ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/40/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
скаржника - Звада Р.В.,
ініціюючого кредитора - Маковей О.Г.,
боржника - Чугунов М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 (колегія суддів у складі: Гриців В.М. - головуючий, Зварич О.В., Кравчук Н.М.)
та ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 (суддя Морозюк А.Я.)
у справі №914/40/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Фінгарант"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад вимог заяви ініціюючого кредитора
1. У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" (далі - ТОВ "ФК "Фінгарант") звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" (далі - ТОВ "ТМ "Фаворит") в порядку норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
2. Заява обґрунтована тим, що ТОВ "ТМ "Фаворит" є поручителем Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (далі - ПрАТ "Райз-Максимко") за договором поруки №06-03-2017/1 від 06.03.2017.
3. У зв`язку із відкриттям стосовно боржника - ПрАТ "Райз-Максимко" справи про банкрутство, ТОВ "ФК "Фінгарант", посилаючись на умови договору поруки, звернулося з вимогою від 25.11.2021 №25/1 до ТОВ "ТМ "Фаворит" як поручителя, негайно погасити заборгованість у розмірі 334029324,96 грн, з яких: 198873688,39 грн - заборгованість по тілу кредиту, 112974757,80 грн - заборгованість по відсотках, 661569,28 грн - валютна заборгованість по нарахованих відсотках (еквівалент за курсом НБУ), 6000000,00 грн - заборгованість за комісією, 15519309,49 грн - пеня за прострочення платежів (проценти та тіло), яка залишена поручителем без відповіді.
4. 20.01.2022 від Національного банку України (далі - НБУ) надійшло заперечення на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якому банк вказав на те, що є забезпеченим кредитором щодо боржника на підставі укладених з ТОВ "ТМ "Фаворит" іпотечних договорів, якими забезпечувалось виконання зобов`язань АТ "КБ "Фінансова ініціатива" за кредитними договорами від 23.02.2009 №61/09 та від 13.05.2014 №12/09/5 (з урахуванням змін та доповнень до них), укладеними між НБУ та АТ "КБ "Фінансова ініціатива", відтак наділений правом заперечувати у підготовчому засіданні проти відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Зазначив, зокрема, що у ТОВ "ФК "Фінгарант" відсутнє право вимоги до ТОВ "ТМ "Фаворит" згідно з договором поруки у загальній сумі 334029324,95 грн, у зв`язку з непідписанням договору від 14.10.2014 №4 про внесення змін до кредитного договору №2ВД, та договору від 18.08.2015 №5 про внесення змін до кредитного договору №2ВД. Також зазначив, що ініціюючим кредитором не надано жодного належного доказу наявності безспірного грошового зобов`язання боржника, а ухвала Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/638/20 про банкрутство ПрАТ "Райз-Максимко" не має преюдиціального значення в правовідносинах щодо стягнення кредитної заборгованості з ТОВ "ТМ "Фаворит" у цій справі. Окрім цього, вважає що заявником порушено строки звернення до поручителя з вимогою погасити заборгованість. Вважає, що у разі відкриття провадження у справі про банкрутство будуть змінені наявні права та обов`язки НБУ як іпотекодержателя, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому. Відтак НБУ просить застосувати до вимог ТОВ "ФК "Фінгарант" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТМ "Фаворит" наслідки спливу позовної давності та відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТМ "Фаворит".
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. 21.01.2011 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД" (позичальником) укладено кредитний договір №2ВД, за яким банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії в сумі 7449800,00 євро та 223494000,00 грн, зі сплатою 9,0% річних у євро та 18,3% річних у гривні за користування кредитом, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше 31.08.2021 (в редакції договору №5 від 18.08.2015).
6. Пунктом 3.2 кредитного договору (в редакції договору №5 від 18.08.2015) позичальник зобов`язаний сплатити банку комісійну винагороду за встановлення ліміту кредитування (одноразово) у сумі 6000000,00 грн у разі невиконання позичальником боргових зобов`язань за договором більше ніж на 15 календарних днів; п. 7.1 договору (в редакції договору №5 від 18.08.2015) визначено, що в разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов`язань, крім договірних санкцій, пені, штрафів, банк має право застосувати до позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного боргового зобов`язання за кожний календарний день прострочення виконання, включаючи день такого погашення з розрахунку факт/365, якщо валюта кредиту - національна валюта України, та факт/360, якщо валюта кредиту - іноземна.
7. 14.10.2014 між ТОВ "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД" (первісним боржником), ПАТ "Компанія "РАЙЗ" (новим боржником) та ПАТ "ВТБ Банк" укладено договір №2ВДп.б. про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу, та договір №1 про внесення змін до договору №2ВДп.б. від 14.10.2014. Згідно з п. 1.1 договору №2ВДп.б. ТОВ "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД" переводить свої зобов`язання за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011, а ПАТ "Компанія "РАЙЗ" замінює останнього у зобов`язанні і бере на себе всі обов`язки ТОВ "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД" по кредитному договору №2ВД від 21.01.2011 з усіма змінами та доповненнями до нього.
8. 18.08.2015 між ПАТ "ВТБ Банк", ПАТ "Компанія "РАЙЗ" (первісним боржником) та ПрАТ "Райз-Максимко" (новим боржником) укладено договір №2ВД/2п.б. про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу, за умовами якого (п. 1.1) ПАТ "Компанія "РАЙЗ" переводить свої зобов`язання за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011, а ПрАТ "Райз-Максимко" замінює останнього у зобов`язанні, і приймає на себе всі обов`язки ПАТ "Компанія "РАЙЗ" по кредитному договору №2ВД від 21.01.2011 з усіма змінами та доповненнями до нього; (п. 2.2.1) ПАТ "Компанія "РАЙЗ" передає, а ПрАТ "Райз-Максимко" бере на себе зобов`язання щодо повернення суми грошових коштів за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011, а саме: 7449800,00 євро кредиту та 502522,65 євро процентів.
9. 03.03.2017 між ТОВ "ФК "Фінгарант" (новим кредитором) та ПАТ "ВТБ Банк" (первісним кредитором) укладено договір №03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та прав вимоги за договорами забезпечення, згідно умов якого: (п. 2.2) ПАТ "ВТБ Банк" передало ТОВ "ФК "Фінгарант" своє право вимоги, а останнє набуло право вимоги у розмірі заборгованості, в тому числі і за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011 в сумі 250220337,32 грн (п. 1.1.3), з яких: 198873688,39 грн - за основним боргом, 44665343,82 грн та 23919,03 євро (що за курсом НБУ, встановленим станом на 03.03.2017 становить 681305,11 грн) - за процентами, 6000000,00 грн - за комісіями (пп. 2.2.1); (пп. 3.1.3) право вимоги переходить до нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора. Між первісним кредитором та новим кредитором в день зарахування коштів у розмірі ціни договору складається акт приймання-передачі права вимоги (додаток 2).
10. До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство додано довідку ПАТ "ВТБ Банк" від 03.03.2017 №1969/1-2, якою підтверджується, що у ПрАТ "Райз-Максимко" перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011 наявна заборгованість у сумах, які зазначено у договорі №03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги.
11. Також в матеріалах заяви міститься платіжне доручення від 03.03.2017 №1001792811, яким на виконання п. 4.2 договору №03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги ТОВ "ФК "Фінгарант" перерахувало на рахунок ПАТ "ВТБ Банк" грошові кошти в розмірі 71500000,00 грн, що складає ціну договору №03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги, визначену п. 4.1 цього договору.
12. На виконання вимог п. 5.1 договору №03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги сторонами підписано акт приймання-передачі документів від 03.03.2017, тобто 03.03.2017 ТОВ "ФК "Фінгарант" набуло право вимоги до ПрАТ "Райз-Максимко" за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011 у розмірі 250220337,32 грн.
13. З метою забезпечення виконання ПрАТ "Райз-Максимко" взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011, між ТОВ "ФК "Фінгарант" (як кредитором), ТОВ "ТМ "Фаворит" (як поручителем) та ПрАТ "Райз-Максимко" (як боржником) було укладено договір поруки №06-03-2017/1 від 06.03.2017, за умовами якого: (п. 1.1) поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011 з урахуванням всіх укладених до нього змін та доповнень (основний договір); (п. 1.2) на момент укладання договору заборгованість боржника за основним договором становить 250220337,32 грн, з яких: заборгованості по тілу кредиту - 198873688,39 грн, заборгованості по відсотках - 44665343,82 грн, заборгованості по відсотках у валюті - 23913,03 євро, заборгованості за комісією - 6000000,00 грн; (п. 1.3) у разі невиконання боржником умов основного договору в строк, поручитель замість боржника погашає суму боргу за кредитом, нараховані відсотки, штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи), а також відшкодовує витрати та збитки за неналежне виконання умов основного договору; (п. 1.4) поручитель надав згоду на зміну умов основного договору без додаткового погодження з ним таких змін щодо, зокрема збільшення обсягу відповідальності поручителя через збільшення зобов`язань боржника під час виконання ним кредитного договору; (п. 2.1) поручитель забезпечує цією порукою виконання зобов`язань боржника за основним договором в повному обсязі та несе солідарну з боржником відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов`язання.
