ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/7623/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ємця А. А. (головуючого), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
за участю представників:
позивача - адвоката Симбірцева Є. В.,
відповідача - адвоката Кисіль Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2023
(суддя Андреїшина О. І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді : Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.)
у справі № 910/7623/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" (далі - ТОВ, "ЕНЕРГУМ", позивач, Товариство)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", Оператор ГТС, скаржник, відповідач)
про стягнення 8 674 242,27 грн.
ВСТУП
Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю / відсутністю підстав для стягнення відповідача вартості щодобових позитивних небалансів за період з лютого до липня 2022 року за договором транспортування природного газу.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року до Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства до Оператора ГТС про стягнення з останнього 8 674 242,27 грн вартості щодобових позитивних небалансів за період з лютого до липня 2022 року за договором транспортування природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, порушуючи умови укладеного договору транспортування природного газу, не здійснив оплати за щодобові позитивні небаланси за період з лютого до липня 2022 року, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою від 23.01.2023 Господарський суд міста Києва провадження у справі
№ 910/7623/22 за позовом Товариства до Оператора ГТС в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 8 525 524,41 грн закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутністю предмета спору; здійснив подальший розгляд цієї справи щодо стягнення з відповідача заборгованості за щодобові позитивні небаланси у розмірі 148 717,86 грн за договором транспортування природного газу від 14.05.2022 № 2005000183.
Господарський суд міста Києва рішенням від 23.01.2023 у справі № 910/7623/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023, позов задовольнив у повному обсязі. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 148 717,86 грн заборгованості, а також судовий збір у сумі 2 230,77 грн.
Задовольняючи позовні вимоги (у сумі 148 717,86 грн.), суди попередніх інстанцій з посиланням на приписи статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також частини другої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дійшли висновку, що предметом цього спору є стягнення заборгованості, а не відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, що не звільняє відповідача від виконання договірного зобов`язання, тому, оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань належним чином, доказів сплати існуючої заборгованості немає в матеріалах цієї справи, позовні вимоги Товариства є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач просить Суд судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження Оператором ГТС судових рішень є пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх судових інстанцій неправильно застосували приписи статей 614, 625 ЦК, адже не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 922/1281/19 та від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду про питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: наявність встановленого Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з транспортування природного газу обмеження щодо використання тарифних коштів, отриманих як плата за розподіл потужності (транспортування природного газу), на виплату плати за позитивний добовий небаланс та будь-які інші цілі, крім наведених, та наявність форс-мажорних обставин є обставинами, які виключають та / або звільняють особу від відповідальності за порушення зобов`язання.
Доводи інших учасників справи
Позивач надав Суду додаткові пояснення у справі, в яких заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди попередніх судових інстанцій встановили, що 14.05.2020 ТОВ "ЕНЕРГУМ" (Замовник) та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (Оператор) уклали договір транспортування природного газу № 2005000183 (далі - договір).
Відповідно до пункту 2.1 договору Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Відповідно до пункту 2.8 договору взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через Інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до Інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до Інформаційної платформи Замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з Інформаційною платформою, визначеного Кодексом.
Згідно з абзацом 9 пункту 3.1 договору Оператор зобов`язаний здійснити у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок Замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів Замовника протягом звітного газового місяця.
Відповідно до пункту 9.4 договору, у випадку якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє Замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті Замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок Замовника у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення.
Відповідно до пункту 17 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає Замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через Інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів Замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.
Згідно з пунктом 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, у випадку якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор газотранспортної системи до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє Замовника послуг транспортування природного газу про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті Замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок Замовника послуг транспортування природного газу у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Суди встановили, що виконуючи умови договору транспортування природного газу № 2005000183, Товариство склало та направило на адресу відповідача через Інформаційну платформу Оператора акти врегулювання щодобових небалансів за липень 2020 - червень 2022 на загальну суму 11 054 960,53 грн. Втім, як встановили суди, відповідач у встановлені договором строки оплати в повному обсязі не здійснив.
