ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 757/24277/20
провадження № 61-8839св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року у складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про захист прав споживача, стягнення грошових коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 21 грудня 2012 року сторони уклали депозитний договір № SAMDN80000731671690 за умовами якого, позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 на який він вніс грошові кошти. Станом на 06 січня 2014 року на зазначеному депозитному рахунку були грошові кошти у сумі 6 000,93 дол. США
Крім того, у АТ КБ "ПриватБанк" позивач мав відкритий поточний рахунок № НОМЕР_2, на якому було розміщено грошові кошти у розмірі 401,80 грн.
Навесні 2014 року у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, рахунки ОСОБА_1 було безпідставно заблоковано, а нарахування відсотків припинено.
Посилаючись на те, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо розблокування його рахунків та поновлення обслуговування, які банк не виконав, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача за договором від 21 грудня 2012 року № SAMDN80000731671690 суму вкладу у розмірі 6 000,93 дол. США, пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 01 жовтня 2019 року до 09 червня 2020 року у розмірі 45 367,03 дол. США; 3 % річних за період з 01 жовтня 2019 року до 09 червня 2020 року у розмірі 124,29 дол. США, а також за рахунком № НОМЕР_2 401,80 грн - залишок коштів на рахунку та пеню у розмірі 40,18 грн.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ "Фінілон".
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором від 21 грудня 2012 року № SAMDN80000731671690 у розмірі 6 000,93 дол. США; 3 % річних за період з 01 жовтня 2019 року до 09 червня 2020 року у розмірі 124,29 дол. США.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за рахунком № НОМЕР_2 залишок коштів у розмірі 401,80 грн та 40,18 грн, пеню відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні".
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені та 3 % річних, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за депозитним договором та договором поточного вкладу щодо повернення позивачу коштів розміщених на зазначених рахунках на вимогу останнього.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
16 червня 2023 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження АТ КБ "ПриватБанк" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах на Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 757/32332/18, від 09 серпня 2018 року у справі № 661/4753/14-ц, від 08 травня 2018 року у справі № 201/503/16-ц, від 06 травня 2018 року у справі № 299/540/15-ц, від 17 травня 2018 року у справі № 755/28633/14 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодекс України (далі - ЦПК України)).
Зазначає також, що судами ухвалено судові рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій не врахували, що АТ КБ "ПриватБанк" не є належним відповідачем, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон", товариство) укладено договір про переведення боргу, а отже саме товариство є належним відповідачем у справі.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що банк не довів, що договір про переведення боргу укладено зі згоди позивача, оскільки такі докази були надані суду, крім того закон не регламентує чіткої та однозначної форми у якій надається згода кредитора на переведення боргу. Отримання банком мовчазної згоди кредитора є підтвердженням його згоди щодо переведення боргу на нового боржника.
Суди не взяли до уваги, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема депозитного договору та договору банківського рахунка, а також документів, які б підтверджували факт внесення коштів на відповідні банківські рахунки.
Зважаючи на те, що позивач не довів факту наявності між ним банком договірних правовідносин, суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог про стягнення 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пені на підставі пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дугінов Д. А., в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 червня 2023 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" з підстав визначених пунктами 1, 4частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Печерського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 757/24277/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У вересні 2023 року матеріали справи № 757/24277/20надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 21 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") укладений депозитний договір № SAMDN80000731671690 на підставі якого позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 . Залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1, станом на 06 січня 2014 року становив 6 000,93 дол. США.
Також, ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2, залишок коштів на якому станом на 24 квітня 2014 року становив 401, 80 грн.
У вересні 2019 року ОСОБА_1, в інтересах якого діяв Дугін о в Д. А., звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою, яка була отримана останнім
26 вересня 2019 року, у якій зазначив, що навесні 2014 року його картковий рахунок № НОМЕР_2 та депозитний рахунок № НОМЕР_1 були заблоковані. У цій заяві він зазначав про розірвання депозитного договору та договору банківського рахунку, просив видати належні йому кошти через касу банку.
Листом від 17 жовтня 2019 року № 20.1.0.0.0/7-190926/2043 ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило ОСОБА_1, що банк не має змоги надати запитувану інформацію, оскільки довіреність, надана на підтвердження повноважень представника, не завірена належним чином.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою, яка була отримана останнім 13 листопада 2019 року, у якій зазначав, що навесні 2014 року його рахунки картковий № НОМЕР_2 та депозитний № НОМЕР_1 були заблоковані. У зв`язку з наведеним, він розриває зазначені договори та просить видати належні йому кошти через касу банку.
Листом від 11 грудня 2019 року № 20.1.0.0.0/7-191113/3972 ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило ОСОБА_1 про припинення діяльності на території АР Крим і
м. Севастополя, відповідно до вимог Постанови від 06 травня 2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензійна здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя".
17 листопада 2014 року між ПАТ "КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" укладений договір про переведення боргу.
30 січня 2015 року ПАТ "КБ "ПриватБанк" розмістило оголошення про те, що у зв`язку з анексією Автономної Республіки Крим і зупиненням діяльності банка на цій території в розділ "1.1.7 Додаткові положення" Умов та правил надання банківських послуг внесено зміни про порядок взаємодії за договорами клієнта з банком. У разі невиконання клієнтом обов`язків, передбачених пункту 1.1.7.59 цих Умов та Правил, подальша взаємодія за договором клієнта з банком буде здійснюватися з ТОВ "ФК "Фінілон". У разі незгоди клієнта з переведенням боргу, свої письмові заперечення клієнт направляє банку в строк до 15 лютого 2015 року. Ненадання клієнтом заперечень у зазначений строк, підтверджує здійснення банком переведення боргу за договорами клієнта та ТОВ "ФК "Фінілон" зі згоди клієнта.
Згідно з довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 16 червня 2020 року, банк підтвердив факт виконання ним у повному обсязі зобов`язань щодо перерахування на рахунок ТОВ "ФК "Фінілон" грошових коштів ОСОБА_1 . Сума коштів зазначена у витягу з електронного додатку "Додаток 1 (Реєстр кредиторів) до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стосовно договору про переведення боргу та належного відповідача у справі
У справі, що переглядається, суди встановили, що кредитор - позивач ОСОБА_1 згоди за заміну боржника з банку на ТОВ "ФК "Фінілон" не надавав, банк передав свої обов`язки боржника новому боржнику, не отримавши згоди вкладника.
Відповідно до частини першої статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.