ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 688/2822/22
провадження № 61-13659св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Перша шепетівська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засідання у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2023 року в складі судді Березюк Н. П. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Першої шепетівської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Першої шепетівської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3, яка до дня смерті проживала в належному їй будинку АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок). У цьому будинку спадкодавець проживала однією сім`єю з чоловіком ОСОБА_2, позивачем та згодом і з його дружиною ОСОБА_4, які разом вели спільне господарство, мали спільний побут та витрати для налаштування спільного побуту, дбали та турбувались один про одного, спільно проводили свята.
Позивач зазначав, що за адресою спірного житлового будинку він не був зареєстрований, оскільки за домовленістю з матір`ю з 2015 року зареєстрував своє місце проживання на АДРЕСА_2, з метою отримання спадкодавцем субсидії зі сплати комунальних послуг.
Після смерті матері відкрилася спадщина на спірний житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями. Оскільки позивач постійно проживав зі своєю матір`ю, то не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, так як вважав, що прийняв спадщину на підставі статті 1268 ЦК України. Також зазначав, що між ним та вітчимом ОСОБА_2 була домовленість про подальше оформлення спадщини, однак відповідач без його відома звернувся до нотаріальної контори та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно. При цьому, відповідач не повідомив нотаріуса про наявність інших спадкоємців. Про факт видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом він дізнався після звернення до нотаріальної контори, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 став вимагати, щоб він з дружиною покинув будинок. Також позивач вказував, що нотаріус йому відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки він пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач, посилаючись на те, що він фактично прийняв спадщину, оскільки з народження до часу смерті матері постійно проживав разом з нею, тому має право на частину спадкового майна, а видача свідоцтва про право на спадщину на все майно відповідачу порушує його права як спадкоємця, просив суд:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 серпня 2022 року, виданого Першою шепетівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно, зазначивши, що спадкоємцями майна ОСОБА_3 є: на 1/2 частку спірного житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами - її син ОСОБА_1, а на іншу 1/2 частку - її чоловік ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 21 квітня 2023 року позов задовольнив.
Встановив факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вніс зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 серпня 2022 року, виданого Першою шепетівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2, на спадкове майно, вказавши, що спадкоємцями майна ОСОБА_3 є: на 1/2 частку житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами - її син; на 1/2 частку житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами - її чоловік ОСОБА_2 .
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 21 984,80 грн, які складаються із судового збору в розмірі 1 984,80 грн та витрат, пов`язаних з правничою допомогою в розмірі 20 000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи та показами свідків підтверджено, що ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом є таким, який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявив про відмову від неї. У зв`язку з цим, суд також дійшов висновку про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2 .
Хмельницький апеляційний суд постановою від 17 серпня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Першої шепетівської державної нотаріальної контори залишив без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а також зазначив, що, вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, правильно встановив, що ОСОБА_1, який є спадкоємцем першої черги, проживав зі спадкодавцем у спірному будинку, хоча і був зареєстрований за іншою адресою де ніколи не проживав, що підтверджується довідкою № 34, виданою головою квартального комітету № 17 Шепетівської міської ради від 20 вересня 2022 року, а також показами свідків та іншими матеріалами справи. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 є громадянином України, не має місця постійного проживання за межами України, а будинок матері був для нього постійним місцем проживання, у тому числі і на час її смерті. Суд врахував, що виїжджаючи за межі України, позивач завжди повертався саме у спірний будинок.
Встановивши факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 у спірному будинку, суд апеляційної інстанції вважав, що наявні підстави для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 серпня 2022 року, виданого Першою шепетівською державною нотаріальною конторою на спадкове майно на ім`я ОСОБА_2, оскільки позивач як спадкоємець першої черги має право на отримання у власність своєї частки у спадковому майні, після смерті матері ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2023 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, а суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року в справі № 303/1816/17, від 04 листопада 2020 року в справі № 759/14776/13, від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19, від 12 квітня 2022 року в справі № 175/2730/20, від 13 квітня 2023 року в справі № 607/13549/21 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини у спірному будинку є помилковими. Зазначає, що з ОСОБА_3 вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 липня 1986 року та проживали лише вдвох у спірному будинку. З позивачем вони ніколи не проживали однією сім`єю, оскільки він проживав за іншою адресою та часто виїжджав за кордон на заробітки. За декілька місяців до дня смерті матері ОСОБА_3 позивач поїхав на заробітки до Республіки Польща, де перебував більше року, тому ні на похорон матері, ні протягом року до України не повертався, участі у похованні матері не брав.
