ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 331/3069/19
провадження № 61-3569св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2020 року
у складі судді Скользнєвої Н. Г., додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року у складі судді Скользнєвої Н. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2, третя особа - Акціонерний комерційний банк "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого
є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), про поділ майна подружжя.
Позов мотивований тим, що з 06 жовтня 2000 року вона перебуває
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . З грудня 2018 року шлюбні відносини фактично припинені, ОСОБА_2 проживає окремо.
За час шлюбу подружжя набуло у власність нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 1 866 800,00 грн; нежитлове приміщення № 42, 43, 44 на
АДРЕСА_2, загальною вартістю 1 053 885,00 грн. Зазначене нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 .
Також за час шлюбу подружжя набуло у власність рухоме майно: автомобіль "Suzuki Grand Vitara", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль ВАЗ-2121, 1990 року випуску. Зазначене рухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 та перебуває в його особистому користуванні.
На запропоновані ОСОБА_1 варіанти поділу спільно нажитого майна ОСОБА_2 не погоджується, своїх варіантів поділу не пропонує.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку
АДРЕСА_1 ; 1/2 частини нежитлового приміщення
№ 42, 43, 44 на АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь вартість 1/2 частини у праві власності на автомобіль "Suzuki Grand Vitara", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 112 087,00 грн та вартість 1/2 частини у праві власності на автомобіль
ВАЗ-2121, 1990 року випуску, у розмірі 60 208,00 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості 1/2 частини у праві власності на автомобіль
ВАЗ-2121, 1990 року випуску, залишено без розгляду.
Справу суди розглядали неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2020 року позов задоволено частково. Поділено майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у такий спосіб.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_3 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її 1/2 частини у праві власності на автомобіль "Suzuki" моделі "Grand Vitara", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 84 490,90 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки спірне майно придбане за час шлюбу сторін, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, і статус цього майна сторони не оспорюють, запропонований позивачкою спосіб поділу об`єктів нерухомого майна не суперечить статті 70 СК України, тому є законні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини спірного нерухомого майна та стягнення
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини у праві власності на спірний автомобіль.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 і апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2020 року
і додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня
2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя вже існувало рішення суду, що набрало законної сили, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики, на виконання якого було видано виконавчий лист, надалі
у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги стягувачем за яким стала ОСОБА_4 .
На теперішній час є відкрите виконавче провадження щодо виконання цього рішення, накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 надала достатньо доказів на підтвердження порушення рішенням суду першої інстанції її законних прав та інтересів.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права, свободи, інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України
є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі ОСОБА_4 та не переглянув рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг та обставин (фактів), які існували на час розгляду справи судом першої інстанції, не дослідив зібрані у справі докази та на їх підставі не зробив висновку про правильність вирішення судом першої інстанції спору по суті.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 закрито.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2020 року
і додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня
2020 року залишено без змін.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, апеляційний суд зробив висновок про те, що питання поділу майна подружжя не впливає на права кредитора, оскільки право на стягнення заборгованості за кредитним договором є реалізованим унаслідок ухвалення Жовтневим районним судом м. Запоріжжя рішення від 11 березня 2019 року, що набрало законної сили 11 квітня 2019 року, яким задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Вирішення спору у цій справі не позбавляє ОСОБА_4 права на відновлення прав
у спосіб пред`явлення вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірне майно
є спільною сумісною власністю подружжя, а підстав для зміни розміру часток сторін у ньому немає.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 березня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 23 квітня 2020 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року й ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, яким у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 ; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на нежитлове приміщення № 42, 43, 44 на АДРЕСА_2 та автомобіль "Suzuki Grand Vitara", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію різниці
у вартості майна в розмірі 321 966,60 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року
у справі № 757/64512/16-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 532/1269/20,
від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, від 03 серпня 2022 року
у справі № 756/13997/15, від 23 лютого 2022 року у справі № 496/1069/18,
від 09 червня 2021 року у справі № 761/18817/17, від 09 червня 2021 року
у справі № 537/5528/16, від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18,
від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20, від 24 березня 2021 року
у справі № 320/4186/18, від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18,
від 01 червня 2022 року у справі № 442/7204/20, від 31 серпня 2022 року
у справі № 686/5088/20, постановах Великої Палати Верховного Суду
від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, від 19 лютого 2020 року
у справі № 755/9215/15-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, не звернули уваги на тривалий порядок користування нерухомим майном, який фактично склався між позивачем та відповідачем, не надали оцінки неможливості одночасного спільного використання сторонами кількох об?єктів нерухомого майна, поділили все спільне сумісне майно навпіл, тим самим не вирішили остаточно спір між сторонами, та спонукаючи їх
у майбутньому знову звертатись до суду з метою вирішення суперечок щодо порядку користування нерухомим майном та/або щодо прав на нього, в тому числі через виплату грошової компенсації.
Заявник вказує, що заяву про відшкодування судових витрат було подано
з порушенням частини восьмої статті 141 ЦПК України. Розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та непідтвердженим.
Аргументи інших учасників справи
23 травня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив,
у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 року ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2020 року, додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя
від 23 квітня 2020 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, та додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
28 квітня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.