УХВАЛА
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 336/3796/15-к
провадження № 13-10кс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) матеріалів провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_19 та його захисника ОСОБА_20 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014080020000008 щодо ОСОБА_19, і
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року, ОСОБА_19 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 204 КК України (в редакції Закону України № 4025-VI від 15.11.2011) - у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення; за ч. 2 ст. 204 КК України (в редакції Закону України № 4025-VI від 15.11.2011) - у виді штрафу в розмірі 51 000 гривень з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення; за ч. 3 ст. 204 КК України (в редакції Закону України № 4025-VI від 15.11.2011) - у виді позбавлення волі на строк п`ять років з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для їх вироблення; за ч. 1 ст. 199 КК України - у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі положень ст. 49 КК України суд звільнив ОСОБА_21 від призначеного йому за ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України покарання у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд призначив ОСОБА_19 за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для їх виготовлення.
На підставі положень ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, суд вирішив частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2012 року та остаточно призначив ОСОБА_19 за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для їх вироблення.
Вказані судові рішення оскаржено в касаційному порядку засудженим ОСОБА_19 та його захисником - ОСОБА_20 .
Серед іншого, у своїй касаційній скарзі захисник наголошує, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутній висновок про належність вилучених у ОСОБА_19 алкогольних напоїв до підакцизних товарів з посиланням на конкретну товарну позицію за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) відповідно до висновку Верховного Суду України у постанові від 05 вересня 2013 року, справа № 5-15к13.
Ухвалою від 26 лютого 2024 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів, Суд, Касаційний кримінальний суд) передала кримінальне провадження щодо ОСОБА_19 на розгляд Великої Палати, оскільки на переконання колегії суддів є необхідність відступу від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Як зазначає колегія суддів, в ході розгляду цього кримінального провадження Суд встановив, що у своїй постанові, на яку посилається захисник, у справі № 5-15к13 від 05 вересня 2013 року, Верховний Суд України (далі - ВСУ) дійшов висновку про те, що предметом кримінальних правопорушень, передбаченого ст. 204 КК, є лише ті розчини з вмістом етилового спирту, які виготовлені в спосіб, передбачений законом (в широкому його розумінні), з огляду на що вони мають бути віднесені до відповідної товарної групи. Таке визначення поняття характерне для алкогольних напоїв, які є продуктом законної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням встановлених законом вимог і технології виробництва, з огляду на що підлягає оподаткуванню.