ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2024 року
м. Київ
справа № 461/6224/16-а
адміністративне провадження № К/9901/12185/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 17.10.2016 (суддя Романюк В.Ф.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 (судді: Курилець А.Р., Ніколін В.В., Рибачук А.І.)
у справі № 461/6224/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці ДФС
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Галицького районного суду міста Львова з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач, Львівська митниця ДФС) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 27.05.2016 № 1706/20900/16, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 469 Митного кодексу України та статтею 485 Митного кодексу України, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 135 502 гривень 89 копійок.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваної постанови, оскільки митним органом не було враховано строки прийняття такої постанови. Також додав, що постанова про порушення митних правил була прийнята за відсутності позивача, а відтак про її існування він дізнався лише 29.08.2016, з огляду на що, за твердженням позивача, строк оскарження такої постанови становить один місяць з моменту коли позивач дізнався про порушення свого права.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, визначеного ст. 289 КУпАП, оскільки оскаржувану постанову позивач отримав 04.06.2016, тоді як до суду заявник звернувся лише 26.09.2016, тобто із пропуском десятиденного строку звернення.
Постановою Верховного Суду від 18.12.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 у справі № 461/6224/16-а, справу направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Скасовуючи судове рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що на підтвердження факту відсутності на території України позивачем до суду апеляційної інстанції додано копію закордонного паспорту, з якого, як зазначає позивач, вбачається, що з 03.06.2016 до 06.06.2016 останній перебував за кордоном (а.с. 74). Однак у суду касаційної інстанції виникли сумніви щодо вірного трактування зазначених штампів в паспорті скаржника у справі. Стрілка направлена вліво (штамп від 03.06.2016) свідчить про виїзд з країни, в даному випадку з Польщі, а стрілка направлена вправо (штамп від 06.06.2016) свідчить про в`їзд в країну, а саме в Польщу. Таким чином, у суду виникли сумніви щодо перебування позивача за межами України в період з 03 червня до 06 червня 2016 року, однак судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено копію паспорта, яка надана позивачем у справі.
Також касаційний суд зазначив, що скаржник у справі зазначає про неможливість звернення до суду з позовною заявою в період з 29.08.2016, оскільки в період з 29.08.2016 до 06.09.2016 та з 09.09.2016 до 20.09.2016 перебував на лікарняному, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. Проте, Верховний Суд наголосив, що у Суду виникають сумніви, щодо правомірності виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, яка підписана лікарем 20.09.2016, оскільки з копії виписки, яка міститься на аркушах справи № 97-98 вбачається, що зазначена виписка заповнена 20.09.2016, в той же час на обох аркушах вбачається виправлення в даті виписки та в даті заповнення документа. Окрім того, в зазначеній виписці зазначено - "Лікування закінчено 30.09.16", що унеможливлює підписання зазначеного документа 20.09.2016.
Зазначено, що дата заповнення зазначеної виписки має суттєве значення для справи, оскільки закриття лікарняного 30.09.2016, свідчить про подання позовної заяви (26.09.2016) під час перебування позивача у справі на лікарняному, а відповідно у скаржника була наявна можливість подати позовну заяву і раніше перебуваючи на лікуванні. Однак, судом апеляційної інстанції не встановлено та не досліджено правомірність зазначеної виписки.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17.10.2016 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 461/6224/16-а без змін.
Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні, а відтак мав можливість особисто або з допомогою представника оскаржити постанову в справі про порушення митних правил. Також апеляційний суд зазначив, що навіть у випадку лікування дати, вказані у виписці, апелянт у період з 06 по 09 вересня 2016 року не перебував за кордоном, а отже мав можливості звернутися з позовом до суду у встановлений строк. Також апеляційний суд зазначив, що позивач за межами України в період з 03 червня до 06 червня 2016 року, як ним зазначено в апеляційній скарзі, не перебував. Тоді як виписка від 20.09.2016 дає підстави колегії суддів стверджувати про можливий факт виправлення дати виписки і дати складання виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого з " 30.09.16" та " 20.09.16", а ухвала суду про витребування доказів від 20.02.2019 Яворівською центральною лікарнею проігноровано та не виконано, у зв`язку з чим апеляційний суд не взяв до уваги виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 як доказ поважності пропуску строку звернення до суду.
