ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2024 року
м. Київ
справа № 369/3475/15-к
провадження № 51-6483км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110200002013, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Історія кримінального провадження
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Апеляційний суд ухвалою від 03 жовтня 2019 року вирок районного суду скасував й ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначив йому покарання за вказаною нормою статті, звільнивши від відбування основного покарання.
Постановою Верховного Суду від 14 травня 2020 року вирок апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
При цьому, суд касаційної інстанції послався на те, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що: 1) на місці події були задовільні дорожні умови, а також наявність освітлення та відсутність опадів; 2) наявність суперечливих та неперевірених цим судом доказів щодо встановлення стану алкогольного сп`яніння засудженого.
Київський апеляційний суд від 10 серпня 2023 року частково задовольнив апеляційні скарги прокурора і потерпілого, виправдувальний вирок районного суду щодо ОСОБА_7 скасував й ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та поклав на нього певні обов`язки. Цивільний позов потерпілого задовольнив частково, стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено судом відповідно до вимог закону.
Засуджений та його захисник звернулися в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій поставили питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Встановлені судом апеляційної інстанцій обставини
11 липня 2014 року приблизно о 02:00 ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухався у нічний час на автомобілі марки "ВАЗ 21011" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), по вул. Леніна, зі сторони вулиці Авіаторів в напрямку вулиці Чкалова, у с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, під час виникнення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху автомобіля, аж до повної його зупинки, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8, який рухався в попутному з ним напрямку, в результаті чого останній отримав тяжких тілесних ушкоджень.
В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3 б, 2.9 а, 12.3 Правил дорожнього руху, що стало причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди та знаходяться в прямому причинному зв`язку з її наслідками.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі засуджений та його захисник просять скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вважають, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України, оскільки не містить належних мотивів постановленого рішення та спростування тверджень сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що є, на їх думку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Крім того зазначають, що суд апеляційної інстанції в основу обвинувального вироку поклав ряд доказів, проте, на їх думку, вони є недопустимими. Зокрема: 1) протокол огляду місця події від 11 липня 2014 року. Вважають вказаний доказ недопустимим, оскільки протокол має неточності і суперечності; 2) висновок судово-медичного експерта № 198/Е від 23 січня 2015 року. Даний доказ, на їх переконання, є недопустимим, оскільки оригінал медичної документації не було вилучено слідчим у встановленому порядку у лікарні, а також постанова про призначення експертизи була винесена неуповноваженим слідчим; 3) слідчі експерименти від 12 березня 2015 року за участі потерпілого. Стверджують про недопустимість даного доказу, оскільки обстановка проведених слідчих експериментів не відповідає схемі ДТП та невірно зазначені вихідні дані, 4) висновок судово-автотехнічної експертизи № 5-01/224 від 25 березня 2015 року. Посилаючись на недопустимість даного доказу, вказують на те, що в основу експертизи були покладені вихідні дані встановлені слідчими експериментами від 12 березня 2015 року. Крім того, вважають, що покладений в основу доведення винуватості факту наявності у ОСОБА_7 стану алкогольного результат аналіз № 124 від 11 квітня 2014 року є недопустимим доказом, оскільки матеріали провадження не містять даних щодо вилучення сечі у ОСОБА_7 для проведення цього аналізу.
Також істотні порушення вимог кримінального процесуального закону убачають в тому, що суд апеляційної інстанції всупереч вимог ст. 23 КПК України поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_9, які вона давала суду при попередньому розгляді даного кримінального провадження.
До того ж стверджують про порушення таємниці нарадчої кімнати, що виразилось у виготовлені тексту вироку ще до виходу судів до нарадчої кімнати.
Зазначають, що апеляційний суд всупереч вимог ст. 439 КПК України, після скасування касаційним судом попередньої вироку апеляційного суду, не виконав вказівок цього суду та не дав належну оцінку доказам кримінального провадження.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджений та захисник підтримали подану скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Із будь яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Відповідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження суд касаційно інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Мотиви суду
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі статтями 404, 407, 420 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК України.
Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати приписи статті 420 КПК України.