Суди також встановили, що в процесі розгляду справи відповідач сплатив частину заборгованості, отже позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) зазначає про наявність заборгованості у відповідача у розмірі 148 717,86 грн за період травень, червень, липень 2022.
На підтвердження розміру заборгованості в розмірі 148 717, 86 грн позивач додав до матеріалів справи акт звірки розрахунків за період 01.01.2022- 01.12.2022 за договором, в якому відображено рух коштів та періоди виникнення та погашення заборгованості.
Отже, звертаючись з цим позовом до суду, Товариство зазначало, що Оператор ГТС не здійснив оплати за надані послуги за договором транспортування природного газу, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 148 717, 86 грн за щодобовий позитивний небаланс, яку Товариство просить суд стягнути на його користь.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд заяв/клопотань
Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/7623/22 за касаційною скаргою Оператора ГТС на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому саме скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначив сам скаржник), покладається на скаржника.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Оператор ГТС посилається, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 02.02.2022 у справі № 922/1281/19.
Так, зі змісту постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 922/1281/19 вбачається, що предметом спору було питання щодо наявності підстав для стягнення пені, а спір в частині здійснених нарахувань на підставі приписів частини другої статті 625 ЦК України колегією суддів не переглядався.
У постанові Верховного Суду від 30.05.2022 зі справи № 922/2475/21 предметом спору було питання щодо наявності підстав для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків та неустойки (пені та штрафу).
Разом з тим у справі, що розглядається, предметом позову є стягнення заборгованості за щодобові позитивні небаланси на підставі договору транспортування природного газу, а не відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (сплати неустойки, штрафу, відшкодування збитків тощо).
З огляду на викладене справи № 922/2475/21, № 922/1281/19 у контексті змістовного критерію, який відіграє визначальну роль (основну) під час оцінювання спірних правовідносин на предмет їх подібності (див. пункти 25- 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19), не є подібними з правовідносинам у справі, що переглядається.
Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/7623/22 (у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що, як вбачається зі змісту касаційної скарги, Оператор ГТС вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 625 ЦК України, проте з матеріалів справи не вбачається застосування судами попередніх судових інстанцій зазначеної норми, оскільки предметом цього позову є стягнення саме заборгованості за щодобові позитивні небаланси на підставі договору транспортування природного газу, тому доводи скаржника в цій частині не приймає Суд.
При цьому Верховний Суд також звертає увагу скаржника на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.
Також, Оператор ГТС у касаційній скарзі визначив підставою касаційною оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме що наявність встановленого Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з транспортування природного газу обмеження щодо використання тарифних коштів, отриманих як плата за розподіл потужності (транспортування природного газу), на виплату плати за позитивний добовий небаланс та будь-які інші цілі, крім наведених, та наявність форс-мажорних обставин є обставинами, які виключають та/або звільняють особу від відповідальності за порушення зобов`язання.
Стосовно наведеного Суд зазначає таке.
Так, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 614, 625 ЦК, адже не врахували приписів чинного законодавства України, зокрема, постанов НКРЕКП № 2826 та № 348, відповідно до яких Оператору ГТС заборонено використовувати тарифні грошові кошти, отримані як плата за розподіл потужності (транспортування природного газу), на оплату позитивного добового небалансу та будь-які інші цілі, крім визначених у підпункті 1 пункту 1 постанови НКРЕКП № 348.
У зв`язку з цим скаржник вважає, що існує потреба у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування статей 614, 625 ЦК та постанов НКРЕКП
№ 2826 та № 348 в контексті використання тарифних коштів, отриманих як плату за розподіл потужності (транспортування природного газу), на оплата позитивного добового небалансу та будь-які інші цілі в період дії воєнного стану, з урахуванням збільшення дебіторської заборгованості замовників послуг транспортування природного газу з оплати вартості негативних щодобових небалансів.