1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 522/16047/20

провадження № 61-10705св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

третя особа - Одеська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2021 року у складі судді Кузнецової В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2020 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - Одеська міська рада, про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію із закриттям розділу.

Позовна заява мотивована тим, що нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначав, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2017 року у справі № 2/1522/11679/11-ц за позовом Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в собі Одеської міської ради та Обласного комунального підприємства по обслуговуванню іноземних підприємств до ОСОБА_4, за участю третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, про витребування нежитлового приміщення, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, позовні вимоги прокурора було задоволено у повному обсязі. Зазначене рішення суду залишено без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2020 року. Вказаними судовими рішеннями було встановлено, що власником нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Посилався на те, що Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, основними функціями та завданнями якого є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю.

З метою виконання покладених на Департамент функцій за дорученням директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради комунальною установою "Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради" було здійснено обстеження об`єкта комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами проведеної перевірки встановлено, що спірне нежитлове приміщення зачинене невідомими особами.

Із даних, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено, що підставою для первісного виникнення права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, було рішення Виконкому Кагановичської Райради депутатів трудящих від 25 березня 1957 року 194-ІІІ "Про надання земельної ділянки під індивідуальне будівництво житлових будинків Кагановичському районі", яке видане ОСОБА_5 . На підставі рішення Виконкому Кагановичської Райради депутатів трудящих від 25 березня 1957 року № 194-ІІІ та технічного паспорту № б/н, виданого ТОВ "Інжинірінг ТЕХ БУД" 03 серпня 2017 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, 09 серпня 2017 року було видано технічний висновок про можливість зміни функціонального призначення житлового будинку під нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 .

31 серпня 2017 року право власності ОСОБА_7 припинено у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу. 31 серпня 2017 року між ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_8, з другої, укладено договір купівлі-продажу, предметом якого визначено нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності ОСОБА_8 припинено 23 січня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 з однієї сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_9, з іншої сторони, предметом якого визначено нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу 23 січня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію 1/2 частки права приватної власності за ОСОБА_1 та 1/2 частки права приватної власності за ОСОБА_9 на вказане нежитлове приміщення.

Листом від 22 червня 2020 року № 1595/05-20 Державний архів Одеської області повідомив то те, що відповідно до протоколів засідання виконкому Кагановичської райради депутатів трудящих за 1957 рік не існує рішення, постанови, розпорядження (накази виконком не давав) за № 194-ІІІ, датованого 25 березня 1957 року.

Листом від 29 листопада 2019 року № 7265-12/264 комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради повідомило Департамент про тотожність нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлового приміщення, загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Із схематичного плану розташування вказаного нежитлового приміщення Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради від 29 листопада 2019 року № 7265-12/264 та фотофіксації доданої до акту обстеження від 20 травня 2020 року, приміщення, розташоване на першому поверсі багатоквартирного будинку та є його складовою.

Позивач вважав, що об`єкт комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, а саме нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, без належних правових підстав та без волі власника вибуло з комунальної власності. Одеською міською радою рішення щодо передачі у приватну власність спірного нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, не приймалося.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 не є законними власниками нежитлового приміщення, загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке є тотожним із приміщенням загальною площею 85,0 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що позбавляє відповідачів можливості не лише користуватися, а й розпоряджатися спірним нежитловим приміщенням.

Ураховуючи наведене, Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив суд:

- витребувати від ОСОБА_1 та від ОСОБА_3 нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на користь територіальної громади м. Одеса в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на користь територіальної громади м. Одеса в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування органами державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на об`єкт нерухомого майна у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2021 року у складі судді Кузнецової В. В. позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено.

Витребувано від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на користь територіальної громади м. Одеса в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Усунуто перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на користь територіальної громади м. Одеса в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Встановлено, що вказане рішення є підставою для скасування органами державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на об`єкт нерухомого майна у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради понесені судові витрати в розмірі 7 870 (сім тисяч вісімсот сімдесят) грн 25 коп.

Рішення районного суду мотивовано тим, що Одеською міською радою рішення щодо передачі у приватну власність нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, не приймалося. Рішення Виконкому Кагановичської райради депутатів трудящих від 25 березня 1957 року № 194-ІІІ "Про надання земельної ділянки під індивідуальне будівництво житлових будинків по Кагановичському районі", яке є первинною підставою для реєстрації права власності за третіми особами, не існує.

Районний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 не є законними власниками спірного нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що позбавляє відповідачів можливості не лише користуватися, а й розпоряджатися спірним нежитловим приміщенням.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2021 року змінено в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради понесені судові витрати в розмірі 7 870 (сім тисяч вісімсот сімдесят) грн 25 коп (по 3 935 грн з кожного).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щовисновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог відповідно до статті 388 ЦК України у з в`язку з відсутністю правової підстави набуття права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачами є правильними.

