ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024року
м. Київ
справа № 531/2017/19
провадження № 61-7584св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Карлівського районного нотаріального округу Шуба Алла Федорівна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Бутенко С. Б., Дряниці Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 1982 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, об`єктом їх права спільної сумісної власності з визначенням часток по кожному.
На обґрунтування позову зазначав, що з 1982 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 до дня її смерті. Вони були пов`язані з нею спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, проводили разом всі свята, мали спільний бюджет, купували майно для спільного проживання, утримання, ремонту та будівництва житла та господарських будівель. Він піклувався про ОСОБА_3 у період її хвороби, а після смерті займався її похованням, виховував та піклувався про дочку ОСОБА_3
28 грудня 1990 року за рахунок спільних коштів ОСОБА_3 придбала житловий будинок на АДРЕСА_2, а 08 серпня 1998 року отримала державний акт про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
У період проживання однією сім`єю за рахунок спільних коштів вони здійснили добудову будинку, побудували літню кухню, гаражі, лазню, сарай, теплицю, навіс. Будівельні роботи він здійснював власноруч за допомогою друзів у якості підсобних робітників. У період з 1982 по 2017 рік він займався трудовою та підприємницькою діяльністю, одержував пенсію, мав постійний дохід, відтак вкладав кошти у будівництво та утримання спірного майна.
Після смерті ОСОБА_3 він звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадщини за законом, однак отримав відмову у зв`язку з недоведеністю факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі спадкодавцем.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2022 року позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, з ІНФОРМАЦІЯ_3 по день смерті ОСОБА_3 .
Визнано квартиру АДРЕСА_3, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, з визначенням часток по кожному.
В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з доведеності факту спільного проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 30 вересня 2009 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доведеним також є ведення ними спільного господарства, здійснення будівництва та ремонту спірного майна за рахунок спільної праці. Позивач придбавав будівельні матеріали та здійснював ремонт та будівництво спірного будинку, тому наявні підстави для визнання його спільною сумісною власністю з визначенням часток по кожному.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_3, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, з визначенням часток по кожному скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скасовано рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 731,65 грн судового збору.
В іншій частині рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 30 вересня 2009 року.
Спірний об`єкт нерухомості набутий ОСОБА_3 у 1990 році під час її перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, а отже він не є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Здійснення позивачем ремонтних робіт, добудов чи переобладнань у спірному будинку за згоди власника до 30 вересня 2009 за доведеності розміру понесених позивачем витрат могло бути підставою для визнання за ним права на їх компенсацію.
Позивач не надав належні та достатні докази на підтвердження того, що добудова квартири та господарських будівель і споруд здійснювалася після вересня 2009 року та такі поліпшення призвели до значного збільшення вартості спірного об`єкту нерухомості.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю з визначенням часток та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року в справі № 546/912/16-ц та від 14 липня 2020 року в справі № 552/5693/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У постанові апеляційного суду відсутні висновки щодо оцінки доказів, поданих ним на підтвердження вимог, на предмет повноти, послідовності та обʼєктивності.
Він надав належні та достатні докази на підтвердження того, що у період спільного проживання з ОСОБА_3 як до 2009 року, так і після, внаслідок спільної праці здійснювались будівництво та ремонт спірного майна.
Літня кухня, гараж, лазня, сарай, теплиця, навіси, погреб були побудовані ними за час спільного проживання, право власності на цю нерухомість було зареєстроване після 30 вересня 2009 року, тому апеляційний суд помилково не застосував до спірних правовідносин статтю 74 СК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Карлівського районного суду Полтавської області.
28 листопада 2023 року справа № 531/2017/19 надійшла до Верховного Суду.
Оскільки за змістом касаційної скарги постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення вимог про визнання житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з визначенням часток по кожному, відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України оскаржуване судове рішення в іншій частині не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;