ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/3374/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Вронської Г.О.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Бохана О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Кирилюк Т.Ю.)
від 16.05.2023,
додаткове рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Кирилюк Т.Ю.)
від 23.05.2023,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Кравчук Г.А., судді - Козир Т.П., Коробенко Г.П.)
від 21.12.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стантехсервіс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
про стягнення 2 944 179,09 грн.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У березні 2023 року Товариство звернулося до суду з позовом до Залізниці про стягнення 2 944 179,09 грн заборгованості.
2. Позивач обґрунтував позов невиконанням відповідачем зобов`язання за договором № ПР/В-21561/НЮ від 25.10.2021 щодо оплати послуг з модернізації обладнання.
3. Залізниця відзив не подавала. Заперечення проти позову полягали в тому, що дії представників Залізниці при прийманні робіт містять ознаки злочину (внесення неправдивих відомостей до актів щодо об`єму та якості наданих послуг), тому просила зупинити провадження до закінчення розгляду справи у кримінальному провадженні.
4. На підтвердження своїх доводів Залізниця надала незавірену копію висновку експертів №СЕ-1235-6-1318.22 від 30.01.2023, викладеного на аркушах з позначенням ТОВ "Судова незалежна експертиза України".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. 25 жовтня 2021 року сторони уклали договір № ПР/В-21561/НЮ.
6. За цим договором позивач надав послуги з модернізації обладнання визначається калькуляцією модернізації колісотокарного верстату КЗТС 1836М10, які Залізниця зобов`язана була оплатити по факту їх надання на підставі підписаних актів прийому-передачі, на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (пункт 4.2 договору).
7. 30 грудня 2022 року позивач передав, а відповідач прийняв роботи на суму на суму 3 415 750,00 грн, про що сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг.
8. У цей же день сторони підписали технічний акт введення в експлуатацію колісотокарного верстату КЗТС 1836М10 після модернізації. В акті сторони погодили, що: надані послуги виконані в повному обсязі, згідно з переліком (додаток № 2 до договору) та вимогами нормативних документів; Залізниця не має зауважень щодо якості виконаних послуг.
9. Відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати, ініціював реструктуризацію боргу
10. 05 квітня 2022 року позивач у листі погодився на реструктуризацію заборгованості з урахуванням форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією проти України. Умови реструктуризації передбачали погашення боргу частинами у розмір 853 937,50 грн до 15 числа щомісяця, до 15.07.2022.
11. 08 червня 2022 року відповідач сплатив 853 937,50 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.
12. Відповідач має прострочену заборгованість у розмірі 2 561 812,50 грн.
13. У пункті 7.3. договору сторони встановили розмір відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник має сплатити 0,1% річних від простроченої суми.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
14. 16 травня 2023 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення. Суд частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 2 561 812,50 грн заборгованості, 0,1% річних у розмірі 1 944,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 222 676,39 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 41 796,50 грн.
15. Суд виходив з того, що:
- підстави для зупинення провадження відсутні;
- акти прийому-передачі наданих послуг з модернізації обладнання та ведення в експлуатацію колісотокарного верстата КЗТС 1836М10 після надання послуг з модернізації, які сторони підписали 30 грудня 2022 року без будь-яких застережень, підтверджують факт виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем на суму 3 415 750,00 грн, тому ці роботи мають бути оплачені;
- сторони у квітні 2022 року погодили новий графік оплати виконаних робіт до 15 липня 2022 року. Залізниця прострочила оплату наданих послуг, сплатила заборгованість частково у сумі 853 937,50 грн, тому має сплатити суму боргу у розмірі 2 561 812,50 грн заборгованості з урахуванням 0,1% річних та інфляційних втрат за період прострочення, визначений відповідно до нового графіку оплати.
