ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року
м. Київ
справа № 522/11722/21
провадження № 61-12248св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Одеська міська рада,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року у складі судді Павлик І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Одеська міська рада, уякому просив усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 з нежитлового приміщення підвалу № 501, загальною площею - 26,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на користь Територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, управління яким здійснює Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Позов мотивовано тим, що нежитлове приміщення підвалу № 501, загальною площею - 26,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, управління яким здійснює Департамент комунальної власності.
В ході проведення інвентаризації об`єктів комунальної власності позивачу стало відомо, що зазначене нежитлове приміщення поза волею власника самовільно зайнято відповідачкою, яка мешкає у квартирі АДРЕСА_1 .
Посилаючись на незаконне зайняття відповідачкою зазначеного приміщення підвалу, позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні майном.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року у задоволені позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.
Зокрема, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірне нежитлове приміщення зайняте саме відповідачкою, а також не доведено факт наявності перешкод зі сторони ОСОБА_1 у користуванні майном.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент комунальної власності Одеської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16 серпня 2023 року на адресу Верховного Суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради через засоби поштового зв`язку надійшла касаційну скарга на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 02 жовтня 2023 року заявник просив суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Також заявник посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
26 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20 березня 2008 року № 305 видано свідоцтво про право власності від 21 квітня 2008 року серії НОМЕР_1 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29 травня 2008 року № 19005722, які посвідчують, що нежитлове приміщення підвалу № 501, загальною площею - 26,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності.
Відповідно до акту обстеження нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 26,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 24 лютого 2021 року, складеного та підписаного фахівцем відділу інвентаризації та реєстрації ОСОБА_2, поза волею власника територіальної громади м. Одеси було самовільно зайнято вищевказане приміщення ОСОБА_1, яка мешкає у квартирі АДРЕСА_1, що розташована за тією ж адресою, яка перешкоджає доступу до приміщення підвалу та додано роздруківку фото входу до підвалу.
В акті обстеження нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 26,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 26 жовтня 2021 року, складеного та підписаного фахівцем відділу інвентаризації та реєстрації ОСОБА_3, юрисконсультом ОСОБА_4 та мешканцем квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_5 зазначається, що зі слів мешканця квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_5, який мешкає над вищевказаним приміщенням підвалу, дане приміщення захоплено мешканкою квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, самовільно встановлено замки на двері, доступ не надано. До акту додано фотофіксацію входу до підвалу, з якої вбачається, зокрема, встановлення зварених із арматури дверей, на які навішений замок.
ОСОБА_1 заперечує факт зайняття нею спірного приміщення підвалу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.