ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 березня 2024 року
м. Київ
справа № 757/34641/21
провадження № 51-5628км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_9, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та потерпілого ОСОБА_10 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 липня
2023 року стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судовихрішень
За вироком Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років.
Застосований до засудженого запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком суду законної сили.
Строк відбування ОСОБА_7 покарання ухваленорахувати з моменту фактичного затримання - з 1 травня 2021 року, при цьому до нього зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково: ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на його користь 500 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і скасування арешту майна у кримінальному провадженні.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, 1 травня 2021 року, приблизно о 02:31 ОСОБА_7, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, їхав за кермом автомобіля "Infinity G25" по проїзній частині бульв. Лесі Українки
в м. Києві зі швидкістю не менше 88 км/год, що перевищувала максимально дозволену на цій ділянці дороги - 50 км/год. Крім нього, у транспортному засобі на передньому правому і задньому сидіннях перебували пасажири ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідно.
Під час руху ОСОБА_7 допустив порушення вимог п. 1.5, пп. "б" п. 2.3, пп. "а" п. 2.9, пунктів 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, оскільки перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухався зі значним перевищенням максимально дозволеної швидкості, створюючи небезпеку життю і здоров`ю громадян, позбавивши себе можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, наближаючись до будинку № 5 по бульв. Лесі Українки, не впорався з керуванням транспортним засобом, не зміг відповідно зреагувати на зміну конфігурації дороги, унаслідок чого виїхав за межі проїзної частини ліворуч, де відбулося перекидання транспортного засобу на дах із наїздом на дерева й опору світлофорного об`єкта.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.
Київський апеляційний суд ухвалою від 26 липня 2023 року апеляційну скаргупотерпілого ОСОБА_10 залишив без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 частково задовольнив.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 змінив у частині призначеного покарання.
Постановив вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 3 ст. 286-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 8 років
В іншій частині вирок залишенобез змін.
Вимоги і доводи осіб, які подали касаційні скарги, та заперечення учасників
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Своє прохання мотивує тим, що апеляційний суд у ході призначення ОСОБА_7 більш м`якого покарання, ніж покарання призначене місцевим судом, не врахував тяжкості скоєного злочину, настання незворотних наслідків у виді смерті потерпілої, а також того, що засуджений не визнав своєї вини, хоча допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за їх недотримання. Крім того, за весь час як досудового слідства, так і судового провадження не вживав належних заходів для відшкодування заподіяної потерпілому ОСОБА_10 шкоди. Стверджує, що апеляційний суд не врахував позиції представника потерпілого ОСОБА_10, який зазначав про невідшкодування заподіяної потерпілому шкоди та просив призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років.
Потерпілий ОСОБА_10 також звернувся до Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду. Зазначає, що під час постановлення ухвали суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував підстав, з яких дійшов висновку про необхідність призначення
ОСОБА_7 більш м`якого покарання.
Так, на думку потерпілого, колегія суддів апеляційного суду не дала належної оцінки тому, що засуджений керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і грубо порушив низку вимог, передбачених Правилами дорожнього руху, чим створив загрозу для життя та здоров`я як пасажирів автомобіля, яким він керував, так і інших учасників дорожнього руху, а також не зважила на наслідки ДТП - смерть потерпілої.
Потерпілий вважає, що апеляційний суд не дав обґрунтованої оцінки його доводам в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_7 вже притягався до адміністративної відповідальності, не визнав своєї вини, вчинив порушення низки приписів, передбачених Правилами дорожнього руху у стані алкогольного сп`яніння, намагаючись втекти від поліцейських та уникнути можливої відповідальності. На його переконання, колегія суддів апеляційного суду обмежилася поверховою оцінкою особи засудженого, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Крім того, зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, оскільки він погодився з висновками місцевого суду щодо наявності у засудженого такої пом`якшуючої покарання обставини, як часткове відшкодування шкоди. Водночас стверджує, що колегія суддів залишила поза увагою відсутність у матеріалах судової справи доказів про відшкодування йому шкоди, та, відмовляючи йому в задоволенні апеляційної скарги в частині відшкодування матеріальної шкоди, вказала на доведення стороною захисту того, що витрати на поховання ОСОБА_11 були понесені саме ОСОБА_8 - матір`ю потерпілої, якій і було їх відшкодовано. Однак потерпілий стверджує, що апеляційний суд проігнорував його доводи про те, що ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні не була визнана потерпілою та не заявляла цивільного позову. Тому вважає хибним висновок апеляційного суду про наявність пом`якшуючої покарання засудженого обставини - часткового відшкодування шкоди.
Також наголошує, що під час вирішення питання про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд формально поставився до його доводів про моральні страждання, внаслідок чого неправильно визначив розмір моральної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_8 направила до Суду заперечення, в яких просила касаційні скарги прокурора та потерпілого залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни. Своє прохання мотивувала тим, що під час досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження стосовно
ОСОБА_7 її не було визнано потерпілою, після смерті дочки вона перебувала у важкому емоційному стані та, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 також важко переживає смерть коханої людини, навіть не думала про грошову компенсацію від нього. Вказала, що жодні грошові кошти їй не повернуть дочку. Однак цим скористався її колишній чоловік ОСОБА_10 і його було визнано потерпілим, хоча він не проживав на той час з ними і не є рідним батьком ОСОБА_11 (удочерив її у віці 12 років). Вказує, що останнім часом вони разом із дітьми проживали окремо і всі витрати на їх існування вона забезпечувала самостійно. Крім того, посилається на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року (справа № 755/7582/21), залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, яким установлено факт того, що вони із ОСОБА_10 із січня 2015 року не проживають разом та не ведуть спільного господарства. Зазначає, що її дочка ОСОБА_11 проживала увесь час разом з нею, а зі своїм батьком ОСОБА_10 бачилася не часто. Стверджує, що її дочка перебувала у близьких стосунках з ОСОБА_7, а тому засуджений так само зазнав велику втрату у зв`язку з подією, що сталася. Указує, що засуджений після трагічних подій усіляко підтримував її, відшкодував усі матеріальні витрати на поховання дочки. Наразі вона спілкується з ОСОБА_7 та перебуває з ним у добрих стосунках. У зв`язку з вищевказаним вважає ухвалу апеляційного суду законною і просить залишити її без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у повному обсязі підтримав касаційну скаргу представника органу
публічного обвинувачення, а також частково підтримав касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 .
Захисник ОСОБА_6, засуджений ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення касаційних скарг прокурора і потерпілого
ОСОБА_10, просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Межі розгляду кримінального провадження в касаційному суді
За змістом ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Під час вирішення питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
У ході перевірки доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
У зв`язку з цим Верховний Суд позбавлений можливості давати оцінку доводам потерпілого ОСОБА_10 у касаційній скарзі, який в аспекті обґрунтування своєї позиції щодо призначення апеляційним судом необґрунтовано м`якого покарання засудженому стверджує про порушення ОСОБА_7 до ДТП низки вимог, передбачених Правилами дорожнього руху, через що він намагався втекти від поліцейських та уникнути можливої відповідальності. Водночас як з вироку місцевого суду, так і з ухвали апеляційного суду вбачається, що ці суди не встановили таких фактичних обставин кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, позиції захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8, перевіривши касаційні скарги прокурора і потерпілого ОСОБА_10, заперечення потерпілої ОСОБА_8, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому воно має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Згідно із ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.