ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 299/1967/22
провадження № 61-8022св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Стасюк Юрій Павлович, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2022 року у складі судді Надопта А. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Кондора Р. Ю., Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати. Після смерті померлої залишилась спадщина, зокрема, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю на підставі рішення Виноградівського районного суду по справі № 2-243/07 від 06 квітня 2007 року. Право власності зареєстроване Виноградівським бюро технічної інвентаризації витяг № 14497595 від 10 травня 2007 року.
Мати на випадок своєї смерті залишила заповіт, за яким все майно, яке буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, а також всього того, що згідно із законодавством України може бути успадкованим, у повному обсязі заповіла позивачу та відповідачу в рівних частках кожному. Після смерті матері ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини щодо майна зазначеного у заповіті у період, визначений статтею 1270 ЦК України, не звернулася, оскільки були поважні перешкоди (причини), які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на подання такої заяви.
У період із 27 січня 2022 року до 31 січня 2022 року, і у період із 31 січня 2022 року по 05 лютого 2022 року вона хворіла, а тому у зв`язку з карантинними обмеженнями та амбулаторним лікуванням не змогла звернутися своєчасно до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Працює медичною сестрою і перебуває в групі ризику щодо захворювання на COVID-19, її безпосередній керівник, контактна особа, за декілька днів до прояву симптомів захворювання у позивачки мала підтверджене захворювання на COVID-19.
День відкриття спадщини - 03 серпня 2021 року, останній день подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори - 03 лютого 2022 року. 05 лютого 2022 року вона ще перебувала на лікуванні, мала погане самопочуття і підвищену температуру тіла, тобто у зв`язку з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами не могла звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом, що відкрилася після смерті її матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Виноградівського районного суду від 01 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року,у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази можуть свідчити про існування обставин щодо неможливості звернення до нотаріуса лише протягом останніх восьми днів шестимісячного строку для прийняття спадщини. Зазначені обставини, пов`язанні із фізичним станом позивачки, привели до того, що нею було пропущено строк для прийняття спадщини, що залишилася після смерті її матері. Проте позивач не надала доказів про наявність будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений для цього шестимісячний строк. Зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважає хворобу позивачки ОСОБА_1, що сталася за декілька днів до спливу шестимісячного строку, не поважною причиною і такою, що не може слугувати підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Апеляційний суд також вказав, що позивач мала довести суду, що протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини існували причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення нею дій щодо прийняття спадщини. У зв`язку з цим апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази можуть свідчити про існування обставин щодо неможливості звернення до нотаріуса лише протягом останніх восьми днів шестимісячного строку для прийняття спадщини. Позивач не надала доказів про наявність будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім того, позивач не надала доказів про неможливість направлення нею нотаріусу такої заяви поштою відповідно до пунктів 2.1, 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Довід апеляційної скарги про те, що позивач перебувала на лікуванні, не заслуговує на увагу, оскільки саме тривала хвороба спадкоємця або гостре раптове захворювання такої особи з врахуванням усіх інших обставин справи може в сукупності доводити існування об`єктивних та істотних перешкод для своєчасного звернення із заявою про прийняття спадщини. Позивач існування об`єктивних, непереборних і істотних труднощів не довела. Факт перебування на амбулаторному лікуванні не у всіх випадках може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є необхідність врахування тривалості стаціонарного чи амбулаторного лікування, характеру захворювання, стану хворого тощо. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20 (провадження № 61-10889св21).
Довід апеляційної скарги про те, що належить звернути увагу на волю спадкодавця, яку висловила в заповіті померла мама позивача та бажала настання відповідних наслідків, у контексті спірних правовідносин не має значення, оскільки існування заповіту не є визначальним моментом у питанні визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Враховуючи те, що строк для прийняття спадщини закінчився 03 лютого 2022 року, позивач не надала суду належних і допустимих доказів існування неподоланних перешкод для прийняття спадщини протягом періоду з моменту відкриття спадщини та до 27 січня 2022 року (час звернення до лікаря), а також враховуючи те, що позивач деякий час не зверталася до нотаріуса і після спливу відповідного шестимісячного строку для прийняття спадщини, то колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Позивачем робиться акцент на карантинні обмеженнями, до позовної заяви додаються роздруківки з інтернету стосовно COVID-19, до апеляційної скарги додається статистика по захворюванню на коронавірусну інфекцію в Україні, що в контексті спірних правовідносин узагалі не має жодного значення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач не хворіла COVID-19, а мала гострий бронхіт із обструктивним компонентом, ДН 0.
Аргументи учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що на останній день подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та до 05 лютого 2022 року позивачка перебувала ще на лікуванні, тобто у зв`язку з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами не могла звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Відповідач звернувся з заявою про прийняття спадщини 02 лютого 2022 року і лише 03 лютого 2022 року (останній день прийняття спадщини) було зареєстровано спадкову справу. 25 лютого 2022 року нею було подано позов до суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишена без руху та повернута через не усунення недоліків. Паралельно позивачка зверталася усно до відповідача з метою врегулювання спору. 18 квітня 2022 року позов було подано повторно та направлено письмову пропозицію досудового врегулювання спору. Фактично позивачка пропустила нетривалий строк через хворобу, яка настала раптово. За вказаних обставин обмеження їх спадкових прав не є об`єктивним та не відповідає принципу верховенства права.