Також вказує на те, що під час розгляду справи не було доведено факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_5 на момент її смерті, тому він не може вважатися таким що прийняв спадщину в порядку статті 1268 ЦК України. Поклавши в основу оскаржуваних рішень докази, надані позивачем, та покази свідків, суди не надали оцінки листу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24 листопада 2022 року № 91-36428/0/15-22 та не врахували, що повернувшись в Україну 04 лютого 2021 року та перебуваючи у місті Шепетівка до 08 травня 2021 року, позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Крім того, довідки, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, не підтверджують факт постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем на день смерті останньої.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Підопригора Р. Б. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими. Тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2023 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 (а. с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а. с. 14).
На день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала у будинку АДРЕСА_1 (а. с. 12, 72).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно, яке за життя належало померлій на праві власності, а саме на спірний житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є: позивач - її син ОСОБА_1, чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_7
24 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Шепетівської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3, на підставі якої нотаріусом заведена спадкова справа № 52/2021 (а. с. 69).
15 серпня 2022 року державним нотаріусом Першої шепетівської державної нотаріальної контори Рикульському В. П. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок, що належав померлій (а. с. 16, 90).
20 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Першої шепетівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . Однак нотаріус роз`яснила ОСОБА_1 про пропуск ним шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та рекомендувала вирішити питання спадкування у судовому порядку (а. с. 18).
Інший син спадкодавця ОСОБА_7, який на день смерті матері проживав у м. Славута Хмельницької області, як спадкоємець першої черги за законом, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини.
Згідно із відомостями, які містяться у домовій книзі для прописки громадян, що проживають у спірному житловому будинку, ОСОБА_3, її чоловік ОСОБА_2, син ОСОБА_1 зареєстровані у цьому будинку з 11 вересня 2002 року, а син ОСОБА_7 - з 10 вересня 2003 року, як такі, що переїхали з АДРЕСА_3 на постійне місце проживання. 10 жовтня 2015 року ОСОБА_1 знято з реєстрації місця проживання, а 26 вересня 2017 року знято з реєстрації місця проживання ОСОБА_7 (а. с. 50-52).
Відповідно до довідки від 20 вересня 2022 року № 34, виданої головою квартального комітету № 17 Шепетівської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, однак фактично за вказаною адресою ніколи не проживав (а. с. 21).
Відповідно до довідок від 22 вересня 2022 року № 91 та № 92, виданих головою квартального комітету № 19 Шепетівської міської ради, ОСОБА_1 проживає на АДРЕСА_1 з народження до дати видачі вказаної довідки. За вказаною адресою він проживає разом з дружиною ОСОБА_4 .
Згідно з відомостей рапорту - характеристики ДОП СДОП ВП Шепетівського РУП Матвійця Р. О. від 04 жовтня 2022 року ОСОБА_1 протягом тривалого часу проживає за адресою АДРЕСА_1, за місцем проживання характеризується позитивно (а. с. 32).
Відповідно до:
- декларацій, укладених ОСОБА_1 з Комунальним некомерційним підприємством "Шепетівський центр первинної медико-санітарної допомоги" про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, від 18 грудня 2018 року № 0001-51АА-М300 та від 30 жовтня 2020 року № 001-Т9Т7-10А0;
- медичних довідок про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 10ААЕ № 488205 від 30 січня 2017 року;
- сертифіката про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 10ААЕ № 410153;
- медичної довідки щодо придатності до керування транспортним засобом серії 10ААЕ № 203721 ;
- виписки з медичної картки стаціонарного хворого
місцем фактичного проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а. с. 22, 23, 27-30).
За адресою спірного будинку ОСОБА_1 отримував телекомунікаційні послуги на підставі укладеного 29 січня 2017 року між ТОВ "Фрінет" та ОСОБА_2 додаткового договору № 111 до Публічного договору про надання телекомунікаційних послуг та сплачував вартість послуг згідно із чеками про здійснення платіжних операцій 10 липня 2021 року, 13 травня 2022 року, 27 червня 2022 року, 21 липня 2022 року, 13 серпня 2022 року (а. с. 24, 25).
Відповідно до чеків про здійснення платіжних операцій ОСОБА_1 сплачував вартість послуг з водопостачання, водовідведення та вивозу сміття Шепетівському УПВКГ 21 липня 2022 року, 13 серпня 2022 року, 18 вересня 2022 року та Шепетівському РЕП - 18 вересня 2022 року (а. с. 26).
Відповідно до довідки № 108, виданої 27 жовтня 2022 року головою квартального комітету № 19 Шепетівської міської ради, ОСОБА_1 не проживає на АДРЕСА_1 на час видачі цієї довідки, тобто станом на 27 жовтня 2022 року (а. с. 53).
