УХВАЛА
12 березня 2024 року
м. Київ
справа № 333/5307/17
провадження № 13-7зво24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
розглянула заяву засудженого ОСОБА_18 про перегляд вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2021 року, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), за виключними обставинами і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, ОСОБА_18 засуджено за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_18 подав касаційну скаргу, яку Касаційний кримінальний суд Верховного Суду ухвалою від 03 серпня 2022 року повернув у зв`язку з неусуненням недоліків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в остаточному рішенні від 16 листопада 2023 року в справі "Булькач та інші проти України" (заява № 68847/14 та 8 інших заяв, у тому числі заява ОСОБА_18 № 60093/21) констатував порушення ст. ст. 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) через неналежні умови тримання під вартою та відсутність в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим. На підставі цього ЄСПЛ присудив заявнику ОСОБА_18 4 тис. 100 євро як відшкодування шкоди.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_18 звертався до Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами вироку суду першої інстанції, оскільки вважає, що призначене йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців є занадто суворим, а констатоване порушення Конвенції є підставою для зміни оскаржуваного рішення та пом`якшення призначеного йому покарання.
Оскільки при зверненні не було дотримано вимог ст. 462 КПК, ухвалою судді Великої Палати 25 січня 2024 року подану заяву залишено без руху й надано строк для усунення допущених недоліків.
На виконання цієї ухвали ОСОБА_18 надіслав нову ухвалу, в якій він просить переглянути вирок місцевого суду стосовно нього у справі № 333/5307/17, посилаючись на те, що ухвалення ЄСПЛ рішення є"нововиявленою" обставиною.
Враховуючи, що відповідно до ст. 459 КПК провадження за нововиявленими і виключними обставинами є окремими видами екстраординарної процедури перегляду судових рішень, беручи до уваги зміст мотивів і підстав оскарження, наведених у заявах ОСОБА_18, Велика Палата розцінює його звернення як таке, що подане з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК (оскільки ухвалення ЄСПЛ рішення може бути підставою для перегляду саме за виключними, а не нововиявленими обставинами).
Перевіривши наведену заяву, Велика Палата дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею слід відмовити з огляду на таке.
За змістом п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК виключною обставиною перегляду судових рішень, що набрали законної сили є встановлення міжнародною судовою установою юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.