ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 506/358/22
провадження № 61-7094св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Окнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року у складі судді Бурдинюк О. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Орловської Н. В., Пузанової Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.
Заяву обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_3 загинув під час бойових дій, що підтверджується актом про настання смерті від 05 травня 2022 року. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі статті 21 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" їй відмовлено в реєстрації смерті чоловіка та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті.
З огляду на викладене та з метою забезпечення соціального захисту спільних із ОСОБА_3 малолітніх дітей, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задоволено. Встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Ткаченка Красноокнянського району Одеської області, в районі Кінбурської коси Миколаївської області України (Ш=46°28ʼ, 327 N; Д= 31°25ʼ, 564 Е).
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та доведеною. При цьому суд виходив із того, що відсутність медичних документів про смерть ОСОБА_3 позбавляє можливості провести державну реєстрацію смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та оформити заявниці відповідні соціальні пільги як дружині загиблого військовослужбовця, передбачені чинним законодавством. Крім того, суд першої інстанції врахував, що керівник військової частини, де проходив службу ОСОБА_3, вказаний факт підтвердив, надіславши відповідне сповіщення про смерть та акт про настання смерті, однак вказаний документ не є підставою для видачі свідоцтва про смерть органами державної реєстрації актів цивільного стану, судовий розгляд у цій справі відповідає інтересам заявниці.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду першої інстанції достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги позбавлені правового обґрунтування та не дають підстав для задоволення викладених у скарзі вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
08 травня 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Проніна О. О., звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 та постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявниця зазначає про неправильне застосування судами норми статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у відносинах, що є подібними до тих, що склалися у даній справі (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявниця посилається на порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- проігнорували, що ОСОБА_3 є особою, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, тому згідно з частиною другою статті 46 ЦК України звернення ОСОБА_1 25 липня 2022 року до суду із заявою про встановлення факту смерті є передчасним;
- не звернули увагу на те, що метою подання заяви ОСОБА_1 є не усунення складнощів у державній реєстрації смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, а отримання грошової допомоги у зв`язку з його смертю як військовослужбовця;
- не надали належної оцінки всім наявним у справі доказам, зокрема листам командування Військово-морських сил Збройних сил України, Міністерства оборони України, військових частин НОМЕР_1, НОМЕР_2, Національної поліції України, Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо статусу безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3, наслідків спеціального розслідування та стану розслідування за кримінальним провадженням;
- не врахували, що акт про настання смерті ОСОБА_3 від 05 травня 2022 року є предметом оскарження в адміністративній справі № 420/2816/23.
Крім того, у касаційній скарзі заявниця зазначила клопотання про зупинення дії рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року до закінчення касаційного перегляду.
01 липня 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
11 липня 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Проніна О. О., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких виклала заперечення на вказаний відзив ОСОБА_1 та підтримала вимоги власної касаційної скарги.
03 серпня 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Проніна О. О., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду заяву про зупинення виконання (дії) рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
11 серпня 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду заперечення на заяву ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення (або зупинення його дії).
25 вересня 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Проніна О. О., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду клопотання про долучення доказів, а саме витягу із акта про знищення документів військової частини НОМЕР_1 від 15 вересня 2023 року, яке задоволенню не підлягає з огляду на те, що вирішення питання про дослідження та долучення доказів виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, визначеної в частині першій статті 400 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 12 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року передано судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано заявниці строк на усунення недоліків, а саме запропоновано надати докази доплати судового збору у розмірі 455,60 грн.
У травні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків, зокрема квитанцію про сплату судового збору у розмірі 455,60 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі № 506/358/22 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 506/358/22 з Красноокнянського районного суду Одеської області; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії оскаржуваних судових рішень; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2023 року матеріали справи № 506/358/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року справу № 506/358/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 . У шлюбі вони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ці обставини підтверджуються копією паспорта, свідоцтвом про шлюб та свідоцтвами про народження дітей.