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24 листопада 2022 року № 91-36428/0/15-22, за період з 24 листопада 2017 року до 24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 перетинав державний кордон України через пункти пропуску Краківець, Устилуг, Рава Руська, Шегині, Ягодин, а саме: в`їхав в Україну 01 грудня 2017 року; виїхав з України 16 лютого 2018 року та перебував за кордоном до 06 грудня 2019 року; виїхав з України 11 листопада 2020 року та повернувся в Україну 04 лютого 2021 року; виїхав з України 08 травня 2021 року та повернувся 12 квітня 2022 року (а. с. 116).
За клопотанням позивача суд першої інстанції допитав свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_9 вказувала на те, що була кумою покійної ОСОБА_3, з якою близько спілкувалися, часто відвідувала їх сім`ю, була на всіх урочистих подіях. Зазначала, що ОСОБА_1 з часу народження постійно проживав з батьками. Одружившись з першою дружиною, тривалий час проживали на найманій квартирі, а після розлучення повернувся у спірний будинок матері. ОСОБА_1 їздив на заробітки за кордон з будинку матері та повертався у цей будинок, де мав власну кімнату. Після того, як ОСОБА_3 захворіла, за два тижні перед смертю матері, ОСОБА_1 поїхав на заробітки, тому не був на її похованні. Зазначала, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у будинку АДРЕСА_2, який належить їй на праві власності. У цьому будинку ніхто не проживає, він не придатний для проживання, рахується як дача. Вона зареєструвала ОСОБА_1 у власному будинку на прохання його матері ОСОБА_3, яка оформляла субсидію на оплату комунальних послуг. ОСОБА_1 народився у будинку, який належав його бабусі, яка в свою чергу подарувала його своїй дочці ОСОБА_3 . Зазначала, що у ОСОБА_1 були гарні стосунки з ОСОБА_2, як з рідним батьком, однак після смерті ОСОБА_3, коли у відповідача з`явилася нова дружина, між ними почалися непорозуміння.
Свідок ОСОБА_10 зазначала, що ОСОБА_2 є двоюрідним братом її чоловіка, з їхньою сім`єю близько спілкуються тривалий час. Їй відомо, що ОСОБА_1 за життя матері їздив на заробітки за кордон, однак повертався у будинок матері, де проживав з народження. Декілька років разом зі своєю першою дружиною тимчасово проживав на найманій квартирі, а після розлучення знову повернувся у будинок матері, де і проживав, бо іншого житла у нього не було. Коли померла ОСОБА_3, то її сина ОСОБА_1 вдома не було, він був за кордоном на заробітках. ОСОБА_2 розповідав їй, що оформить спадщину на себе, і складе заповіт на обох синів. Однак після того, як у нього з`явилась нова дружина, відносини із ОСОБА_1 ускладнилися, тому виник цей спір.
Свідок ОСОБА_11 суду вказала, що з 2008 року проживає у АДРЕСА_4, є сусідкою ОСОБА_2, з покійною ОСОБА_3, не зважаючи на різницю у віці, були близькими подругами, разом проводили свята. Їй особисто відомо, що ОСОБА_1 постійно проживав у будинку з батьками, де і народився. За життя матері ОСОБА_1 часто їздив на заробітки за кордон зі спірного будинку та повертався до нього із заробіток, іншого житла не мав. Після того, як захворіла матір ОСОБА_1 на коронавірус, він поїхав на заробітки, бо потрібні були кошти на лікування, тому на похованні матері не був. На цей час їй відомо зі слів ОСОБА_1, що ОСОБА_2 вигнав його з будинку та поміняв замки.
Свідок ОСОБА_4 зазначала, що є дружиною ОСОБА_1, з яким вона одружилася у 2022 році. На час знайомства з чоловіком, він проживав у будинку з батьками. Познайомив її з матір`ю та вітчимом ще до одруження, а саме у січні 2020 року, з цього часу вона стала проживати із ОСОБА_1 . Восени 2020 року матір чоловіка захворіла на коронавірус, грошей на лікування не вистачало, тому в листопаді 2020 року ОСОБА_1 поїхав на заробітки. На лікування матері чоловіка було затрачено близько 60 000,00 грн, фінансово їм допомагали друзі та сусіди. Вона також була за кордоном, тому на похованні ОСОБА_3 їх з чоловіком не було. У лютому 2021 року повернулися в Україну, та проживали у будинку разом із вітчимом чоловіка, у них були гарні стосунки, вітчим фінансово допомагав їм у святкуванні весілля. Однак після того, як вітчим став проживати з новою дружиною, стосунки зіпсувалися, і вітчим вигнав їх з будинку. Зазначала, що ОСОБА_1 ніколи не відмовлявся від спадщини, вважав будинок матері своїм місцем проживання.