При цьому, Восьмий апеляційний адміністративний суд залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17.10.2016 без змін та не змінюючи мотивувальну частину ухвали Галицького районного суду м. Львова від 17.10.2016 погодився з судом першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду, однак, апеляційний суд зазначив, що перебіг такого строку обчислюється (розпочинається) 30.08.2016, а позов подано до суду лише 26.09.2016.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив Суд скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17.10.2016 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 461/6224/16-а, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В доводах касаційної скарги позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки, в порушення вимог ст. 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил була розглянута у відсутності ОСОБА_1, а тому останньому не було відомо про наявність постанови про порушення митних правил від 27.05.2016 № 1706/20900/16, тоді як таку постанову позивачем отримано лише 29.08.2016 від державного виконавця.
Додає, що в період з 29.08.2016 по 06.09.2016 та з 09.09.2016 по 20.09.2016 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, а в період з 06.09.2016 по 09.09.2016 з метою купівлі ліків перебував за кордоном, з огляду на що до суду з позовом про оскарження постанови про порушення митних правил звернувся 29.09.2016.
Позивач наголошує, що суд невірно надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам та, як наслідок, прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_1 отримував оскаржувану постанову 04.06.2016 за адресою: АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_1 фактично зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Також позивач зазначає, що у суді апеляційної інстанції представником позивача було заявлено клопотання про виклик і допит в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак апеляційний суд відмовив у задоволенні такого клопотання, чим, на думку позивача, порушив норми матеріального права та позбавив позивача можливості довести свої обґрунтування апеляційної скарги та подати всі докази.
На думку заявника, перебування позивача на лікуванні навіть на амбулаторному, є поважною причиною пропуску строку на подання позовної заяви.
Скаржник також додав, що поштова кореспонденція надсилається на адресу отримувача, а тому, на його думку, не можна брати до уваги те, що отримання одного листа на неправильну адресу є підтвердженням отримання іншого листа на цю ж неправильну адресу.
Заперечення на касаційну скаргу від відповідача до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2019 відкрито касаційне провадження у даній справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.05.2016 заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальником Управління боротьби з митними правопорушеннями винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1706/20900/16, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 469 та статті 485 Митного кодексу України; накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 135 502, 89 грн (а.с. 12-14).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, вищевказану постанову ОСОБА_1 було скеровано за адресою, яка ним була вказана особисто у поясненнях від 07.10.2015 наданих їм особисто начальнику Львівської митниці ДФС Прокіпчуку Л.І., а саме: АДРЕСА_3 .
Судом першої інстанції також встановлено, що оскаржувану постанову позивач отримав, 04.06.2016, що підтверджується інформацією, наявною в інтернет сервісі УДППЗ "Укрпошта" щодо "відстеження пересилання поштових відправлень" рекомендаційний лист № 7900045604221 "вручений адресату особисто", а також підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке датовано 04.06.2016.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 1706/20900/16 від 27.05.2016 лише 26.09.2016 тобто з пропуском встановленого ст. 289 КУпАП десятиденного строку на звернення до суду.
З урахуванням висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції також зазначив, що на підтвердження факту відсутності на території України позивачем до суду апеляційної інстанції додано копію закордонного паспорту, з якого, як зазначає позивач, вбачається, що з 03.06.2016 до 06.06.2016 останній перебував за кордоном (а.с. 74). Однак, апеляційний суд встановив, що стрілка направлена вліво (штамп від 03 червня 2016 року) свідчить про виїзд з країни, в даному випадку з Польщі, а стрілка направлена вправо (штамп від 06 червня 2016 року) свідчить про в`їзд в країну, а саме в Польщу.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що як вбачається з даних Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11.03.2019, ОСОБА_1, 03.06.2016 в 05.30 год. виїхав у Республіку Польща, однак 03.06.2016 в 23.41 год. повернувся в Україну і повторно виїхав в Республіку Польща 06.06.2016, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач за межами України в період з 03 червня до 06 червня 2016 року, як ним зазначено в апеляційній скарзі, не перебував.
Щодо неможливість звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою в період з 29.08.2016, оскільки в період з 29.08.2016 до 06.09.2016 та з 09.09.2016 до 20.09.2016 перебував на лікарняному, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, то суд апеляційної інстанції вірно зауважив, що з виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, яка підписана лікарем 20.09.2016 вбачається можливий факт виправлення дати виписки і дати складання виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого з " 30.09.16" та " 20.09.16", зважаючи на те, що така виписка не містить відмітки "виправленому вірити", як того вимагає Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406,
Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції залишаючи в силі судове рішення першої інстанції без зміни мотивувальної частини погодився з висновками суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 289 КУпАП, однак зазначив, що перебіг такого строку обчислюється (розпочинається) 30.08.2016, а позов подано до суду лише 26.09.2016.