16. Суд зазначив, що не бере до уваги висновок експертів з таким обґрунтуванням:
- стаття 73 ГПК України визначає правовий статус експертного висновку, а параграф шостий глави 5 ГПК України встановлює вимоги до проведення експертизи і висновку експерта;
- копія висновку експертів не була належним чином засвідчена, що суперечить вимогам частині другій статті 91 ГПК України.
17. Водночас суд вказав, що дослідив копію висновку експертів, наданої відповідачем, і виснував, що цей документ не доводить поза розумним сумнівом факт наявності будь-яких обставин, що могли б вплинути на ухвалення рішення у справі, оскільки:
- документ не доводить суду поза розумним сумнівом факту наявності будь-яких обставин, що могли б вплинути на прийняття рішення у даній справі;.
- перевірити, чи були виконані всі роботи з модернізації у встановлених договором обсягах та вартості не можливо (сторінка 56 висновку);
- станом на час проведення дослідження деякі деталі відсутні, окремих є більше та деякі мають інший тип (сторінки 56 -60 висновку);
- встановити вартість фактично виконаних робіт з модернізації верстату із врахуванням всіх статей витрат не найшлось можливим (сторінка 60 висновку),
- висновок не містить даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що мають значення для справи.
18. Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи у кримінальному провадженні.
19. 21 грудня 2023 року Північний апеляційний господарський суду постановив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
20. Відповідач в суді апеляційної інстанції також просив зупинити провадження у справі №910/3374/23 до завершення розгляду кримінальної справи №206/2426/23.
21. Суд апеляційної інстанції відхилив це клопотання, виходив з недоведеності об`єктивної неможливості розгляду справи до прийняття рішення у кримінальній справі.
22. 23 травня 2023 Господарський суд міста Києва ухвалив додаткове рішення щодо судових витрат. Суд частково задовольнив заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, визнавши обґрунтованою суму 47 321,05 грн.
23. 21 грудня 2023 року Північний апеляційний господарський суду постановив додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. 26 січня 2024 року Залізниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
25. Скаржник визначив підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, обґрунтував свої доводи такими порушеннями процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права:
- суди порушили норму частини п`ятої статті 91 ГПК України, не врахували висновок Верховного Суду у пункті 26 постанови від 23.06.2021 у справі № 904/4687/20, згідно з яким учасник справи може підтвердити відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього. У справі, що переглядається, експертиза проведена в рамках кримінального провадження, тому оригінал висновку експертів знаходиться в матеріалах кримінальної справи. Адвокат відповідача отримав копію висновку на запит. Копія засвідчена начальником слідчого відділу відділення поліції № 12 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровської області, в провадженні якого на той час знаходилась кримінальна справа. Тому суди неправомірно не прийняли висновок експертів (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
- суди неправильно застосували норму частини першої статті 837 ЦК України. Відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо обов`язку замовника оплатити роботи, що були помилково прийняті з прихованими недоліками, які встановити можливо лише експертним шляхом (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);
- суди порушили норми статей 227, 236 ГПК України, оскільки необґрунтовано відхилили клопотання Залізниці про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 206/2426/23 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022043010000053. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи: реальної суми наданих послуг та достовірності відомостей, внесених до документів. У кримінальній справі суд має встановити та перевірити легітимність акту прийому-передач наданих послуг від 30.12.2021, внесення до нього відомостей щодо об`єму та якості наданих послуг з модернізації колісотокарного верстату з метою заволодіння грошовими коштами Укрзалізниці у розмірі 434136,77 грн (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).
