ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 201/11986/20
провадження № 61-10403св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -- Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи:ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Заєць Павло Леонідович, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2022 року у складі судді Куцевола В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку (далі - АТ КБ) "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим.
Позовна заява мотивована тим, що 10 вересня 2007 року між Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір про надання банком кредиту у сумі 25 000 доларів США з метою придбання основних фондів, з кінцевим строком повернення кредиту, процентів, та винагороди не пізніше 10 вересня 2012 року.
У той самий день, на виконання пункту 3.1.2 зазначеного кредитного договору між ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за яким ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є відповідальними особами перед банком за виконання зобов`язань ОСОБА_4 за вищевказаним кредитним договором, у тому ж розмірі, що і ОСОБА_4, зі строком дії договору поруки - до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.
У лютому 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 травня 2017 року у справі № 209/507/17 позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 628,75 доларів США, яка відповідно до службового розпорядження Національного банку України (далі - НБУ) від 13 лютого 2017 року складала 370 702 грн.
27 листопада 2018 року постановою Дніпровського апеляційного суду, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2017 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 скасовано. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2007 року в розмірі 13 628,75 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 628,75 доларів США, що за курсом 27,20 грн за 1 долар, відповідно до службового розпорядження НБУ від 13 лютого 2017 року, складає 370 702 грн. У решті рішення залишено без змін.
Позивач вважав поруку за договором поруки припиненою 10 березня 2013 року, оскільки кредитор ПАТ КБ "ПриватБанк" не пред`явив вимоги до нього, як поручителя, щодо виконання обов`язку ОСОБА_2 по сплаті заборгованості за кредитним договором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, з 10 вересня 2012 року.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати зобов`язання, надане ним АТ КБ "ПриватБанк" за договором поруки від 10 вересня 2007 року № 2007/176, припиненим 10 березня 2013 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що позов ОСОБА_1 направлений до суду з метою уникнення цивільно правової відповідальності, що виникла на підставі судового рішення у справі № 209/507/17. Ухвалення Дніпровським апеляційним судом постанови у справі № 209/507/17 про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі з поручителя, унеможливлює задоволення у даній судовій справі позову про визнання поруки припиненою, оскільки підстави для стягнення з поручителя заборгованості вже були предметом дослідження у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з урахуванням наданого до нього договору поруки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Заєць П. Л., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили повністю обставини справи та не надали їм належної правової оцінки.
Застосувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), суди не врахували, що у цій справі були встановлені інші фактичні обставини.
Суди не звернули увагу на те, що у справі № 209/507/17, якою було стягнуто на користь банку заборгованість солідарно з боржника та поручителів, не перевірялося і не досліджувалося питання припинення поруки ОСОБА_1, тому, на його думку, він мав право звернутися з окремим позовом про визнання поруки припиненою. При цьому, ОСОБА_1 з об`єктивних підстав не приймав участі у розгляді справи № 209/507/17, оскільки суд першої інстанції не повідомляв його належним чином про розгляд справи, вказавши неправильну його адресу. Касаційну скаргу на судові рішення він не подавав, оскільки не мав можливості сплатити суттєвий розмір судового збору.
Також звертає увагу, що у справі № 203/2797/21 за позовом банку до боржника і поручителів, у тому числі до нього, про стягнення трьох процентів річних, судом було встановлено припинення його поруки. Вважає, що це рішення є преюдиційним для вирішення справи, яка переглядається.
Наводить судову практику Верховного Суду про те, що наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості з позичальника та поручителя не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог щодо припинення поруки, якщо в судових рішеннях про стягнення заборгованості питання щодо припинення поруки не вирішувалося.
Відзиви на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: ОСОБА_5, Олійник А. С., Ступак О. В., відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
10 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2023 року у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_5 справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на:
неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 372/3/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11, від 17 липня 2019 року у справі № 757/306/17-цвід 25 вересня 2019 року у справі № 555/540/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц, від 03 листопада 2021 року у справі № 0417/2-4621/2011 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
відсутність висновку щодо застосування частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України у випадку, коли під час стягнення заборгованості солідарно з боржника та поручителів, суди не досліджували та не встановлювали факт припинення чи навпаки дії обов`язків за договором поруки (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Зайця П. Л., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.