Згідно з актом про настання смерті від 05 травня 2022 року, складеним помічником командира військової частини НОМЕР_3 старшим лейтенантом ОСОБА_6, офіцером з бойового управління військової частини НОМЕР_3 старшим лейтенантом ОСОБА_7, комендором команди бойового управління військової частини НОМЕР_4 матросом ОСОБА_8, командиром відділення команди бойового управління військової частини НОМЕР_1 -Г старшиною другої статті ОСОБА_9, командиром відділення команди бойового управління військової частини НОМЕР_1 -Г старшиною першої статті ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год. 30 хв. ОСОБА_3 помер/загинув за таких обставин: о 02.00 год ІНФОРМАЦІЯ_6 року екіпаж катера зайняв лінію радіолокаційної розвідки в районі Кінбурнської коси, на катері знаходилось 19 (дев`ятнадцять) членів екіпажу. Катер здійснював розвідку в районі рухаючись курсами 140-320 зі швидкістю 12 вузлів (періодично виконуючи маневри координат). Близько о 12 год 30 хв ІНФОРМАЦІЯ_6 року в правий борт в район машинного відділення влучила ракета. Ракету було випущено з ворожого літака збройних сил РФ (ракета протикорабельна, імовірно Х31). Під час влучання ракети в катер деякі члени екіпажу (підписанти акта) знаходились на ходовому містку. Після влучання ракети члени екіпажу (підписанти акта) спустилися до радіорубки та хотіли пройти через центральний коридор, але не змогли, тому що прохід було заблоковано, після чого члени екіпажу (підписанти акта) повернулись до ходового містка та через правий борт перебрались до даху радіорубки, а з неї спустились до баку. Після того, як катер почав іти під воду, члени екіпажу (підписанти акта) попливли до рятувального надувного плота. Коли члени екіпажу (підписанти акта) забралися на пліт, то побачили виступаючу щоглу з води. Катер затонув у точці з координатами Ш=46?28`,327 N; Д=31?25ʼ,564 Е. Внаслідок ракетного удару пропало безвісти 11 членів екіпажу.
Відповідно до сповіщення про смерть (загибель) № 6 на старшину першої статті ОСОБА_3 від 05 березня 2022 року, останній зник безвісті, виконуючи бойове завдання, в результаті авіаудару ворожим літаком РФ по патрульному катеру "Слов`янськ" військової частини НОМЕР_1, у результаті чого попадання крилатої ракети Повітря-Земля призвело до затоплення катера ІНФОРМАЦІЯ_6 року та зникнення ОСОБА_3 .
Згідно з відмовою у проведенні державної реєстрації смерті від 15 червня 2022 року № 7/24.23-117, Окнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) розглянув документи, подані для державної реєстрації смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; документи, що підтверджують особу померлого, -паспорт НОМЕР_5, виданий Красноокнянським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, 24 квітня 2008 року. Аналіз документів, наданихзаявницею, свідчить, що акт від 05 травня 2022 року про настання смерті, складений посадовим особами військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_4, не може бути документом - підставою для проведення державної реєстрації смерті. Враховуючи викладене, у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред`явлених документів відмовлено та рекомендовано з метою вирішення цього питання звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті.
Допитаний в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_11 пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року разом із ОСОБА_3 виконував бойове завдання на катері "Слов`янськ", після влучання ракети в правий борт катер почав тонути, вони почали екстрену евакуацію та попливли до рятувального плоту, який був скинутий на воду. Після того, як вони добрались до плоту, виявилось, що 11 членів екіпажу відсутні, ОСОБА_3 він більше не бачив. Температура води була близько 4-5 ?, члени екіпажу мали лише рятувальні жилети. З урахуванням пори року, температури води та відсутності спеціального спорядження, протриматись у воді було неможливо більше 15 хвилин. Свідок пояснив, що ОСОБА_3 немає в живих, він загинув, про що складено акт про настання смерті.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті, ОСОБА_1 вказувала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_3 загинув під час ведення бойових дій, що підтверджується актом про настання смерті від 05 травня 2022 року. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі статті 21 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" їй відмовлено в реєстрації смерті чоловіка та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті. З огляду на викладене та з метою забезпечення соціального захисту спільних із ОСОБА_3 малолітніх дітей, відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", посилаючись на положення пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України, ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що вона є обґрунтованою та доведеною. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність медичних документів про смерть ОСОБА_3 позбавляє заявницю можливості провести державну реєстрацію його смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та оформити відповідні соціальні пільги як дружині загиблого військовослужбовця, передбачені чинним законодавством. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що керівник військової частини, де проходив службу ОСОБА_3, вказаний факт підтвердив, надіславши відповідне сповіщення про смерть та Акт про настання смерті, однак вказаний документ не є підставою для видачі відповідного свідоцтва про смерть органами державної реєстрації актів цивільного стану, судовий розгляд в цій справі відповідає інтересам заявниці.
Із такими висновками судів Верховний Суд повністю погодитись не може з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та їх правове обґрунтування