26. У касаційній скарзі скаржник наголошує на наступному:
- Залізниця не заперечує, що 30 грудня 2021 року роботи були прийняті без зауважень, проте підкреслює, що неможливо було встановити при прийомці робіт та випробуванні верстата, чи всі комплектуючі та матеріали, що використовувались при виконанні робіт, є новими;
- факт надання послуг з модернізації колісного верстата згідно з умовами договору, що є предметом розгляду у справі № 910/3374/23, наразі досліджується у рамках кримінального провадження. Залізниця не може використовувати верстат у виробничій діяльності, адже на нього накладено арешт ухвалою слідчого судді;
- тому справу № 910/3374/23 необхідно зупинити до закінчення розгляду справи у кримінальному провадженні;
- суд апеляційної інстанції залишив без розгляду його доводи стосовно того, що договір укладався згідно з вимогами Закону України "Про публіцчні закупівлі", і суд першої інстанції не з`ясував й не перевірив, чи передбачалося тендерною документацією і договором (додатками до нього) можливість виконання робіт матеріалами, що були у користуванні, а не тими, які були визначені (згідно з тендерною документацією і договором) відповідними технічними вимогами і прокатною документацією, про що зазначив Верховний Суду у справі № 904/4687/20 від 23.06.2021.
27. Скаржник оскаржив також додаткове судове рішення, посилається на порушення судами норм статей 13, 86, частини п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129, частини п`ятої статті 236 ГПК України та не врахування висновків, що викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, пункту 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, щодо визначення розміру адвокатських витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності.
28. Скаржник обґрунтовує свою позицію наступним:
- суди задовольнили витрати на правову допомогу без з`ясування та дослідження доказів;
- справа має незначну складність та не потребувала надмірної юридичної та технічної роботи з боку фахівця;
- суди безпідставно включили до складу витрат час, витрачений на зустріч з клієнтом; доопрацювання та редагування позовної заяви (що свідчить про недостатню кваліфікацію юриста); на подачу позову (2 години); на погодження дій з клієнтом та інше;
- час, затрачений на представництво в судових засіданнях завищений та нереальний;
- платіжне доручення не має посилання на договір та додаткову угоду, які додані до заяви;
- для вирішення питання про стягнення витрат має значення майновий стан сторін. З 24.02.2022 року АТ "Укрзалізниця" забезпечує потреби Збройних Сил України, несе витрати по відновленню зруйнованої інфраструктури тощо. Ці факти є загальновідомими та не потребують доказування.
Позиція інших учасників справи
29. Позивач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін з таких підстав:
- суд дослідив висновок експертів і виснував, що він не доводить поза розумним сумнівом факту наявності будь-яких обставин, що могли б вплинути на прийняття рішення у справі;
- суд взагалі не мав приймати цей доказ, оскільки відповідач пропустив строк на його подачу, не заявляв клопотання про поновлення строку і не надсилав його копію позивачу;
- копія копії висновку експертів є недопустимим доказом, оскільки порушує статті 222 КПК України, яка встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу. До клопотання не додано копії адвокатського запиту, з яким він звертався до органу досудового розслідування;
- висновок експертів було складено з порушеннями вимог чинного законодавства;
- у висновку не зазначено, що його підготовлено для подання до суду, як це передбачено у частині п`ятій статті 101 ГПК України;
- посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 904/4687/20 (пункт 26 постанови) є нерелевантним, адже воно зводиться лише до цитування норми права. У цій справі у відповідача вилучалися докази, а суди не дослідили їх належність. Натомість, у справі № 910/3374/23 висновок експертів був визнаний неналежним доказом з інших причин;
- аргументи про необхідність дослідження можливості "виконання робіт саме матеріалами, що були у користуванні" та надання оцінки дотриманню вимог тендерної документації не заявлялися в судах попередніх інстанцій;
- скаржник належним чином не обґрунтував, в чому полягає неправильне застосування статті 837 ЦК України. Суди встановили, що роботи виконані та прийняті без зауважень, що спростовує твердження відповідача про "помилковість прийняття робіт із прихованими недоліками";
- відсутні підстави для зупинення провадження у справі, оскільки відповідач належним чином не обґрунтував, яким чином кримінальне провадження унеможливлює розгляд справи № 910/3374/23, не зазначив, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав спору, та яким чином встановлені в кримінальній справі обставини вплинуть на оцінку доказів у цій справі. Відповідач не заявляв клопотання про проведення судової експертизи у справі № 910/3374/23, уникає застосування процесуальних можливостей, які надають можливість суду самостійно встановити обставини, що мають значення для розгляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
Щодо порядку оплати підрядних робіт після їх прийняття
30. Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
31. Порядок оплати підрядних робіт визначено у статті 854 ЦК України. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
32. Закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення. Наявність підписаного замовником акту прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи (пункт 31 постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 916/446/16). Водночас можливість замовника висувати заперечення проти вимог підряднику про оплату виконаних робіт залежить від характеру претензій та поведінки сторін до та після прийняття робіт.
