ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/8853/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 (суддя Паламар П. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 (головуючий - Гончаров С. А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М. Л.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
до: 1) Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1,
2) Тернопільської обласної державної адміністрації
про визнання рішень, наказів та актів недійсними, зобов`язання вчинити певні дії.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У червні 2023 року Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - АТ "ДПЗКУ", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 (далі - Міноборони України, Міністерство, відповідач-1) та Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Тернопільська ОДА, Облдержадміністрація, відповідач-2), про:
1) визнання недійсними рішень Ради оборони Тернопільської області від 03.03.2022 № 10 (в частині пункту 15); від 05.03.2022 № 12 (в частині пункту 2); від 06.03.2022 № 13 (в частині пункту 3); від 08.03.2022 № 15 (в частині пункту 6); від 12.03.2022 № 19 (в частині пункту 1); від 16.03.2022 № 22 (в частині пункту 7); від 28.03.2022 № 29 (в частині пункту 3) щодо зобов`язання командира 105-ї бригади територіальної оборони (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити вилучення у філії АТ "ДПЗКУ" "Тернопільський комбінат хлібопродуктів" 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку (далі - оспорювані рішення);
2) визнання недійсними наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2022 № 7, від 05.03.2022 № 8, від 06.03.2022 № 9, від 08.03.2022 № 10, від 12.03.2022 № 13, від 16.03.2022 № 15, від 17.03.2022 про вилучення у філії АТ "ДПЗКУ" "Тернопільський комбінат хлібопродуктів" 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку (далі - оспорювані накази);
3) визнання недійсними актів про вилучення майна від 04.03.2022 б/н; від 07.03.2022 б/н; від 07.03.2022 б/н; від 07.03.2022 б/н; від 07.03.2022 б/н; від 10.03.2022 б/н; від 10.03.2022 б/н; від 10.03.2022 б/н; від 12.03.2022 б/н; від 12.03.2022 б/н; від 14.03.2022 б/н; від 14.03.2022 б/н; від 15.03.2022 б/н; від 18.03.2022 б/н; від 18.03.2022 б/н; від 19.03.2022 б/н; від 20.03.2022 б/н; від 21.03.2022 б/н; від 29.03.2022 б/н, складених щодо вилучення у філії АТ "ДПЗКУ" "Тернопільський комбінат хлібопродуктів" 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку (далі - оспорювані акти);
4) зобов`язання відповідачів підписати та надати Товариству акти про примусове відчуження майна (610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку) (далі - спірне майно, спірне борошно), оформлені згідно з єдиним зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 (далі - постанова КМУ № 998), з посиланням на положення статей 19, 41 Конституції України, статей 16, 21, 92, 203, 215, 237, 241, 353, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 3, 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статей 1, 4, 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) діями відповідачів незаконно та шляхом введення позивача в оману щодо підстав та природи правочину було проведено реквізицію належного Товариству на праві приватної власності майна (борошна), зокрема, в оспорюваних рішеннях замість примусового відчуження борошна було вказано про його вилучення; 2) прийняття оспорюваних рішень та підписання оспорюваних актів здійснено не уповноваженими на це особами та з порушенням норм матеріального права; 3) внаслідок вказаних незаконних дій відповідачів порушено цивільні права позивача, а саме право власності на спірне борошно, яке замість примусового відчуження було незаконно вилучено відповідачами, та право на отримання в майбутньому компенсації вартості цього борошна, порушене внаслідок відмови відповідачів від складання актів про примусове відчуження майна, які (акти) є підставою для отримання компенсації вартості цього борошна після скасування правового режиму воєнного стану.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, позовну заяву АТ "ДПЗКУ" та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 4, 73, 74, 76, 77, 79, 162, 173, 174 ГПК України, застосовуючи які суди дійшли висновку про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог з огляду на те, що: 1) всупереч норм процесуального закону в позовній заяві об`єднано вимоги про визнання недійсними оспорюваних рішень, наказів, актів і про оформлення документів (зобов`язання підписати акти про примусове відчуження спірного борошна), які не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, не є основною та похідною позовними вимогами, а сумісний розгляд вказаних вимог суттєво утруднить вирішення спору; 2) на обґрунтування четвертої заявленої позовної вимоги (про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії) Товариство із зазначенням відповідних доказів наводить ті обставини, що право позивача на отримання в майбутньому компенсації вартості примусово вилученого майна буде поновлено лише у випадку підписання відповідачами акта про примусове відчуження майна, в зв`язку з чим об`єднані позивачем вимоги ґрунтуються не на одній і тій самій, а на різних підставах, виникнення яких у часі характеризується не одночасністю, а послідовністю.
