суді
5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/70/22(908/1564/22) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024.
6. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна", яка подана на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 року у справі № 908/70/22 (908/1564/22) та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" у справі №908/70/22 (908/1564/22) на 06.03.2024 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувані судові рішення слід скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
8. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
9. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за результатами розгляду ТОВ "Дюпон Україна" про визнання недійсним договору поруки від 23.07.2021, укладеного між поручителем ПП "Бізон-Тех 2006" і кредитором ТОВ "Амбар Експорт БКВ", а також договору факторингу № АМ-1 від 15.12.2021, укладеного між клієнтом ТОВ "Амбар Експорт БКВ" і фактором ТОВ "Фінансова Компанія "Інтенсивні Фінанси відмовлено"..
10. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
11. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
12. Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
13. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
14. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
15. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
16. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що зокрема підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20.
17. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.