ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 537/541/23
провадження № 61-16606 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
представник ОСОБА_1 - адвокат Близнюк Ігор Володимирович,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Близнюка Ігоря Володимировича, на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М. від 18 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, в якому просила суд:
- визнати житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 та автомобіль марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, спільним майном подружжя;
- визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку
по АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі 205 296,47 грн як ринкову вартість 1/2 частки автомобілю KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, залишивши автомобіль у власності відповідача.
Позовні вимоги мотивувала тим, що з 01 березня 2008 року вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року (справа № 537/940/22). Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що за час шлюбу вони за спільні кошти побудували новий будинок на земельній ділянці відповідача, якувін прийняв у дар від ОСОБА_4 згідно з договору дарування від 27 грудня 2008 року. Державна реєстрація права власності на новозбудований спірний житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, здійснена 08 жовтня 2020 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ПТ101200721721, яка затверджена та видана Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Полтавської області. Власником зареєстровано ОСОБА_2 .
Крім того, за час шлюбу вони придбали автомобіль KIA K5 СЕДАН-В, категорії В,
2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 239 600,00 грн, який зареєстровано за відповідачем згідно з договору купівлі-продажу від 16 січня
2021 року № 7866/21/000091.
Позивач зазначала, що між ними не досягнуто згоди щодо поділу спільного майна подружжя, яке набуте під час шлюбу за спільні сімейні кошти.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання майна особистим приватним майном, в якому просив суд визнати за ним майно, яке є його особистим, а саме приватний будинок, розташований по АДРЕСА_1 та автомобіль марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що між ним та відповідачем 01 березня 2008 року було зареєстровано шлюб, який у подальшому розірвано рішенням Крюківського районного суд м Кременчука Полтавської області від 13 червня
2022 року. Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що під час судового розгляду справи про розірвання шлюбу встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між ними припинено з лютого
2018 року, тому вважав, що вищевказане спірне майно не є об`єктом права спільної сумісної власності.
ОСОБА_2 зазначав, що він прийняв у дар земельну ділянку площею 0,1190 га
та житловий будинок літ. А, а, аг з господарськими будівлями
по АДРЕСА_1 від ОСОБА_4 згідно з договором дарування від 27 грудня 2008 року. Отже, вказане майно вважав його особистою власністю. Для будівництва нового будинку за вказаною адресою він їздив на заробітки до Республіки Польща. Частину коштів, а саме 8 000 доларів США, він отримав у борг від ОСОБА_5 згідно з борговою розпискою. У період окремого проживання, 16 січня 2021 року за власні кошти він придбав автомобіль
KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 02 березня 2023 року прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання майна особистим приватним майном. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області
у складі судді Маханькова О. В. від 03 травня 2023 року позовні вимоги
ОСОБА_1 задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :
- житловий будинок з господарськими будівлями Є, єг, єт, загальною площею
102,90 кв. м, житловою площею 58,80 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 ;
- автомобіль марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями Є, єг, єт, загальною площею 102,90 кв. м, житловою площею 58,80 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 205 296,47 грн, що становить
1/2 частку вартості автомобіля марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне майно, а саме: житловий будинок та автомобіль, яке зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2, були придбані за час шлюбу сторін у справі, тому є спільним майном подружжя.
Суд вказав, що спірний автомобіль знаходиться у користуванні ОСОБА_2,
а ОСОБА_1 не заперечує отримати матеріальну компенсацію за належну їй частку автомобіля, тому вказаний автомобіль підлягає поділу між сторонами шляхом виділення відповідачу спірного транспортного засобу із визнанням за ним права власності на цей автомобіль, зі стягненням з відповідача на користь позивача 1/2 частини його вартості. Відповідач не спростував презумпцію спільності майна подружжя.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд зазначив, що ОСОБА_2 не довів, що спірне майно було набуто за його особисті кошти.
Суд першої інстанції послався на відповідну правову позицію, викладену
у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Поставною Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 03 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим приватним майном задоволено.
Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями Е, ег, ет, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 102,90 кв. м, житловою площею
58,80 кв. м, та автомобіль марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, як набуте ним майно за час окремого проживання у зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щорішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року у справі № 537/940/22 встановлено юридичний факт про те, що з лютого 2018 року
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підтримують шлюбні відносини. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1, зазначаючи у позові період припинення шлюбних відносин з лютого 2018 року, повинна була усвідомлювати правові наслідки щодо зазначення нею періоду припинення фактичних шлюбних відносин під час розгляду її позову про розірвання шлюбу та ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу, оскільки це у майбутньому у разі виникнення між сторонами спору про поділ майна подружжя, придбаного за час шлюбу, може вплинути при його вирішенні. Вказане рішення районного суду про розірвання шлюбу між сторонами було ухвалено після здійснення 08 жовтня 2020 року державної реєстрації права власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та після придбання 16 січня 2021 року та продажу 17 травня 2022 року спірного автомобіля.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надала суду належні та допустимі докази про те, що саме у 2015-2016 роках почалося будівництво спірного житлового будинку, а також не надала доказів на підтвердження того, що після лютого 2018 року сторони помирилися, що шлюбні відносини між подружжям були відновлені та їх сім`я існувала.
Суд апеляційної інстанції вказав, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями був побудований ОСОБА_2 після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 за рахунок особистих грошових коштів. Спірний автомобіля був ним придбаний після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 також за рахунок особистих грошових коштів ОСОБА_2, та був проданий ним 17 травня 2022 року за договором купівлі-продажу транспортного засобу, тому суд дійшов висновку, що на вказане майно не поширюється поняття права спільної сумісної власності подружжя та за ОСОБА_1 не може бути визнано право власності на 1/2 його частину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Близнюк І. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 29 листопада 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Близнюка І. В., залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Близнюк І. В., виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 29 листопада 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження
у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 537/541/23 із Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Близнюка І. В., про зупинення дії постанови Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року відмовлено. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
22 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Близнюка І. В., мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, суд належним чином не встановив фактичні обставини у справі, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам.
Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 149/2479/20, безпідставно визнав преюдиційну обставину, а саме те, що шлюбні відносини між сторонами припинилися з лютого 2018 року, встановлену рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року у справі
№ 537/940/22 про розірвання шлюбу між сторонами, оскільки преюдиційність обставин встановлюється не змістом позовної вимоги, не описовою частиною рішення суду, а висновками, які суд зробить у мотивувальній частині рішення суду після дослідження та правової оцінки всіх доказів у справі. Також посилається на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11 сво 17).
При цьому, зазначення про те, що сторони з лютого 2018 року шлюбно-сімейні відносиниприпинили не може бути визнана преюдиційною, оскільки під час розгляду судом справи про розірвання шлюбу № 537/940/22 не досліджувались докази та не перевірялись обставини щодо часу припинення шлюбних відносин. Матеріали справи № 537/940/22 взагалі не містили доказів щодо часу припинення шлюбних відносин, не були встановлені обставини припинення спільного проживання сторін та ведення спільного господарства сторонами.
Вказує, що апеляційний суд неповно дослідив докази у справі, не встановив час припинення шлюбних відносин між подружжям. Встановлення часу припинення шлюбних відносин має принципове значення для застосування частини шостої статті 57 СК України щодо визнання особистою приватною власністю дружини, чоловіка майна, набутого нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. При цьому, зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не має сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Таким чином, суд повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували те, що шлюбні відносини між сторонами були припинені з лютого 2018 року.
Також зазначає, що суд апеляційної інстанції в постанові застосував частину шосту статті 57 СК України без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 128/2224/20, від 19 квітня 2023 року у справі № 464/6055/20, в яких вказано, що на майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.
Тому вважають, що судом апеляційної інстанції належним чином не встановлено необхідні обставини, які передбачають застосування частини шостої статті 57 СК України, зокрема: що шлюбні відносини дійсно були припинені між сторонами
у лютому 2018 року, що будівництво спірного будинку почалося з лютого 2018 року та що спірне майно було придбано відповідачем за його особисті кошти.
