ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 826/14531/17
касаційне провадження № К/9901/49938/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2018 (суддя Шейко Т.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Літвіна Н.М., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма-Інвест" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Біофарма-Інвест" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2017 №0022321207.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на безпідставне застосування контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з податку на додану вартість, оскільки несвоєчасна реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) мала місце не з вини платника, а у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість сторонніх осіб шляхом підробки електронних ключів Товариства, наслідком чого стала реєстрація від імені платника неіснуючих фіктивних податкових накладних, що в свою чергу унеможливило реєстрацію позивачем податкових накладних, виписаних споживачам послуг. Про дану обставину позивач одразу повідомив контролюючий орган та з метою оперативного запобігання можливості повторного протиправного втручання невстановлених осіб в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість через підробку електронних ключів Товариства та недопущення збільшення суми завданих підприємству збитків, 13.01.2017 позивачем було достроково припинено договір з ДФС України про визнання електронних документів. Після укладення договору про визнання електронних документів від 20.01.2017 №200120171 Товариство здійснило реєстрацію податкових накладних. Контролюючий орган при здійсненні камеральної перевірки та застосуванні до позивача штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, не врахував викладених позивачем обставин.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 01.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 15.08.2017 №0022321207.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що контролюючим органом безпідставно застосовано до платника штраф за порушення, визначене пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки несвоєчасна реєстрація податкових накладних в ЄРПН 13.01.2017 мала місце не з вини позивача, а за обставин несанкціонованого втручання сторонніх осіб в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 201.10 статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, статей 73, 77, 80, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Скаржник доводить правомірність прийнятого ним рішення і вважає, що платником своєчасно не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за грудень 2016 року.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.06.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.03.2024 визнав за можливе розглянути касаційну скаргу у попередньому судовому засіданні і призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 13.03.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 25.07.2017 контролюючим органом проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності, з питань несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН за грудень 2016 року, за результатами якої складено акт від 25.07.2017 №1682/12-02/35942229 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме, перевищено 15-ти денний термін реєстрації податкової накладної за грудень 2016 року.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2017 №0022321207, яким до платника згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.3 статті 76 та відповідно до статті 120-1 застосовано штраф в розмірі 10 відсотків у сумі 60360,27 грн.
Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкових накладних за грудень 2016 року.
Так, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем 31.12.2016 були видані податкові накладні контрагентам: №12 ТОВ "Фармацевтичний завод "Біофарма" на суму податку на додану вартість 122270,50 грн, №13 ТОВ "Біофама Плазма" на суму податку на додану вартість 17,93 грн, №14 ТОВ "Біофарма-Плазма-Інвест" на суму податку на додану вартість 321,33 грн, №15 ПрАТ "Біофарма" на суму податку на додану вартість 935,73 грн, №16 ТОВ "Сумський обласний центр служби крові" на суму податку на додану вартість 13,33 грн, №17 ТОВ "Біофарма Плазма" на суму податку на додану вартість 13799,49 грн, №18 ТОВ "Фармацевтичний завод "Біофарма" на суму податку на додану вартість 228357,20 грн, №19 ТОВ "Біофарма Плазма" на суму податку на додану вартість 237707,30 грн, №20 ТОВ "Біофарма Плазма" на суму податку на додану вартість 180,00 грн.
13.01.2017 за допомогою Автоматизованої системи "Єдино вікно подання електронної звітності" ДФС України, Товариство подало на реєстрацію податкову накладну №16, однак документ не було прийнято ДФС до реєстрації, оскільки виявлено помилку, яка полягала у порушенні вимог наказу Міндоходів України від 29.11.2013 №729, а саме: подання декількох документів з однаковим іменем файлу не допускається - документ з іменем файлу " 10270035942229J1201008100000001311220161027.xml" присутній в архіві електронних документів з реєстраційним номером " 9262592234" та датою подання 11.01.2017. Таким же чином і за тих же обставин позивач подавав інші податкові накладні, однак отримав відмову в прийнятті.
Керуючись пунктом 21 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із запитом від 13.01.2017 №13370894 для отримання інформації щодо операцій з Системи електронного адміністрування податку на додану вартість за 11.01.2017. З отриманої відповіді позивач дізнався про реєстрацію в ЄРПН, виписаних від його імені на адресу ТОВ "Будлідер" (код ЄДРПОУ 37191430) податкових накладних на загальну суму 2885887,57 грн.
Позивач жодних господарських операцій із ТОВ "Будлідер" не здійснював, що підтверджується довідкою Управління від 01.06.2017 №352/10-36-14-11/35942229 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Біофарма-Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Будлідер" за весь період таких відносин".
Щодо обставин несанкціонованого втручання в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість, за заявою позивача відкрито кримінальне провадження №12017110030000607.
З метою оперативного запобігання можливості повторного втручання в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість через підробку електронних ключів, позивач 13.01.2017 достроково припинив договір з ДФС України про визнання електронних документів та розпочав процес анулювання сертифікатів електронних цифрових підписів та оформлення нових.
Після укладання договору про визнання електронних документів від 20.01.2017 №200120171, позивач здійснив реєстрацію вищенаведених податкових накладних.
Спірним питанням у даній справі є правомірність притягнення платника до відповідальності з урахуванням встановлених фактичних обставин у даній справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.