ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 381/2025/23
провадження № 61-18720 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2023 року у складі судді Соловей Г. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 рокуу складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2, третя особа - Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), про виключення відомостей з актового запису про народження дитини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 він народився від спільного проживання його матері - ОСОБА_3 та відповідача - ОСОБА_2 . Оскільки на той час його мати перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, його батьком відповідно до положень статті 122 СК України було записано останнього.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати - ОСОБА_3 .
Позивач зазначав, що він звернувся до Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи із заявою про надання медичної послуги (генетичної ідентифікації) та отримав висновок, згідно з яким вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 складає величину не менше, ніж 99,9%.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати ОСОБА_2 його батьком;
- виключити із актового запису про його народження, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, відомості про батька дитини - ОСОБА_4 ;
- внести зміни до актового запису про його народження, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, вказавши батьком дитини ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, незважаючи на те, що відповідач визнав позов, суд першої інстанції зазначив, що позивачем при зверненні до суду із цим позовом було обрано неналежний і неефективний спосіб захисту порушеного права, так як такий позов міг бути пред`явлений лише тоді, коли відомості про батька було б вчинено за заявою матері (частина перша статті 135 СК України). Проте за обставинами цієї справи на час народження позивача, його мати перебувала у зареєстрованому шлюбі, а тому запис про народження дитини здійснено згідно з положеннями статті 122 СК України. Отже, позов не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому задоволенню не підлягає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що 01 січня 2004 року набрав чинності СК України, у зв`язку із чим, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися під час розгляду цієї справи, слід ураховувати, що позивач народився до 01 січня 2004 року, а саме 09 квітня 1987 року, а відтак, необхідно було застосовувати норми КпШС України.
Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, тому помилково застосував до спірних правовідносин норми права, що не регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі статтею 52 КпШС України походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.
Відповідно до частини другої статті 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
Таким чином, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківська є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Проте за обставинами цієї справи встановлено, що позивач народився у осіб, які перебували в шлюбі, при цьому, згідно зі статті 54 КпШС України батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них.
Отже, положеннями КпШС України було унормовано можливість установлення батьківства в судовому порядку, у тому числі за заявою самої дитини після досягнення нею повноліття, лише у разі, коли запис про батька дитини у книзі записів народжень здійснено за вказівкою матері.
Правильно відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції навів помилкові мотиви прийняття такого рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Фастівського міськрайонного суду Київської області.Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2024 року у задоволені клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю відмовлено. Справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), про виключення відомостей з актового запису про народження дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 рокупризначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов вірного висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми КпШС України, проте, як і суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Саме положення частини другої статті 53 КпШС України підлягає застосуванню до спірних правовідносин, яку апеляційний суд невірно витлумачив. Застосування положень вказаної статті можливе і у випадку вчинення запису про батька дитини зі слів матері, і у випадку вчинення такого запису згідно зі свідоцтвом про шлюб. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 06 лютого 2019 року у справі № 607/10982/16, провадження № 61-14642св18; від 11 листопада 2022 року у справі № 488/3006/17, провадження № 61-17097св21.
Крім того, суди не врахували, що відповідач визнав позов, що згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України є підставою для задоволення позову, якщо таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що він погоджується із доводами касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 12 травня 2021 року Серія НОМЕР_1 . Батьками ОСОБА_1 записано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 18).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 грудня 2022 року Серія НОМЕР_2 (а. с. 25).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 травня 2021 року Серія НОМЕР_3 (а. с. 24).
Згідно з висновку експертного дослідження №104-3-2022 (дослідження почато: 22 серпня 2022 року, дослідження закінчено: 25 серпня 2022 року), складеного фахівцем у галузі судово-медичної генетичної ідентифікації ОСОБА_6, вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складає величину не менше, ніж 99,9%; за вимогами Другого Міжнародного Симпозіуму з Ідентифікації людини - біологічне батьківство уважається доведеним (а. с. 14-17).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
Згідно роз`яснень, наданих судам у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу та перебування у ньому, встановленням, оспорюванням і позбавленням батьківства, усиновленням, вихованням неповнолітніх дітей, а також з інших сімейних правовідносин необхідно виходити з положень Конституції України про шлюб, права й обов`язки у шлюбі та сім`ї, охорону дитинства, материнства, батьківства, додержувати норм КпШС України, ЦПК України, Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні правовідносини.
Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини.
Оскільки ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, то спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України, про що правильно зазначено судом апеляційної інстанції.
Щодо суті спору
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 (який є дитиною) просив суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, його батьком на підставі судового рішення та виключити оспорені відомості про батька з актового запису про народження дитини, внесеного на підставі статті 52 КпШС України, тобто на підставі запису про шлюб батьків.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем при зверненні до суду із цим позовом було обрано неналежний і неефективний спосіб захисту порушеного права, а позов не ґрунтується на вимогах законодавства України.
Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виснував про відсутність правових підстав для розгляду позовних вимог ОСОБА_1 по суті, оскільки передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківська (частина друга статті 53 КпШС України) є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Проте, позивач народився у осіб, які перебували в шлюбі, при цьому, згідно зі статті 54 КпШС України батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них. Отже, положеннями КпШС України було унормовано можливість установлення батьківства в судовому порядку, у тому числі за заявою самої дитини після досягнення нею повноліття, лише у разі, коли запис про батька дитини у книзі записів народжень здійснено за вказівкою матері.
Таким чином, рішення суду першої інстанції по суті спору апеляційний суд не переглядав, докази та обставини справи на підтвердження позиції позивача не досліджував, відмовивши у задоволенні позову з посиланням на відсутність права на визнання батьківства у порядку частини другої статті 53 КпШС України, не зазначив ефективний спосіб захисту прав позивача на приватне життя.