Крім того, зазначає, що відповідач надав як доказ, що він нібито побудував будинок за особисті кошти копію розписки від 03 березня 2018 року. Згідно цієї розписки, ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_5 8 000,00 доларів США на будівництво спірного будинку. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що вчинення боргових зобов`язань в інтересах сім`ї одним з подружжям згідно з
пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року
№ 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" враховується при поділі спільного майна подружжя. Наведений висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13, а також у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 752/7501/18 (провадження
№ 61-4114 св 20).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, суд апеляційної інстанції в повній мірі дослідив всі наявні у справі докази, у тому числі припинення фактичних шлюбних відносин, правомірно застосував преюдиційність факту припинення шлюбних відносин з лютого 2018 року, які були встановленні рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 13 червня 2022 року у справі № 537/940/22 про розірвання шлюбу та показаннями свідків, й дійшов правильного висновку, що спірне майно придбане відповідачем після припинення шлюбних відносин за рахунок його особистих коштів, тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 березня 2008 року, який було зареєстровано Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 38, у подальшому шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року у справі № 537/940/22 (т. 1, а. с. 106-107).
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження,
серії НОМЕР_2, виданим Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області
від 19 березня 2010 року (т. 1, а. с. 14).
Згідно з копій паспорту та довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Крюківською районною адміністрацією Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 02 травня 2022 року № 4826, ОСОБА_1 з 02 червня 2009 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 8, 10).
З довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Крюківською районною адміністрацією Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 05 травня 2022 року № 4934, убачається, що дочка ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 16).
На підставі договору дарування від 27 грудня 2008 року ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, подарувала, а ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, прийняв в дар земельну ділянку площею 0,1190 га та житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, що в цілому складається з житлового будинку літ. А, а, аг, житловою площею 28,5 кв. м, загальною площею 41,1 кв. м, сараю літ. Б, Бп, вбиральні літ. Г, гаража літ. Е, огорожі № 1 розташованих на земельній ділянці приватної власності розміром - 1190 кв. м (т. 1, а. с. 11).
Згідно з даних Комунального підприємства Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації, право власності на нерухоме майно, а саме будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 зареєстровано 22 квітня 2009 року (т. 1, а. с. 11 зворот).
Судами встановлено, що дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, має особливості організму та через підвищену чутливість до вологості повітря у старому будинку часто хворіла. У матеріалах справи наявні копії виписок з історії хвороби та консультативний висновок спеціалістів (т. 1, а. с. 140-143).
У зв`язку з постійними захворюваннями дочки, відвідуванням спеціалізованого дитячого садочка, ОСОБА_1 займалась домогосподарством, а саме доглядала за дитиною, обробляла присадибну ділянку та супроводжувала процес будівництва нового будинку, а відповідач був на заробітках у Республіці Польща.
Відповідно до копії розписки від 03 березня 2018 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_5 8 000 доларів США на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 109).
Державна реєстрація права власності на новозбудований житловий будинок з господарськими будівлями Е, ег, ет за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 102,9 кв. м, житловою площею 58,8 кв. м, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 314592398 від 09 листопада 2022 року здійснена 08 жовтня 2020 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ПТ 101200721721, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Полтавської області (т. 1, а. с. 32-33).
Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту про незалежну оцінку майна виконану ФОП ОСОБА_6 оціночна вартість об`єкту оцінки: житловий будинок літ. Е, загальною площею 102,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, становить 106 000 грн без ПДВ (т. 1, а. с. 44-59).
Сторони у справі у період шлюбу, а саме 16 січня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7866/21/000091 придбали транспортний засіб KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер
НОМЕР_1, за ціною 239 600 грн, який був зареєстрований на ОСОБА_2
(т. 1, а. с. 37-43).
17 травня 2022 року, а саме під час зареєстрованого шлюбу, за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 спірний автомобіль продав ОСОБА_7 за 100 тис грн
(т. 2, а. с. 96). Сторонами у справі зазначене не заперечувалося.
Згідно з висновком судового експерта Корягіна В. В. від 29 вересня 2022 року