ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2024 року
м. Київ
справа № 640/25746/21
касаційне провадження № К/990/21809/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
за участі секретаря судового засідання - Калініна О.С.,
представника позивача - Ларіонова М.О.,
представника відповідача - Франчука Я.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року (головуючий суддя - Шулежко В.П.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сорочко Є.О.; судді - Федотов І.В., Коротких А.Ю.)
у справі № 640/25746/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙЧЕС Україна"
до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЕЙЧЕС Україна" (далі - ТОВ "СІЕЙЧЕС Україна", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС по РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 червня 2021 року № 330/31-00-07-02-01 та № 331/31-00-07-02-01.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що господарські операції позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами підтверджені належними первинними документами, які свідчать про формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції дійшли висновку, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ЦМУ ДПС по РВПП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами.
Ухвалою від 22 вересня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційної скаргою контролюючого органу.
14 жовтня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СІЕЙЧЕС Україна" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 21 травня 2021 року № 383/31-00-07-02-01/35704808.
Відповідно до висновків акта перевірки податковим органом встановлено порушення платником пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за лютий 2021 року на суму 13 824 409,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на порушення позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сум сплаченого постачальникам у ціні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв`язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками: Tовариством з обмеженою відповідальністю "Колосс Груп" (далі - TОВ "Колосс Груп"), Tовариством з обмеженою відповідальністю "Агротрансфер" (далі - TOB "Агротрансфер"), Tовариством з обмеженою відповідальністю "Альже" (далі - ТОВ "Альже"), Tовариством з обмеженою відповідальністю "Трубіж Агро Північ" (далі - ТОВ "Трубіж Агро Північ").
На підставі висновків акта перевірки відповідачем 18 червня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 330/31-00-07-02-01, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 5 446 414,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 361 603,50 грн;
№ 331/31-00-07-02-01, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 8 377 995,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
За правилами частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.