14. Пунктами 3.1, 3.2 договору поруки сторони встановили, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником умов кредитного договору №2ВД від 21.01.2011 у поручителя виникає обов`язок погасити суму боргу за кредитом, нараховані відсотки, штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за першою вимогою кредитора протягом 10-ти календарних днів з дня отримання такої вимоги. У випадку порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника вважається таким, що вже настав строк виконання зобов`язань за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011, а у поручителя виникає обов`язок негайно погасити суму боргу за кредитом, нараховані відсотки, штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи).
15. Пунктом 6.2 договору поруки визначено, що строк дії договору становить 10 років з 06.03.2017 та діє до 06.03.2027, а у разі порушення умов договору поручителем, договір діє до моменту повного виконання поручителем чи боржником взятих на себе зобов`язань.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
16. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТМ "Фаворит"; визнано вимоги кредитора ТОВ "ФК "Фінгарант" у розмірі 318510015,47 грн основного боргу та 24810,00 грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Плесканку О.В.
17. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТМ "Фаворит".
18. Підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції було те, що суд апеляційної інстанції вважав, що існувати паралельно дві справи про банкрутство основного боржника (позичальника) і поручителя за одним і тим же зобов`язанням, на відміну від судових рішень із солідарним стягненням та двома відкритими виконавчими провадженнями, не можуть, оскільки можливе припинення таких зобов`язань основним боржником (позичальником) у спосіб визнання ухвалою суду погашеними, постановленої в порядку та на умовах ч. 4 ст. 90 КУзПБ у зв`язку із відсутністю активів у боржника із закриттям провадження у справі, стане наслідком припинення зобов`язань перед поручителем, щодо якого уже будуть здійснені процедурні і безповоротні дії у межах іншої справи про банкрутство.
19. Також в постанові вказано про те, що забезпечений кредитор був через свого представника учасником підготовчого засідання і вказував на неможливість відкриття провадження з підстав визнання боржником боргу, з чого зроблено висновок про те, що ухвала Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 у цій справі підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
20. Постановою Верховного Суду від 26.10.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
21. Верховний Суд дійшов висновку про неправильне застосування у постанові Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 положень ст. 39 КУзПБ та ч. 5 ст. 559 ЦК України, що призвело до передчасних висновків про необхідність скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 із прийняттям нового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
22. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що самі посилання забезпеченого кредитора (який не є ініціюючим кредитором) щодо наявності спору про право не є свідченням того, що між ініціюючим кредитором та боржником наявний спір про право щодо вимог такого кредитора, що зокрема підтверджується висновками Верховного Суду про застосування норм права щодо того, що методом встановлення спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора і свідчить про неправильне застосування судом господарським апеляційної інстанції приписів ст. 39 КУзПБ.
22. Також Верховний Суд зауважив, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 559 ЦК України, ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що існувати паралельно дві справи про банкрутство основного боржника (позичальника) і поручителя за одним і тим же зобов`язанням, на відміну від судових рішень із солідарним стягненням та двома відкритими виконавчими провадженнями, не можуть, оскільки можливе припинення таких зобов`язань основним боржником (позичальником) у спосіб визнання ухвалою суду погашеними, постановленої в порядку та на умовах ч. 4 ст. 90 КУзПБ у зв`язку із відсутністю активів у боржника із закриттям провадження у справі, стане наслідком припинення зобов`язань перед поручителем, щодо якого уже будуть здійснені процедурні і безповоротні дії у межах іншої справи про банкрутство, прямо суперечить ч. 5 ст. 559 ЦК України, що свідчить про неправильне застосування вказаної норми ЦК України в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.
23. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 залишено без змін.
24. Постанова мотивована тим, що порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання і не може існувати як самостійний правочин. Тому, з огляду на похідний характер виникнення зобов`язання за договором поруки, при визначенні кредиторських вимог ТОВ "ФК "Фінгарант" до боржника ТОВ "ТМ "Фаворит" (поручитель за договором поруки №06-03-2017/1 від 06.03.2017 за виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011), господарський суд першої інстанції при визначенні заборгованості правомірно урахував розмір кредиторських вимог ТОВ "ФК "Фінгарант" до ПрАТ "Райз-Максимко" (боржник за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011), встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/638/20 про банкрутство ПрАТ "Райз-Максимко".
