ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1344/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Чумака Ю. Я., Краснова Є. В.
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" та заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 (колегія суддів: Здоровко Л. М. - головуючий, Бородіна Л. І., Лакіза В. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 (суддя Сальнікова Г. І.)
за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато"
про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку
за участю:
відповідача: Бохан О. С. (адвокат)
прокурора: Валевач М. М. (посвідчення), Костюк О. В. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Керівник Салтівської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави Харківської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (далі - відповідач), у якому просив:
- розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002 укладений 01.06.2011 між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за № 1804 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за № 15/11 (далі - вимога 1);
- зобов`язати відповідача повернути територіальній громаді міста Харкова в особі позивача земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний (далі - вимога 2).
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконуються зобов`язання за спірним договором щодо здійснення будівництва готельного комплексу, чим порушено принцип раціонального використання земельної ділянки, тому існують підстави для розірвання укладеного договору в судовому порядку на вимогу продавця, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Харкова.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2023, позов задоволено повністю.
2.2 Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем порушені умови договору щодо взятих на себе зобов`язань із будівництва готельного комплексу в передбачений пунктом 1.4 договору строк, у зв`язку з чим територіальна громада м. Харкова не досягла позитивного, соціально-економічного результату, на який розраховувала під час його укладення, що свідчить про допущення відповідачем істотного порушення умов договору у розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України.
2.3 Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023, вище вказане рішення суду скасовано в частині задоволення позову щодо вимоги 2 та в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні вимоги 2 відмовлено. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
2.4 Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розірвання договору не має наслідку автоматичної втрати права власності покупця на земельну ділянку, а умовами договору і цивільного законодавства передбачено право продавця вимагати відшкодування збитків, спричинених розірванням договору. Цивільний кодекс України визначає, що правовим наслідком розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, при цьому у сторін відсутнє право вимагати повернення виконаного ними за зобов`язаннями до моменту розірвання договору, і при істотному порушенні договору однією із сторін, друга сторона може лише вимагати відшкодування завданих їх збитків у зв`язку з розірванням договору. Прокурор не навів правової підстави, яка дозволяла б у спірних правовідносинах вимагати повернення земельної ділянки внаслідок розірвання договору, що виключає правові підстави для задоволення вимоги 2.
3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині задоволення вимоги 1 та в цій частині прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимоги 1.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.
3.3 У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати вищевказану постанову суду в частині відмови у задоволенні вимоги 2 та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також вирішити питання про поворот виконання постанови апеляційного суду в частині стягнення з Харківської обласної прокуратури на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 35 253,23 грн.
3.4 На обґрунтування касаційної скарги заступник керівника Харківської обласної прокуратури посилався на те, що постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20 та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 22, статей 614, 617 ЦК України у подібних правовідносинах.
3.5 Прокурор відділу Харківської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу відповідача просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.
3.6 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що рішенням 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" від 18.05.2011 № 296/11 вирішено продати відповідачу земельну ділянку площею 0, 7461 га з земель житлової та громадської забудови за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, за ціною 1 566 810, 00 грн без ПДВ для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту. Будівництво об`єкту виконати в строк до 01.06.2018.
4.2 На підставі вказаного рішення, 01.06.2011 між Харківською міською радою (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - договір), який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за № 1804 та зареєстровано в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за № 15/11.
4.3 Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець на підставі рішення 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 18.05.2011 № 296/11 передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує вартість земельної ділянки площею 0, 7461га з земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Банний (кадастровий номер 6310138800:01:007:0002), згідно з планом земельної ділянки, що додається.
4.4 Пунктом 1.2 договору сторони погодили та передбачили, що земельна ділянка, зазначена в пункті 1.1 договору, продається для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту.
4.5 Умовами пункту 1.4 договору визначено, що будівництво об`єкту виконати в строк до 01.06.2018.
4.6 Відповідно до пункту 9.3, 9.4 договору розірвання договору проводиться у відповідності до чинного законодавства України та цього договору. У разі невиконання однією із сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони виключно за рішенням господарського суду.
4.7 Умовами пункту 11.1 договору купівлі-продажу передбачено, що цей договір є обов`язковим до сторін в момент його підписання обома сторонами і набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
4.8 Апеляційний суд встановив, що договір купівлі-продажу є чинним.
4.9 За інформацією Департаменту земельних відносин Харківської міської ради № 892/0/225-22 від 09.02.2022, вихідні дані, а саме містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: м. Харків, пров. Банний Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не надавались. Згідно реєстру будівельної діяльності, розміщеному на порталі єдиної електронної системи у сфері будівництва, відсутня інформація щодо об`єкта за вказаною адресою. Під час виходу представниками Департаменту інспекційної роботи Харківської міської ради фактів проведення будівельних робіт на земельній ділянці не виявлено. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права на будь-які об`єкти нерухомості на земельній ділянці з кадастровим № 6310138800:01:007:0002 за відповідачем не зареєстровано.
4.10 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо касаційної скарги відповідача.
4.11 Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.12 Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.13 У даній справі, судові рішення в оскаржуваній відповідачем частині щодо вимоги 1, які переглядаються у касаційному порядку, суди розглянули спір про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
4.14 У касаційній скарзі, відповідач зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
4.15 Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 (на які посилається відповідач у касаційній скарзі), зробив висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.
4.16 Проаналізувавши ці висновки Верховного Суду, на які послався відповідач у касаційній скарзі, як на такі, що не були враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору в частині вимоги 1 у цій справі, колегія суддів вважає, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.17 У справі, що переглядається у касаційному порядку, судами встановлено, що договір купівлі-продажу є чинним.
4.18 У наведених відповідачем у касаційній скарзі судових рішеннях Верховний Суд виходив із інших, встановлених судами фактичних обставин справи, які є відмінними від тих, які встановлені судами у даній справі, що переглядається у касаційному порядку.
4.19 Верховний Суд зазначає про те, що посилання відповідача у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій зазначених висновків Верховного Суду є безпідставними, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є необґрунтованою та не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.
4.20 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника у цій частині касаційного оскарження судових рішень підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
Щодо касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури.
4.21 Прокурор на захист порушеного права на земельну ділянку просив зобов`язати відповідача повернути її на користь територіальної громади в особі позивача.
4.22 Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
4.23 У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
4.24 Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
4.25 Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.