ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2024 року
м. Київ
справа № 753/16050/22
провадження № 61-17981св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Загоруй Ірина Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Кузіва Романа Васильовича на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва
від 10 травня 2023 року у складі судді Яровенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у складі колегії суддів:
Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Загоруй І. А., у якому просив встановити факт спільного проживання однією сім?єю ОСОБА_1
з ОСОБА_2 в період з 01 січня 2004 року до 01 липня 2016 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Загоруй І. А. 25 липня 2019 року, реєстровий номер 1748.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року провадження у справі в частині вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім?єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в період з 01 січня 2004 року до 01 липня 2016 року закрито.
Ухвала мотивована тим, що існує рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонам, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрало законної сили, а тому наявні підстави для закриття провадження в цій частині згідно з пунктом 3 частиною першою статті 255 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Кузів Р. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що предмет позову у цій справі істотно різниться з предметом позову у справі № 755/6427/19. Судовими рішеннями
у справі № 75//6427/19 відмовлено у встановленні факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу в період з березня 1994 року до липня 2016 року лише через неправильно обраний спосіб захисту. Тобто суд навіть не встановлював такий факт, лише вказав, що дослідження такого факту через інші обставини є недоцільним.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.
31 січня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені
з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Як випливає зі змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі
№ 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що "згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або
є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі
є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі"
(пункти 26, 27).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі