ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 761/43512/21
провадження № 61-16263 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Будинок дитячої творчості Шевченківського району м. Києва,
третя особа - Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І. від 17 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва, третя особа - Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва від 08 листопада 2021 № 104-к-тр про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати та поновити його на роботі;
- зобов`язати Будинок дитячої творчості Шевченківського району м. Києва сплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення
від роботи в сумі 58 962,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що працює у відповідача з 01 березня 2012 року на посаді звукорежисера та на 0,5 ставки художника-оформлювача.
У листопаді 2021 року були порушені його конституційні права на роботу з боку керівництва Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва, яке полягало в тому, що від нього постійно незаконно вимагали надати медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та обмежували його права щодо повноцінної роботи.
08 листопада 2021 року відповідачем видано наказ № 104-к-тр про відсторонення його від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення, а саме надання документів про наявність обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання.
У той самий день він звернувся до відповідача з письмовою заявою про порушення його конституційних прав і до керівництва з проханням перевести його на дистанційний режим роботи, на що отримав відповідь від 18 листопада 2021 року про те, що повернутися до роботи неможливо відповідно до статті 12 Закону України "Про захист від інфекційних хвороб".
Позивач вважав, що наказ про його відсторонення від роботи є незаконним, оскільки прийнятий всупереч вимогам Конституції України та законодавства України.
Зазначав, що обмеження конституційних прав може встановлюватись виключно законом, а стаття 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"не включає щеплення проти COVID-19 до профілактичних щеплень, які є обов`язковими та включені до календаря щеплень.
Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24 грудня 2020 року № 3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 09 лютого 2021 року № 213) встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Фролової І. В.
від 23 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано Наказ директора Будинку дитячої творчості Шевченківського району
м. Києва від 08 листопада 2021 року № 104-к-тр про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати звукорежисера ОСОБА_1 .
Стягнуто з Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов`язаний
з відстороненням від роботи з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року,
у розмірі 49 129,44 грн. У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача статтю 46 КЗпП України, оскільки вона містить вичерпний перелік підстав для відсторонення від роботи. Статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб не віднесено щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до щеплень, які є обов`язковими для населення. В Україні відсутній закон, який передбачає право роботодавця відсторонювати від роботи працівників, які відмовилися від вакцинації проти COVID-19. Ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби та за умови наявності відповідних епідемічних показань. При цьому суд вказав, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відмову чи ухилення від проведення щеплення, оскільки відмова особи надати про себе інформацію, що містить лікарську таємницю не є доказом, за яким можливо встановити відсутність чи ухилення від проведення щеплення.
Суд першої інстанції зазначив, що позивача не було звільнено, а було відсторонено, і 01 березня 2022 року позивача було допущено до роботи, тому не підлягає задоволенню вимога позивача про поновлення його на роботі. Крім того, рішення суду про визнання незаконними та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи саме по собі є підставою для його виконання відповідачем шляхом допущення позивача до роботи.
Суд першої інстанції стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до статті 27 Закону України "Про працю" за правилами передбаченими положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року частині задоволених позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що посада позивача передбачає участь у навчально-виховному процесі, його контакт з педагогічними працівниками, дітьми та їх батьками, а також залучення позивача до масових заходів за їх участі. Позивач не довів, що його контакти з педагогічними працівниками та дітьми мали характер, який не впливає на широке розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач був повідомлений належним чином про необхідність проведення щеплення проти COVID-19, проте він заперечував проти щеплення, так як вимога відповідача порушує його права, і відповідно позивач відмовився від здійснення щеплення або надання документів, що підтверджують протипоказання щодо такого щеплення. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вказав, що посилання позивача на невідповідність спірного наказу вимогам законодавства є необґрунтованим, оскільки цей наказ є законним відповідно до норм права та висновків Великої Палати Верховного Суду
від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, переслідує легітимну мету та є виправданим втручанням в особисте життя позивача у конкретних обставинах, яке необхідне у демократичному суспільстві з точки зору захисту життя та здоров`я як самого позивача, так й інших громадян України, зокрема дітей.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що відсторонення від роботи не є дисциплінарним стягненням, за позивачем зберігалося його робоче місце,
а з 01 березня 2022 року його було допущено до роботи. Отже, таке обмеження переслідувало законні цілі, було тимчасовим та пропорційним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, в якій з урахуванням уточненої касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального правата порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 20 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк ОСОБА_1 направив недоліки касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20 листопада 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження
у справі,витребувано цивільну справу № 761/43512/21 з Шевченківського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд належним чином не встановив фактичні обставини у справі, що мають суттєве значення, та на підставі недопустимих доказів.
Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв новий доказ на стадії апеляційного провадження, чим порушив вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України. При цьому відповідач не направляв йому нові докази, не надав суду апеляційної інстанції докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Зазначає, що надані відповідачем нові докази є безпідставними, оскільки він за період своєї робити з 2012-2021 роки ніякого відношення до гуртків і праці з дітьми не мав, він не є педагогічним працівником, а технічним, який здійснював обробку звуку та підбирав матеріали, працював до відсторонення дистанційно, ні з ким не контактував, в його обов`язки роботи входило обробка, підбірка фонограм та монтаж відео, які він передавав дистанційно.
При цьому, вказує, що відповідно до пункту 6.4 його посадової інструкції передбачено співпрацю з керівниками гуртків, супровід масових заходів, але це характер роботи, який не здатний впливати на широке розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від директора Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києвана касаційну скаргу, в якому, зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, суд першої інстанції належним чином не встановив фактичні обставини у справі, не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, а постанова суду апеляційної інстанції є законною, ухвалена з додержанням норм права. Суд апеляційної інстанції вірно застосував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 прийнятий з 01 березня 2012 року на роботу звукорежисером Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва за строковою угодою строком до 29 червня 2012 року. З 29 червня 2012 року ОСОБА_1 переведений на постійну роботу за цією посадою.
У заяві від 08 листопада 2021 року на ім`я директора Будинку дитячої творчості ОСОБА_1 зазначив, що не надає згоду на розголошення конфіденційної інформації про стан свого здоров`я, що він має право на таємницю про стан здоров`я, забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.
Отже, ОСОБА_1 відмовився надавати роботодавцю будь-яку інформацію щодо наявності у нього щеплення проти COVID-19.
Наказом директора Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва
від 08 листопада 2021 року № 104-к-тр "Про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати звукорежисера ОСОБА_1" позивача відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати, до усунення причин, що зумовили відсторонення (надання документів про наявність обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання).
Підставою для видачі вказаного наказу зазначено: стаття 46 КЗпП України,
частину другу статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункт 41-6 Постанови Кабінету Міністрів Українивід 09 грудня 2020 року
№ 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2
(зі змінами), наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року № 1306/36928.
Вказаний наказ містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення та відмітку про його незгоду зі змістом цього наказу (а. с. 8, т. 1).
Директором Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва листом
від 18 листопада 2021 року № 02/23-63 надано відповідь на звернення
ОСОБА_1 щодо можливості переведення на дистанційну форму роботи. Зазначено, що повернутися до роботи неможливо (а. с. 15, т. 1).
Відповідно до посадової інструкції звукорежисера, останній, зокрема: відповідає за запис, обробку та створення звуку під час заходу; забезпечує розстановку мікрофонів, управляє мікрофонами під час заходу; здійснює технічний контроль звуку: відслідковує рівень звуку та фонових шумів; здійснює звукове оформлення згідно з задумкою автора заходу; відповідає за технічну якість звуку заходу
(а. с. 16, т. 1).
Згідно із довідкою Управління освіти Шевченківської районної державної адміністрації у місті Києві від 07 грудня 2021 року № 734 про доходи загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з червня 2021 року по листопад 2021 року становить 77 502,85 грн, а середньомісячна заробітна плата 12 917,14 грн (а. с. 44, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті уточненої касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див. пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону № 2801-XII громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (частина друга статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта
статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (частина шоста
статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня
2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня
2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії
ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).