ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 679/1251/22
провадження № 61-7364св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Нетішинської міської ради Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 січня 2023 року у складі судді Безкровного І. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 31 травня 2017 року вона отримала ордер на право зайняття житлової кімнати АДРЕСА_1, яким вона відкрито, безперервно та добросовісно користується протягом п`яти років.
З метою отримання зазначеного житлового приміщення у приватну власність вона звернулася до органу приватизації виконавчого комітету Нетішинської міської ради із відповідною заявою, однак рішенням від 10 листопада 2022 року № 412/2022 у задоволенні її заяви було відмовлено з тих підстав, що житлова кімната АДРЕСА_2, належить до фонду житла для тимчасового проживання, а тому не може бути приватизована.
Посилаючись на те, що рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 10 листопада 2022 року № 412/2022 є протиправним, оскільки позивачка на законних підставах була вселена та фактично проживає у гуртожитку протягом тривалого часу (п`яти років), іншого житла не має, займане нею житлове приміщення не належить до об`єктів, що не підлягають приватизації, або на які не поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", позивачка просила визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради "Про передачу у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках, що належать до комунальної власності Нетішинської міської територіальної громади" від 10 листопада 2022 року № 412/2022; зобов`язати виконавчий комітет Нетішинської міської ради провести приватизацію житлового приміщення, а саме житлової кімнати АДРЕСА_3 та оформити документи про передачу цього житла у приватну власність ОСОБА_1 .
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що житлова кімната № НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4, в яку на підставі ордера від 31 травня 2017 року № 09/17 вселилася позивачка, відповідно до рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 27 квітня 2017 року № 202/2017 належить до фонду житла для тимчасового проживання, а отже не може бути приватизована.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 січня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 591/6623/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)); а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини десятої статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та частини третьої статті 132-2 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій не врахували, що перелік підстав для відмови у приватизації житла, наведений у частині десятій статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому дійшли помилкового висновку про те, що відповідач обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивачки про приватизацію спірного житлового приміщення з підстав передбачених частиною другою статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та частиною третьою статті 132-2 ЖК України.
У липні 2023 року до Верховного Суду від виконавчого комітету Нетішинської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що на час отримання ордера від 31 травня 2017 року № 09/17 та вселення позивачки до кімнати АДРЕСА_2, зазначене житлове приміщення належало до фонду житла для тимчасового проживання, а отже не підлягало приватизації.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 679/1251/22 із Нетішинського міського суду Хмельницької області та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2023 року матеріали справи № 679/1251/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території м. Єнакієве Донецької області, яка 24 жовтня 2014 року була взята на облік за адресою: АДРЕСА_5 .
Рішенням 19 сесії Нетішинської міської ради VI скликання від 29 грудня 2011 року № 19/367 надано дозвіл на приватизацію займаних громадянами житлових приміщень у гуртожитках міста Нетішин за адресами: АДРЕСА_6, АДРЕСА_4 .
Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області "Про використання житлового приміщення АДРЕСА_2, для тимчасового проживання громадян" від 27 квітня 2017 року № 202/2017 дозволено використання житлового приміщення площею 19,8 кв. м, а саме кімнати гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 для тимчасового проживання громадян, які перебувають у місті у зв`язку з роботою або опинились у надзвичайно складних життєвих умовах, і таке житло є єдиним місцем проживання. Зазначене житлове приміщення не підлягає приватизації.
31 травня 2017 року на підставі рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 27 квітня 2017 року № 202/2017 ОСОБА_1 видано ордер № 09/17 на право зайняття жилої площі розміром 19,80 кв. м у кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5, у якому зазначено, що він дійсний протягом 30 днів та є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, при вселенні цей ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - завідуючому гуртожитком.
З 08 червня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області "Про квартирний облік" від 27 лютого 2020 року № 105/2020 ОСОБА_1 взято на квартирний облік за місцем проживання на загальних підставах.
Згідно з довідкою ТВБВ № 10022/0138 філії Хмельницького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" ОСОБА_1 не значиться у списках громадян, які мають право на отримання приватизаційних паперів за адресою: АДРЕСА_5 .
Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області "Про передачу у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках, що належать до комунальної власності Нетішинської міської територіальної громади" від 10 листопада 2022 року № 412/2022 ОСОБА_1 відмовлено у передачі у приватну власність житлового приміщення житловою площею 17,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 у зв`язку з тим, що вказане приміщення призначене для тимчасового проживання громадян.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 1 ЖК України відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Відповідно до статті 4 ЖК України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським об`єднанням (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до законодавства України до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.