ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 440/8190/21
адміністративне провадження № К/990/40943/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 440/8190/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2021 № 00125000702
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" вказувало, що правомірно відобразило в обліку формування собівартості виготовленої продукції із урахуванням сировинних втрат, унаслідок чого відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань на такі втрати, а тому позивач уважає помилковими висновки контролюючого органу про обов`язок платника податків нарахувати податкові зобов`язання на суму вартості втрат сировини (соняшника), оскільки такі сировинні витрати є складовою виробництва продукції (олії) і невід`ємні від виробничого процесу, відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, визначені Податковим кодексом України.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 09.07.2021 № 00125000702.
Також стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 6 977,36 грн.
Ухвалюючи указані рішення, судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання цільового продукту, а тому втрату вологи у процесі виробництва готової продукції внаслідок переробки насіння соняшника у будь-якому випадку не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов`язань зі сплати ПДВ.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено наступне:
З 25.05.2021 по 14.06.2021 на підставі направлень від 25.05.2021 № 86/35-00-07-02-05, виданим Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків головному державному ревізор-інспектору відділу планових перевірок управління податкового аудиту Лактіоновій О.М., від 25.05.2021 № 87/35-00-07-02-05, виданим Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків головному державному ревізор-інспектору відділу позапланових перевірок управління податкового аудиту Махно К. К., та наказу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.05.2021 № 50-п, виданого на підставі підпункту 19-1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "УКРОЛІЯ" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету по декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року (вх. № 9091828422 від 20.04.2021) (далі - декларація) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданого уточнюючого розрахунку вх. № 9130840486 від 19.05.2021.
За результатами перевірки відповідачем складений акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 14.06.2021 № 209/35-00-07-02-05/31577685 (а. с. 18-32).
В акті перевірки встановлені порушення:
1) пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 310105,00 грн;
2) пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної на суму запасів, що не призначаються для використання в господарській діяльності в межах оподаткованих операцій на загальну суму ПДВ 310105,05 грн.
За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.07.2021 № 00125000702 щодо завищення бюджетного відшкодування в сумі 310 105,00 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 155 052,50 грн.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "УКРОЛІЯ" у повному обсязі.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач вказує, що судами неправильно застосовано норми абзацу сьомого пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки ними не враховано, що понаднормові втрати сировини не можуть бути враховані у складі собівартості готової продукції.
Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позивачем відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу до суду надано не було, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
Аналіз указаного пункту 198.5 статті 198 ПК України свідчить, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися у випадках передбачених підпунктами "а", "б", "в" або "г".
Таким чином, саме підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено підстави за наявності яких платник податків має обов`язок, зокрема, провести нарахування податкових зобов`язань.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України, зокрема, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Абзацом першим пункту 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.
Зміст наведених положень, зокрема, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 та підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у їх системному зв`язку підтверджує, що використання платником податку товарів, при покупці яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, за межами його господарської діяльності призводить до виникнення в нього певних обов`язків, а саме: визначення податкових зобов`язань з ПДВ на основі вартості придбаних таких товарів; складання не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені Кодексом терміни зведеної податкової накладної.
Проте, якщо придбані товари використовуються безпосередньо в господарській діяльності, то такі обов`язки, передбачені підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, не застосовуються до платника податку.