ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 912/921/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Скляренка Василя Володимировича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2023 (колегія суддів у складі: Кощеев І.М. - головуючий, Іванов О.Г., Чус О.В.)
у справі № 912/921/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат"
до Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича
про стягнення 86593,35 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Скляренка Василя Володимировича (далі - Відповідач) про стягнення 13500,00 грн 3% річних (за період з 25.05.2020 до 25.05.2023) і 73093,35 грн інфляційних (за період з травня 2020 року до квітня 2023 року).
2. Позов мотивовано посиланням на положення статей 625, 1212 Цивільного кодексу України та обставини неповернення Відповідачем безпідставно отриманих ним від Позивача грошових коштів у сумі 150000,00 грн, які встановлено в судових рішеннях у справі №912/2773/20, що мають преюдиційне значення відповідно до положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3. У 2020 році Позивач звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Відповідача про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 150002,40 грн та відсотків за користування безпідставно одержаними грошовими коштами в сумі 220984,56 грн.
4. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020 у справі №912/2773/20 зазначений позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2,40 грн основного боргу, 3,54 грн 30% річних, у решті позовних вимог відмовлено.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2021 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020 у справі №912/2773/20 скасовано в частині відмови у стягненні 150000,00 грн безпідставно одержаних коштів, прийнято в цій частині нове рішення, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 150000,00 грн безпідставно одержаних коштів, у решті рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
6. Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі №912/2773/20 скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020 у справі №912/2773/20 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
8. За змістом зазначеної постанови, Центральний апеляційний господарський суд встановив, що 24.03.2015 між Сільськогосподарським кооперативом "Шаболат", правонаступником якого є Позивач, як замовником та Відповідачем як виконавцем укладено договір на виконання робіт по збиранню урожаю №03 (далі - Договір).
9. На виконання умов Договору Відповідач надав Позивачу послуги щодо збирання врожаю на суму 866333,60 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №3.
10. Позивач на оплату послуг перерахував Відповідачу грошові кошти у загальній сумі 1016336,00 грн, у тому числі за платіжними дорученнями: №155 від 15.06.2015 на суму 70000,00 грн, №211 від 26.06.2015 на суму 70000,00 грн, №255 від 10.07.2015 на суму 50000,00 грн, №312 від 23.07.2015 на суму 300000,00 грн, №344 від 04.08.2015 на суму 150000,00 грн, №413 від 27.08.2015 на суму 150000,00 грн, №435 від 08.09.2015 на суму 226336,00 грн.
11. 04.05.2018, 21.12.2018, 09.04.2019 і 29.07.2020 Позивач направив Відповідачу листи за вих. №71, №247, №120, №141 з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 150000,00 грн у зв`язку з переплатою за послуги по збиранню врожаю згідно з Договором.
12. Кошти в сумі 150000,00 грн, які перераховані за платіжним дорученням №413 від 27.08.2015 з призначенням платежу за послуги збирання врожаю згідно з рахунком №б/н від 26.08.2015, не є оплатою послуг, наданих відповідно до акта №3 здачі-приймання виконаних робіт (наданні послуг). Відповідно, сума грошових коштів 150000,00 грн отримана Відповідачем без достатніх правових підстав, а тому до відповідних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1212 Цивільного кодексу України, яка регулює набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
13. Позовна давність щодо вимог про повернення отриманих відповідачем за платіжним дорученням №413 від 27.08.2015 без достатніх правових підстав коштів у сумі 150000,00 грн спливла 28.08.2018.
14. Оскільки Відповідач заявив у суді першої інстанції про сплив позовної давності, а вимоги, які є предметом позову не входять до переліку вимог, на які позовна давність не поширюється, визначених статтею 268 Цивільного кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції в справі №912/2773/20 застосував позовну давність і відмовив у задоволені позовних вимог про стягнення 150002,40 грн надмірно перерахованих коштів за виконані роботи та 220984,56 грн відсотків за користування грошовими коштами.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
15. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.
16. Рішення мотивовано тим, що відмова судовим рішенням у справі №912/2773/20 у задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача безпідставно утримуваної ним суми коштів з підстав спливу позовної давності унеможливлює застосування до спірних правовідносин статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише в разі наявності грошового зобов`язання, яке підлягає виконанню.
17. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2023 рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, позов задоволено.
18. Постанову мотивовано тим, що невиконання Відповідачем як боржником грошового зобов`язання з повернення безпідставно сплачених коштів є триваючим правопорушенням, тому в Позивача право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникло з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі цього позову.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
19. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.
20. Касаційну скаргу мотивовано підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, через неврахування апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови висновків щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №904/6892/17, від 23.11.2022 у справі №285/3536/20, від 03.04.2019 у справі №759/9094/15, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, від 02.09.2020 у справі №569/12918/16-ц, від 18.03.2020 у справі №442/398/15-ц, від 11.12.2019 у справі №390/880/16-ц.
21. Водночас Відповідач зазначає про неподібність спірних правовідносин у постановах, на висновки в яких послався апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові.
22. Відповідач наголошує, що Центральний апеляційний господарський суд у справі №912/2773/20 застосував наслідки спливу позовної давності та відмовив у позові щодо стягнення відповідних грошових коштів у зв`язку з тим, що Відповідач зі спливом років утратив можливість захищатися проти вимог і доводів Позивача, тобто не має можливості зібрати належним чином докази, які можуть бути неповними через сплив часу.
23. На думку Відповідача, Позивач не може зазнати матеріальних втрат (збитків) від знецінення суми основного боргу внаслідок інфляційних процесів, у стягненні якої йому відмовлено.
24. Також Відповідач зазначає, що пред`явлення кредитором тільки позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються штрафні санкції дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику, та зберігає постійну можливість кредитора подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних страт, нарахованих на задавнену вимогу.
25. Крім того, Відповідач подав заяву про стягнення судових витрат, у якій просить стягнути з Позивача на його користь судові витрати в розмірі 16294,40 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн (без ПДВ) та судового збору в розмірі 4294,40 грн.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
26. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
27. Щодо доводів Відповідача про нерелевантність правових позицій, якими обґрунтовані позовні вимоги, Позивач наголошує, що оскільки постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі №912/2773/20 відмовлено у стягненні основного боргу в сумі 150000,00 грн лише через пропуск позовної давності, це підтверджує наявність порушеного права Позивача щодо повернення Відповідачем зазначеної суми безпідставно одержаних грошових коштів, інакше позовна давність не була б застосована.
28. Тобто апеляційний господарський суд у справі №912/2773/20 встановив, що Відповідач має невиконане зобов`язання перед Позивачем щодо повернення суми безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 150000,00 грн, і це відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційною для цієї справи обставиною.
29. Також Позивач зазначає, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 зазначеного Кодексу, тому закінчення позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних. При цьому Позивач посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №918/650/21, від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 03.07.2019 у справі №541/3253/15-ц, від 07.09.2022 у справі №924/159/14, від 13.05.2021 у справі №910/4391/19, від 17.01.2023 у справі №910/2488/21 та постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі справа №918/329/16 (провадження №3-1522гс16).
30. Крім того, позивач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить відмовити в задоволенні клопотання Відповідача про стягнення судових витрат у повному обсязі.
31. Клопотання мотивовано тим, що заявлені 4 години роботи, нібито витрачені адвокатом, є штучно завищеними, а витрати Відповідача на оплату таких послуг - неспівмірними з характером виконаної роботи.
Позиція Верховного Суду
32. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
33. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду позовних вимог про стягнення сум інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих на безпідставно сплачені Позивачем Відповідачу та неповернені грошові кошти, обставини щодо відсутності правової підстави для сплати яких встановлено судовим рішенням у іншій справі, яким, водночас, відмовлено в стягненні зазначених коштів через сплив позовної давності.
34. При вирішенні цього спору перед господарськими судами, зокрема, постало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для стягнення сум інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих на грошове зобов`язання, позовна давність щодо вимоги про стягнення якого спливла. Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вказаного позову з огляду на таке.
35. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
36. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, служить законним цілям встановлення правової визначеності та остаточності. Воно захищає потенційних відповідачів від прострочених позовів, які буде тяжко заперечити, та несправедливості, яка може мати місце, якщо суд буде змушений ухвалити рішення щодо подій, які відбулися у віддаленому минулому, спираючись на докази, які могли стати недостовірними та неповними внаслідок давності.
37. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (статті 257, 261 Цивільного кодексу України).