ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 804/2216/16
касаційне провадження № К/9901/61727/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 (суддя Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді - Шлай А.В., Чабаненко С.В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2016 №0002191701, №0002221701, рішення Управління від 25.03.2016 №0002241701, №0002201701.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ним правомірно включено до складу витрат витрати, понесені ним у періоді, який перевірявся. Посилається на необґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення ним витрат та несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, з огляду на що рішення, прийняті за результатами проведення такої перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21.02.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що витрати у сумі 171247,05 грн на придбання 23775 пачок сигарет не пов`язані з отриманим доходом з підстав нереалізації зазначеного товару до кінця перевіряємого періоду, що свідчить про завищення позивачем валових витрат на суму 171247,05 грн та, відповідно, заниження суми оподатковуваного доходу і єдиного соціального внеску, а тому є правомірним нарахування позивачу контролюючим органом суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб і єдиного соціального внеску. Також суди дійшли до висновку про правомірність висновків контролюючого органу щодо порушення платником вимог статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" з підстав несвоєчасного оприбуткування готівки платником на загальну суму 8067,50 грн, оскільки ним здійснені записи у розділі 11 Книги обліку розрахункових операцій не в день роздрукування Z-звітів.
Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, недослідження доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи. Скаржник доводить, що висновки судових рішень ґрунтуються лише на висновках акта перевірки без дослідження фактичних обставин у справі. Скаржник зазначає, що судами не надано оцінку доводам позивача відносно протиправності оформлення результатів перевірки, складання і вручення платнику акту перевірки і, як слідство, законності основного доказу. Посилається на неврахування і ненадання судами оцінки доводам позивача про порушення відповідачем вимог пункту 86.1 статті 86 ПК України щодо ненадання платнику акта перевірки, що позбавило його можливості надати свої заперечення до акту перевірки. Зауважує, що суди не досліджували документи надані позивачем в підтвердження понесених ним витрат, а фактично переписали висновки акта перевірки. Зазначає про неврахування судами, що позивачем своєчасно, день у день оприбутковувалась готівка у книзі обліку розрахункових операцій. Вважає, що суди не встановили обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.
Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.09.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.03.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 13.03.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 10.02.2016 по 01.03.2016 контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 10.03.2016 №420/83/04-03-13-04/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат;
пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України з урахуванням вимог пункту 167.1 статті 167 ПК України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2014 рік в сумі 27951,44 грн;
підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 ПК України в частині несвоєчасної сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб;
пункту 201.10 статті 201 ПК України, в частині порушення платником граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
абзацу 3 пункту 1, пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" з урахуванням частини 3 статті 7 розділу III цього Закону, внаслідок чого позивачу донараховано єдиний внесок на загальну суму 55637,98 грн;
пункту 8 статті 9 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, внаслідок чого позивачу донараховано пеню в сумі 217,65 грн;
пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", внаслідок незабезпечення роздрукування фіскальних звітних чеків (2-звітів); пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.12.2004 №637, що призвело до несвоєчасного оприбуткування готівки у сумі 8067,50 грн;
підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 ПК України, в частині несвоєчасної сплати акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.03.2016:
№0002191701, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 27951,44 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13975,72 грн;
№0002221701, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 40337,50 грн.;
Також, контролюючим органом прийняті рішення від 25.03.2016:
№0002241701, яким до позивача застосовано штрафну санкцію 10% за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.04.2014 по 01.12.2015 в розмірі 1716,11 грн, нараховано пеню 0,1 % суми недоїмки в розмірі 214,15 грн;
№0002201701, яким позивачу донараховано суму єдиного внеску в розмірі 55637,98 грн за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, застосовано штрафну санкцію в розмірі 11127,60 грн;
вимогу №Ф0002211701 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 55637,98 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктами 14.1.36, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; доходи - це сума від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений положеннями статті 177 ПК України.