Твердження судів щодо неповажності пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини через раптове захворювання суперечать правовим висновкам Верховного Суду та нормам матеріального права.
Окрему увагу слід приділити волі спадкодавця, яку висловила в заповіті померла ОСОБА_3, та бажала настання відповідних наслідків. Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права вказано у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 і червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18.
Судове рішення не містить жодного слова про допит свідка ОСОБА_4, що працює лікарем КНП "Виноградівська РЛ", яка підтвердила, що на початку 2022 року вона захворіла на СОVID-19, безпосередньо перед захворюванням працювала та спілкувалася з позивачем, їхні робочі місця знаходяться поруч. Суд також не надав жодну оцінку довідці амбулаторії с. Фанчиково від 21 березня 2022 року, зміст якої також підтверджував наявність у позивача симптомів, характерних для СОVID-19, за медичною допомогою позивач звернулася 27 січня 2022 року. За наявних у позивача симптомів з медичної точки зору вона була зобов`язана самоізолюватися. Пересування позивача та її контакт з іншими людьми в період гострого захворювання суперечить медичним доктринам
Судом першої інстанції не в повній мірі надано оцінку відзиву на позовну заяву та матеріалам спадкової справи, з яких вбачається, що свідоцтво про смерть матері знаходилося у відповідача, і вона чекала, коли він звернеться з заявою про прийняття спадщини, протягом строку для прийняття спадщини зверталася до відповідача з проханням надати їй свідоцтво про смерть матері для подачі заяви про прийняття спадщини. До подачі позовної заяви до суду позивач 14 березня 2022 року направила відповідачу пропозицію досудового врегулювання спору (згідно частини другої статті 1272 ЦК України).
Щодо твердження суду про те, що позивач мала можливість подати заяву про прийняття спадщини черезпошту, то такі доводи не є об`єктивними, адже для того, щоб відправити лист, потрібно прибути до відділення пошти, тобто контактувати з іншими людьми, порушити режим лікування та самоізоляції.
Суд вказує, що позивач мала можливість звернутися з відповідною заявою до захворювання, однак сам відповідач звернувся з заявою про прийняття спадщини 02 лютого 2022 року, а останній день прийняття спадщини був 03 лютого 2022 року. Тобто суд ставить сторони в нерівні умови.
У липні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для визнання поважними, такими що не залежали від особи, причин неподання заяви про прийняття спадщини в межах шестимісячного строку, та відповідно, і відсутність підстав для задоволення позову. Встановивши відсутність обставин, які створювали об`єктивні та непереборні труднощі для позивача для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, а саме частину третю статті 1272 ЦК України, за змістом якої підлягає визначенню додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважної причини.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що у касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявниця, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на: не врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц, від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19, від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18, від 30 червня 2021 року у справі № 521/12212/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 538/1549/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів, зокрема показань свідка, які не відображені у рішенні суду першої інстанції, а отже, їм не надана оцінка (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
02 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 .
Після її смерті залишилась спадщина, зокрема: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю на підставі рішення Виноградівського районного суду по справі № 2-243/07 від 06 квітня 2007 року. Право власності за померлою зареєстроване Виноградівським бюро технічної інвентаризації витяг № 14497595 від 10травня 2007 року.
На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишила заповіт, за яким все майно, яке буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходиться та з чого б воно не складалося, а також всього того, що згідно з законодавством України може бути успадкованим у повному обсязі заповіла позивачу та відповідачу - у рівних частках кожному.
Останній день подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори - 03 лютого 2022 року.
У період із 27 січня 2022 року по 05 лютого 2022 року позивач хворіла. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надала суду інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров`я (період непрацездатності у період із 27 січня 2022 року по 31 січня 2022 року, і у період із 31 січня 2022 року по 05 лютого 2022 року), результат аналізу № 187 на COVID-19 - не виявлено, довідку КНП "Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги" від 09 березня 2022 року, яка підтверджує, що позивач у зазначені періоди перебувала на амбулаторному лікуванні, діагноз: гострий бронхіт із обструктивним компонентом, ДН 0. Тест COVID-19 негативний, тестування проводилося 31 січня 2022 року.
Із копії спадкової справи № 4/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 убачається, що приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Пилип М. А. 03 лютого 2022 року зверталася до ОСОБА_1 із повідомленням, у якому просила у одномісячний термін, тобто до 03 березня 2022 року повідомити приватного нотаріуса про свій намір щодо спадщини до майна померлої матері, однак у встановлений нотаріусом строк ОСОБА_1 не звернулася, а лише 19 квітня 2022 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про надання інформації чи достатньо у неї документів для оформлення спадкових справ після смерті матері. Цього ж дня ОСОБА_1 отримала відповідь про пропуск нею строку для прийняття спадщини.