ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа №815/2215/17
касаційне провадження № К/9901/47226/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Коваль М.П., Кравець О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-споруджувальна-торгівельна організація" до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-споруджувальна-торгівельна організація" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 №0000331403.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, пов`язаним із його господарською діяльністю, у тому числі з ПП "ТД Промфоксснаб". Зазначив, що господарські операції із зазначеним контрагентом фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагента позивача або суб`єктів господарювання, з якими контрагент позивача мав господарські взаємовідносини, відсутності інформації про походження товару, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 12.09.2017 у задоволені позову відмовив з підстав правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення, з огляду на непідтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та зазначеним вище контрагентом.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.12.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 11.05.2016 №0000331403.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеним вище контрагентом, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації відносно зазначеного вище контрагента позивача, наявності недоліків у первинних документах, відсутності деяких первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, зокрема, товарно-транспортних накладних, відсутності інформації щодо походження товару, неможливості підтвердження придбання товару контрагентом позивача по ланцюгу постачання.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.05.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.03.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 13.03.2024.
Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача згідно з частиною першою статті 52 КАС України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893 та наказів Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529, від 12.11.2020 №643.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44069166) (далі - Управління).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом в період з 07.04.2016 по 13.04.2016 проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 під час проведення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП "ТД "Промфоксснаб" (код ЄДРПОУ 39299475), за результатами якої складено акт перевірки від 20.04.2016 №2611/15-53-14-03/34319596 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у результаті чого платником завищений податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2014 року в сумі 34166,70 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 №0000331403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 34167,00 грн, визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17084,00 грн.
Фактичною підставою для висновків про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності негативної податкової інформації відносно зазначеного вище контрагента позивача та суб`єктів господарювання, з якими мав господарські взаємовідносини контрагент позивача, відсутності товарно-транспортних документів в підтвердження таких господарських операцій, відсутності інформації про походження товару по ланцюгу постачання.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.