Водночас, відхиляючи доводи позивача про невикористання судом першої інстанції права самостійно роз`єднати позовні вимоги та розглянути кожну з них окремо, апеляційний суд зазначив, що, виходячи із системного аналізу змісту положень частини 6 статті 173 та пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, в разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд може не повертати позовну заяву, а самостійно в тому числі за власною ініціативою роз`єднати позовні вимоги та розглянути кожну з заявлених вимог окремо, проте, вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням і з урахуванням конкретних обставин справи та не може слугувати самостійною підставою визнання ухвали такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "ДПЗКУ" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування вимог поданої касаційної скарги Товариство посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме положень статей 173, 174, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що:
1) позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних рішень, наказів, актів і про зобов`язання відповідачів підписати акти про примусове відчуження спірного майна виникають з одних і тих самих підстав, а саме реквізиції спірного борошна з порушенням відповідачами норм частини 2 статті 353 ЦК України, частини 1 статті 1, частини 1 статті 4 та частин 1, 2 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", внаслідок чого замість актів про примусове відчуження майна (борошна) відповідачами було складено акти про його вилучення, що в свою чергу свідчить про правомірність об`єднання зазначених вимог в одній позовній заяві;
2) заявлені позовні вимоги пов`язані між собою поданими доказами, а саме: листом Міністра аграрної політики та продовольства України від 03.03.2022 № 21-1300-07/31-ВС, яким Міністр просив Тернопільську ОДА здійснити примусове відчуження борошна, власником якого є позивач, з метою забезпечення продовольчої безпеки Харківської області в умовах воєнного стану; первісними витягами з рішень Ради оборони Тернопільської області від 03.03.2022 № 10, від 05.03.2022 № 12, від 06.03.2022 № 13, від 08.03.2022 № 15, від 12.03.2022 № 19, від 16.03.2022 №22 про примусове відчуження борошна з наступним повним відшкодуванням його вартості; витягами з розпоряджень Тернопільської ОВА про введення в дію рішень Ради оборони Тернопільської області від 03.03.2022 № 10, від 05.03.2022 № 12, від 06.03.2022 № 13, від 08.03.2022 № 15, від 12.03.2022 № 19, від 16.03.2022 № 22, від 28.03.2022 № 29; актами про примусове відчуження майна від 04.03.2022, від 05.03.2022, від 07.03.2022, від 10.03.2022; наявними в матеріалах справи залізничними накладними, які підтверджують відвантаження 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тон борошна пшеничного вищого гатунку; складеними оцінювачем М. Федоришиним висновками про вартість майна, які підтверджують вартість 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку; витягами з оспорюваних наказів, в яких замість примусового відчуження борошна зазначено про його вилучення; оспорюваними актами; зміненими витягами з оспорюваних рішень, в яких замість примусового відчуження борошна вказано про його вилучення; листуванням сторін щодо оформлення актів про примусове відчуження майна (борошна) замість актів про його вилучення; первинними документами (складські квитанції на зерно, дозволи на переробку зерна, акти про зачистку виробничого корпусу та результати переробки зерна (форма № 117), звіти про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах (форма № 3-хс-37)), що підтверджують право власності Товариства на борошно, що в свою чергу свідчить про правомірність об`єднання зазначених вимог в одній позовній заяві. При цьому суди не врахували викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 18.02.2022 у справі № 911/2587/21, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 24.11.2020 у справі № 910/3748/20, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 10.05.2018 у справі № 918/1/18 висновку про те, що на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим на обґрунтування позовних вимог. При цьому на стадії відкриття провадження у справі суд має право надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог по суті спору;
3) також позовні вимоги пов`язані між собою способом судового захисту, позаяк вимога про зобов`язання відповідачів підписати акти про примусове відчуження спірного майна (борошна) невід`ємно пов`язана з вимогами про визнання недійсними оспорюваних рішень, наказів та актів про вилучення цього майна (борошна), оскільки в силу положень частин 2, 4 статті 11 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" тільки в такий спосіб можливо забезпечити ефективний захист і поновлення порушеного права позивача на отримання в майбутньому компенсації вартості спірного майна;
4) висновок суду першої інстанції про те, що сумісний розгляд заявлених позовних вимог суттєво утруднить вирішення спору, суперечить викладеному в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 висновку про те, що положеннями процесуального законодавства не передбачено повернення позовної заяви з тієї підстави, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясування прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору, на що послалися суди попередніх інстанцій на обґрунтування підстав для повернення позовної заяви. Крім того, за змістом частини 6 статті 173 ГПК України за клопотанням учасника справи або за власного ініціативою суд вправі самостійно роз`єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства;
5) суди не врахували викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 18.02.2022 справі № 911/2587/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 23.03.2021 у справі № 910/15196/20, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20 висновку про те, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин;
6) оскільки позовні вимоги виникають з одних і тих самих підстав, пов`язані між собою поданими доказами, заявлені одним і тим самим позивачем до одних і тих самих відповідачів, стосуються одного й того самого майна (борошна), вони можуть бути об`єднані в одному позові (схожі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 18.02.2022 у справі № 911/2587/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20, від 27.05.2021 у справі № 904/668/21, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 23.03.2021 у справі № 910/15196/20, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 14.06.2018 у справі № 914/2171/17.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Міноборони України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові.
Тернопільська обласна військова (державна) адміністрація у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ДПЗКУ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 910/8853/23 та постановлено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 910/8853/23 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10009/22.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 910/8853/23 за касаційною скаргою АТ "ДПЗКУ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023.
Позиція Верховного Суду
9. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
10. Предметом касаційного перегляду є залишена без змін постановою апеляційного господарського суду ухвала місцевого господарського суду про повернення Товариству позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, а саме в зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог.
11. Пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
12. Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
13. Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
14. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
15. Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (схожі за змістом висновки викладено в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 27.03.2019 у справі № 910/15326/18).
16. У розумінні положень частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.
У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.