Апеляційний суд погодився з висновком районного суду про те, що спірне нерухоме майно вибуло з власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради поза її волею. При цьому будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом обставини та доводили б відсутність права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 й наявність такого права в будь-якої іншої особи, матеріали справи не містять та відповідачами до суду не подавалося.

Оскільки судом вирішено спір про право та витребувано спірне майно на користь позивача, а законом чітко передбачений порядок виконання такого рішення, заявлені вимоги про визначення порядку виконання рішення шляхом скасування реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 апеляційний суд вважав обґрунтованими.

Змінюючи рішення районного суду в частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначив, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Отже, стягнув в рівних частинах з відповідачів на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 7 870 грн, тобто по 3 935 грн з кожного.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2021 року, постанову Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2023 року скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради є власником спірного об`єкту нерухомого майна, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відсутній правовстановлюючий документ на зазначене нежитлове приміщення, який би підтверджував право власності територіальної громади на нього.

Посилається на те, що належне йому та іншому співвласнику на праві власності нежитлове приміщення та нежитлове приміщення, яке позивач вважає своєю власністю, мають різні адреси, площу та підстави набуття права власності, тобто кожне з вищезазначених приміщень характеризується індивідуальними ознаками, які вирізняють їх між собою. Вважає, що суди помилково застосували поняття "тотожні" до спірних правовідносин та спірних об`єктів нерухомого майна.

При цьому суди не дослідили реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна, зазначені у довідках з Державного реєстру речових прав від 02 червня 2020 року, 03 червня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 рок у справі № 916/1608/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2017 року у справі № 2/1522/11679/11-ц за позовом Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в собі Одеської міської ради та Обласного комунального підприємства по обслуговуванню іноземних підприємств до ОСОБА_4, за участю третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, про витребування нежитлового приміщення, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі. Зазначене рішення суду залишено без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2020 року. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що власником нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 226-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області" у комунальну власність територіальної громади м. Одеси був переданий весь житловий і нежитловий фонд місцевих рад, розташований у територіальних межах міста.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів від 16 лютого 1990 року № 141 "Про реєстрацію будинків в ОМБТІ на правах державної власності" при організації Приморського району м. Одеси вирішено зареєструвати на праві державної власності житлові будинки, які перебувають на балансі районної ради, в тому числі й будинок АДРЕСА_1 (вказані обставини встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2017 року в справі № 2/1522/12115/11 за позовом Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Обласного комунального підприємства по обслуговуванню іноземних представництв до ОСОБА_11, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство "ФідоБанк", Одеська обласна рада, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про витребування нежилого приміщення з незаконного володіння на користь Одеської міської ради).

Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради листом від 29 листопада 2019 року № 7265-12/264 повідомило Департамент про тотожність нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлового приміщення, загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 43).

Зі схематичного плану розташування вказаного нежитлового приміщення, який надано разом із листом КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради від 29 листопада 2019 року № 7265-12/264 та фотофіксації доданої до акту обстеження від 20 травня 2020 року, приміщення розташоване на першому поверсі багатоквартирного будинку та є його складовою (том 1, а. с. 44-45).

На підставі рішення Виконкому Кагановичської Райради депутатів трудящих від 25 березня 1957 року № 194-ІІІ та технічного паспорту № б/н, виданого ТОВ "Інжинірінг ТЕХ БУД" 03 серпня 2017 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_12 на нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

09 серпня 2017 року було видано технічний висновок про можливість зміни функціонального призначення житлового будинку під нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 .

31 серпня 2017 року ОСОБА_13 продав ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі зазначеного договору 31 серпня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на спірне нежитлове приміщення.

23 січня 2018 року ОСОБА_8 продав ОСОБА_1 та ОСОБА_14 нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі вказаного договору 23 січня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію 1/2 частки права приватної власності за ОСОБА_1 та 1/2 частки права приватної власності за ОСОБА_9 на спірне нежитлове приміщення.

Згідно з листом Державного архіву Одеської області від 22 червня 2020 року № 1595/05-20, відповідно до протоколів засідання виконкому Кагановичської райради депутатів трудящих за 1957 рік не існує рішення, постанови, розпорядження (накази виконком не видавав) за № 194-ІІІ, датованого 25 березня 1957 року.

Крім того, з матеріалів справи, дата народження ОСОБА_15, особисті дані якого знаходяться в матеріалах реєстраційної справи щодо спірного об`єкту (том 1, а. с. 187-188) - 1970 рік, що на 13 років пізніше рішення Виконкому Кагановичської Райради депутатів трудящих від 25 березня 1957 року № 194-ІІІ, яке не приймалося.

2. Мотивувальна частина


................
Перейти до повного тексту