33. Частина друга статті 853 ЦК України встановлює, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
34. Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи (пункт 5.4 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/665/20).
35. Значення огляду при прийняті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-приймання об`єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об`єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи (постанова у справі № 912/2635/17 від 01.08.2019).
36. Відповідно до встановлених обставин справи Підрядник виконував роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу та своїми засобами. Замовник прийняв виконані роботи, підписавши акти без зауважень. Підписані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Замовник не довів наявність обставин для звільнення від виконання обов`язку щодо оплати вартості підрядних робіт, які він прийняв, тому суди обґрунтовано стягнули з нього заборгованість.
37. Аргументи скаржника щодо неправильного застосування норми частини першої статті 837 ЦК України в контексті відсутності висновку Верховного Суду щодо "обов`язку замовника оплатити роботи, що були помилково прийняті з прихованими недоліками, які встановити можливо лише експертним шляхом", відхиляються, оскільки вони є явно необґрунтованими.
38. По-перше: Верховний Суд не може формулювати свої висновки абстрактно. Правові висновки суду формулюються виходячи з конкретних обставин справи (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20); пункт 149 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22)). У справі, що переглядається, суди не встановили обставини виконання підрядником роботи з прихованими недоліками (що такі роботи були "помилково прийняті з прихованими недоліками, які встановити можливо лише експертним шляхом"), а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
39. По-друге: норма частини першої статті 837 ЦК України містить загальні положення про підряд і не регулює порядок дій замовника у разі виявлення недоліків у виконаній роботі та оплати таких робіт.
40. Натомість чинне законодавство визначає обов`язок замовника оплатити прийняту роботу, а також права та дії замовника у випадку, якщо після прийняття робіт від підрядника замовник виявив недоліки та відступи, які мають ознаки прихованих (не могли бути виявлені при звичайному способі прийому робіт), в залежності від їх істотності, дій підрядника з їх усунення та ступеню можливості виконаних робіт для їх використання відповідно до умов договору (пункт 33 постанови Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8103/16).
41. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
42. Верховний Суд у пункті 7.10 постанови від 24.07.2020 та у постанові від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18 сформулював висновки щодо застосування норм частини першої-третьої статті 853 ЦК України. Цими нормами врегульовані різні випадки з різними правовими наслідками. Так, з частин 1 та 2 наведеної норми слідує, що замовник втрачає право заявляти саме про явні недоліки роботи, тобто ті, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття. За приписами частини 3 названої статті замовник має право вже після прийняття робіт негайно після їх виявлення заявити про приховані недоліки, тобто ті, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.
43. З огляду на положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, позивач (замовник), посилаючись на наявність у виконаних відповідачем (підрядником) підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19).
44. Визначені статтею 858 ЦК України правові можливості виникають у замовника лише в тому випадку, коли на підрядника відповідно до умов закону або договору може бути покладена відповідальність за допущені у результаті виконаних робіт недоліки або коли їх поява спричинена випадковими обставинами, ризик настання, яких лежить на підряднику (постанова Верховного Суду у справі № 911/1941/18 від 30.09.2019).
45. Чинне законодавство встановлює алгоритм дій замовника у разі наявності прихованих недоліків виконаних підрядних робіт (у тому числі істотних і тих, які не можуть бути усунені), проте не передбачає виникнення у замовника у зв`язку з цим права повністю відмовитись від оплати вже прийнятих робіт, навіть за умови реалізації ним права односторонньої відмови від договору (пункт 35 постанови Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8103/16).