Свідок ОСОБА_12 зазначала, що є сусідкою ОСОБА_2, знає ОСОБА_1 з дитинства, понад 30 років. ОСОБА_1 постійно проживав у будинку з батьками. Після одруження з першою дружиною деякий час проживав на найманій квартирі, а після розірвання шлюбу повернувся до батьків. У них була зразкова сім`я, він називав відповідача батьком. Коли не стало роботи, ОСОБА_1 став їздити на заробітки за кордон. На заробітки їхав з будинку матері та повертався до цього будинку. За два тижні до смерті матері ОСОБА_1 поїхав на заробітки, щоб заробити гроші на її лікування, а тому на похованні матері не був. Їй відомо, що ОСОБА_3 хотіла скласти заповіт на обох синів. Зазначала, що ОСОБА_1 постійно проживав у будинку разом з матір`ю та вітчимом, від будинку не відмовлявся, іншого житла не мав.
За клопотанням відповідача суд допитав свідків ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 .
Свідок ОСОБА_7 вказував на те, що позивач ОСОБА_1 є його рідним братом по матері, а відповідач ОСОБА_2 є його батьком. ОСОБА_1 не був на похованні матері, оскільки перебував за кордоном. Зазначав, що проживає зі своєю сім`єю у м. Славуті Хмельницької області, не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, бо є живий батько, який і оформив спадщину. З братом ОСОБА_1 провели разом все дитинство у батьківському будинку, потім брат одружився з першою дружиною та деякий час проживав з нею в орендованій квартирі. Після розлучення з дружиною, ОСОБА_1 постійно їздив на заробітки за кордон, де перебував по 6-9 місяців. За кордон їздив з будинку батьків, де у нього була власна кімната, із заробіток також повертався до будинку батьків. Зароблені кошти ОСОБА_1 витрачав на себе, бо зловживав спиртними напоями, а коли знову їхав на заробітки, то батьки давали йому гроші на поїздку. Коли померла матір, він також був на заробітках за кордоном, тому не був на похованні матері, всім займався батько. Йому відомо, що батько повідомляв брата про те, що оформляє спадщину.
Свідок ОСОБА_13 зазначала, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 2010 року. До 2012 рік вони з чоловіком проживали у м. Шепетівці на найманій квартирі, а потім переїхали у м. Славуту, а в квартирі, яку вони винаймали став проживати ОСОБА_1 із першою дружиною. Відносини між братами були добрі до того часу, як ОСОБА_1 одружився вдруге, після чого відносини стали напружені. ОСОБА_1 не був на похованні матері, оскільки був на заробітках у Польщі, а повернувся у травні 2021 року. Весною 2021 року вона була присутня під час телефонної розмови ОСОБА_2 із ОСОБА_1, у якій ОСОБА_2 повідомив, що займається оформленням спадщини. За життя матері чоловіка часто приїжджали до батьків у гості. У ОСОБА_1 у батьківському будинку була своя кімната, однак він не цікавився побутом: весь час був на заробітках за кордоном, а коли повертався - грав у комп`ютерні ігри.
Свідок ОСОБА_14 зазначала, що є дружиною ОСОБА_2, якого знає понад 40 років. У березні 2020 року почали спілкуватися у соціальних мережах. Коли захворіла його дружина ОСОБА_3, відповідач доглядав її самостійно. На похованні ОСОБА_3 був син ОСОБА_7 з дружиною, ОСОБА_1 не було, бо він у цей час був на заробітках за кордоном, повернувся у квітні 2022 року. Вона також була за кордоном, тому про вказані події їй відомо зі слів чоловіка ОСОБА_2, який розповідав, що пропонував ОСОБА_1 оформити будинок. Також відомо, що чоловік мав намір оформити заповіт на двох дітей, однак втрутилася дружина ОСОБА_1 і між ними виникли непорозуміння.
Свідок ОСОБА_15 зазначала, що є сестрою відповідача ОСОБА_2, близько спілкувалася з його сім`єю. Їй відомо, що дружина брата ОСОБА_3 у жовтні 2020 року захворіла на коронавірус, а в листопаді її син ОСОБА_1 поїхав на заробітки за кордон, тому на час її смерті його не було вдома, похованням займався ОСОБА_2 . ОСОБА_1 часто їздив за кордон на заробітки, а повертався із-за кордону у будинок до своїх батьків.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.