Як регламентовано ч. 2 ст. 420 КПК України, вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у ньому зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Зі змісту вказаних норм та статей 7, 404 КПК України у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на все вичерпну відповідь й у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
Так, мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд апеляційної інстанції послався на безпосередньо досліджені докази, що зібрані у встановленому законом порядку, та не погодився з викладеною оцінкою доказів судом першої інстанції.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтував: показаннями потерпілого ОСОБА_8, який пояснив, що він 11 липня 2015 року приблизно о 02:00 разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 поверталися додому. На вулиці Леніна в с. Петропавлівська Борщагівка його знайомі йшли по тротуарі, а він йшов по розділовій смузі проїзної частини. Почувши, що позаду їде автомобіль, він звернув на зустрічну смугу руху, проте цей автомобіль вчинив на нього наїзд. Стверджує, що на місці зіткнення було штучне освітлення, погодні умови нормальні, опадів не було; свідка ОСОБА_9, звукозапис показань якої було прослухано апеляційним судом, яка вказала, що дорожньо-транспортна пригода сталася приблизно о 02:00 ночі. Функціонувало вуличне освітлення, туману чи інших опадів не було, видимість була нормальною, оскільки місце події та скупчення людей вона змогла побачити на відстані приблизно 100 метрів. Також обґрунтував рядом письмових доказів
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 липня 2014 року і схемою до нього, з якого вбачається, що огляд розпочато о 03:00, стан дорожнього покриття сухий та чистий, освітлення вуличне (т. 2 а.с. 6-9; 10);
- протоколом огляду технічного стану автомобіля ВАЗ 21011 держномер НОМЕР_1, з якого вбачається, що при огляді транспортного засобу було штучне вуличне освітлення, на автомобілі виявлено пошкодження (т. 2 а.с. 11);
- висновком судово-автотехнічної експертизи за № 443 від 10 листопада 2014 року (т. 2 а.с. 28-30) та ілюстративною таблицею до нього (т. 2 а.с. 31-32);
- довідками - результатами аналізу, з яких вбачається, що у ОСОБА_7 11 липня 2014 року при дослідженні було виявлено спирт етиловий - 0,41 проміле алкоголю, а за допомогою приладу "Драгер" - було виявлено - 0,61 проміле алкоголю (т. 1 а.с. 15);
- висновком судово-медичної експертизи за № 198/Е від 23 січня 2015 року, згідно якого в результаті ДПТ ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у виді політравми, ЗЧМТ, забій головного мозку, постравматичного субарахноїдального крововиливу, крововиливу в шлуночки головного мозку, закритої травми грудної клітини, переломів 1-9 ребер зліва з наявністю лівостороннього гемопневмоторекса, перелому обох кісток правої гомілки, перелому лівої лопатки, саден голови та обличчя. В момент ДТП ОСОБА_8, найбільш ймовірно, знаходився у вертикальному чи близькому до цього положення, звернений правою боковою поверхнею тіла до рухаючого транспортного засобу (т. 2 а.с. 35-37);
- довідками і схемою Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради про те, що станом на 11 липня 2014 року вуличне освітлення функціонувало з 00:00 по 03:00 (т. 2, а.с. 38-40);
- довідкою Центральної геофізичної обсерваторії від 16 грудня 2014 року, з якої вбачається, що 11 липня 2014 року туман поземний був з 02:14 по 05:08 (т. 2 а.с. 51);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12 березня 2015 року з участю потерпілого ОСОБА_8, згідно якого він пояснив і показав обставини вчинення ДТП, підтвердивши свої покази (т. 1, а.с. 90-93);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12 березня 2015 року з участю свідка ОСОБА_12, згідно якого свідок ОСОБА_12 пояснила і показала обставини вчинення ДТП, підтвердивши свої покази (т. 1, а.с. 94-97);
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 12 березня 2015 року (т. 2 а.с. 87-88) та протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 31 травня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_7 відмовився від проведення слідчого експерименту (т. 3 а.с. 127-128);
- висновком судової автотехнічної експертизи за № 5-01/224 від 25 березня 2015 року, згідно якого в даній дорожній ситуації, водій автомобіля "ВАЗ - 21011" реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху. В заданій дорожній ситуації при заданих вихідних даних, водій автомобіля "ВАЗ - 2101" мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмуванням в момент виникнення небезпеки для його руху. В заданій дорожній ситуації, дії водія автомобіля "ВАЗ - 21011" реєстраційний номер НОМЕР_1 з технічної точки зору, не відповідають вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху по причині, вказані у дослідницькій частині висновку (ст. 4 даного висновку) - (т. 1 а.с. 101-103).
Що стосується тверджень сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого злочину, то колегія суддів зазначає наступне.
Твердження засудженого і захисника, про відсутність в діях засудженого ОСОБА_7 порушень правил ПДР і їх причинно-наслідковий зв`язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та визнані безпідставними.
Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту - це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов`язана з порушенням однієї або кількох вимог ПДР або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту.
Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.