46. Обставини, які підтверджують заперечення замовника щодо неналежної якості виконаних підрядником робіт, іншого істотного порушення ним договорів підряду, є предметом доказування у справі і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення за загальним правилом (частина друга статті 76 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України). Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина третя статті 80 ГПК України).
47. Отже, якщо замовник, який раніше без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі в контексті спору про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то на нього покладається обов`язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 ЦК України.
48. У справі, що переглядається, замовник під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій не заперечував факт підписання акту прийняття робіт за договором, не надав суду належні та допустимі докази, які б підтверджували його заперечення щодо якості, обсягу і вартості виконаних підрядних робіт.
49. З огляду на встановлені обставини щодо виконання Підрядником робіт і прийняття їх Замовником за актом без зауважень, що згідно з пунктами 4.1, 5.4 договору та положення частини першої статті 854 ЦК України, є підставою для виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості робіт, зазначених у цьому акті, суди обґрунтовано відхилили заперечення відповідача, підтвердивши його обов`язок оплатити роботи, вказані в акті.
Щодо аргументів стосовно якості матеріалів для виконання роботи, що були заявлені в суді апеляційної інстанції
50. Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника, що суд апеляційної інстанції залишив без розгляду його доводи стосовно того, що суд першої інстанції не з`ясував й не перевірив, чи передбачалося тендерною документацією і договором (додатками до нього) можливість виконання робіт матеріалами, що були у користуванні, а не тими, які були визначені (згідно з тендерною документацією і договором) відповідними технічними вимогами і прокатною документацією.
51. За змістом частин першої та третьої статті 165 ГПК України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
52. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
53. Відповідач відзив на позов не подавав. Його аргументи щодо необхідності перевірити якість матеріалів, що використані для виконання робіт, були заявлені лише в суді апеляційної інстанції, не входять до предмету доказування у спорі про стягнення заборгованості. Відповідно до частини п`ятої статті 858 ЦК України підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості. З огляду на особливості виконання робіт з встановленням/заміною запчастин/деталей підрядника, на дані правовідносини розповсюджується дія статей 678, 679 ЦК України (пункт 8.23 постанови Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 925/400/21), якими врегульовано порядок пред`явлення вимоги у зв`язку з недоліками проданого товару.
54. Тому відсутність мотивів їх відхилення в постанові суду апеляційної інстанції не може бути підставою для її зміни чи скасування.
55. Скаржник безпідставно посилається на висновок від 23.06.2021 у справі № 904/4687/20, в якому Верховний Суд вказав, що "за доводами Залізниці, покладені в основу оскаржуваних судових рішень акти приймання виконаних будівельних робіт містили посилання на виконання робіт аналогічними матеріалами. При цьому суди не з`ясували й не перевірили, чи передбачалося тендерною документацією і самим Договором (додатками до нього) можливість виконання робіт саме аналогічними матеріалами, а не тими, які були визначені (згідно з тендерною документацією і Договором) відповідними технічними вимогами і проєктною документацією". У справі, що переглядається, Залізниця такі доводи в суді першої інстанції не заявляла.
Щодо висновку судової експертизи, проведеної в межах кримінального провадження
56. У справі, що переглядається, відповідач надав незасвідчену копію з копії висновку експерта, що був складений на виконання рішення органу досудового розслідування у межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.
57. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
58. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року № 4038-XII).
59. Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року № 4038-XII).
60. Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
61. Та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
62. Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22)).
63. Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
64. У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що "висновок судово-почеркознавчої експертизи не можна вважати таким, що не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, як про це стверджує банк у касаційній скарзі. Позивач подав до суду копію цього висновку, зроблену з копії того ж висновку, яку засвідчив слідчий. Для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним. Такий висновок судово-почеркознавчої експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, стосується предмета доказування у цій справі".