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
25. НБУ (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2023, ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "ФК "Фінгарант" у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТМ "Фаворит".
26. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
27. Так, скаржник вказує, що господарські суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 07.12.2021 у справі №908/962/21, від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20, від 18.02.2021 у справі №904/3251/20, від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19, від 13.12.2021 у справі №910/13550/20 щодо застосування приписів абз. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 39, абзаців 1-2 ч. 6 ст. 39 КУзПБ; не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.09.2021 у справі №910/23952/15, від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 щодо застосування приписів абз. 1 ч. 5 ст. 75 ГПК України.
28. Скаржник зазначає, що господарський суд першої інстанції під час розгляду справи в порушення вимог ст.ст. 36, 91 ГПК України не досліджено докази у справі, зокрема, оригінали кредитного договору, та не було враховано висновки Верховного Суду щодо належних доказів у справі, викладених у постановах від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012, від 08.05.2019 у справі №160/7887/18.
29. Також скаржник вважає, що господарські суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме ст.ст. 8, 34, 39, 41 КУзПБ, ст. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України", ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 №254 (щодо наявності грошового зобов`язання та його розміру) та не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №911/2042/20, від 18.02.2021 у справі №904/3251/20, від 10.12.2019 у справі №925/698/16, від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17.
30. У касаційній скарзі також вказано, що господарські неправильно застосували ст.ст. 526, 598, 599, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України (стосовно розрахунку заборгованості) та не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
31. Крім того, скаржник вважає, що господарські суди неправильно застосували ст.ст. 512, 514, 553, 554, 1054 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (щодо встановлення обставин переведення боргу) та не було враховано висновки Верховного Суду про застосування вказаних норм права, викладених у постановах від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі №910/11170/20, від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 20.12.0221 у справі №911/3185/20, від 16.12.2020 у справі №910/9619/19, від 07.04.2021 у справі №910/10514/20, від 13.10.2021 у справі №209/3046/20, від 01.02.2021 у справі №752/14554/15-ц, від 16.02.2022 у справі №201/8309/18; господарські суди попередніх інстанцій при розгляді справи не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 та від 20.09.2021 у справі №910/23952/15 щодо преюдиційних обставин.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
32. ТОВ "ФК "Фінгарант" та ТОВ "ТМ "Фаворит" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
33. У відзивах зазначено, що НБУ помилково посилається на неправильне застосування господарськими судами норм ст. 39 КУзПБ та на неврахування правових висновків Верховного Суду, які з ними пов`язані.
34. ТОВ "ФК "Фінгарант" та ТОВ "ТМ "Фаворит" вважають, що в матеріалах достатньо доказів на підтвердження безспірної заборгованості ТОВ "ТМ "Фаворит" перед ТОВ "ФК "Фінгарант", що згідно з вимогами ст. 39 КУзПБ унеможливлює відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Розмір заборгованості за кредитним договором (який забезпечено порукою) вже встановлений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/968/20 про банкрутство ПрАТ "Райз-Максимко".
35. ТОВ "ФК "Фінгарант" та ТОВ "ТМ "Фаворит" зауважують, що цитування НБУ правових висновків, які викладені Верховним Судом у постановах від 28.01.2021 у справі №910/4510/20, від 18.02.2021 у справі №904/3251/20, від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 та від 13.12.2021 у справі №910/13550/20 є недоречними. Їх наявність також є суто формальною і спрямованою на дотримання вимог ГПК України щодо форми касаційної скарги.
36. ТОВ "ФК "Фінгарант" та ТОВ "ТМ "Фаворит" вважають, що НБУ помиляється в тому, що господарськими судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми ст. 75 ГПК України щодо преюдиції. Посилання НБУ на неврахування правових висновків, які викладені у постанові Касаційного господарського суду від 20.09.2021 у справі №910/23952/15 щодо можливості спростування преюдиційних фактів особою, яка не брала участі у справі, та які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 щодо можливості заперечення преюдиційних фактів заставодавцем, оскільки ці правові висновки абсолютно не релевантні до цієї справи та ухвалені у неподібних правовідносинах.
37. У відзивах зазначено, що всі заперечення НБУ щодо наданих доказів ініціюючим кредитором та які викладені НБУ у касаційній скарзі зводяться до необхідності переоцінки доказів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
38. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТМ "Фаворит".
39. КУзПБ встановлює порядок та підстави для здійснення провадження у справі з відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює КУзПБ.
40. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
41. Положення ст. 1 КУзПБ визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
42. Частинами 1, 2 ст. 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.