ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/308/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
прокуратури - Зінкевич Ю.В. (прокурор),
позивача - Володимирецької селищної ради (далі - Рада, позивач) - не з`явився,
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", відповідач, скаржник) - Мельник О.П.,
у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 (головуючий - суддя Торчинюк В.Г.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 (головуючий - суддя Філіпова Т.Л., судді: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.)
у справі №918/308/23
за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Ради,
до ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 139 061,19 грн.
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод та стягнення з відповідача коштів у розмірі 139 061,19 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Прокурор звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивовано наявністю підстав для визнання недійсними додаткових угод до договору від 22.02.2021 №2078-ВЦ/27 та стягнення з відповідача коштів у розмірі 139 061, 19 грн.
1.2. Правовою підставою позову визначено порушення відповідачем пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що полягає у недотриманні вимог щодо внесення змін до вказаного Договору, а також збільшенні ціни за одиницю товару в межах визначеної законодавством 10% межі за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 позов задоволено частково. Визнано недійсними додаткові угоди №2-10 до Договору №2078-ВЦ/27. Стягнуто з відповідача на користь Ради 119 434,09 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині визнання недійсною додаткової угоди №1 від 17.03.2021 до Договору № 2078-ВЦ/27.
2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 17.03.2021 до Договору №2078-ВЦ/27 та стягнення 19 627,10 грн та ухвалено нове рішення, яким позов у цій частині задоволено. В іншій частині рішення Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі №918/308/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що при ухвалені оспорюваних рішень, судами першої та апеляційної інстанції при визначенні повноважень прокурора щодо представництва інтересів держави в особі Володимирецької селищної ради, неправильно застосовано норми матеріального права, що полягало в незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, зокрема, судами першої та апеляційної інстанції не було застосовано частину четверту статті 7, частину першу, шосту статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі", статтю 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", пункт 1, підпункти 3, 4, 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, та в порушення приписів частини четвертої статті 236 ГПК України, не враховано висновки Верховного Суду, а саме: постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17, постанову Верховного суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, що саме Держаудитслужба здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень; постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18 від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 15.04.2021 у справі №905/1529/20, від 01.02.2023 у справі №924/996/21, від 09.09.2021 у справі №925/1276/19, від 13.04.2021 у справі №906/756/20, від 26.06.2019 у справі №924/1256/17, що саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, а тому при ухваленні оспорюваних рішень, попередні судові інстанції помилково встановили, що у своєму позові прокурор правильно визначив позивачів;
4.2. також скаржник вказує на те, що судом першої та апеляційної інстанцій не вірно надано оцінку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо збільшення ціни за одиницю товару на 10 відсотків, як максимальний ліміт. У постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/6861/17 зазначено, що "у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі". Аналогічні висновки щодо можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару, сума яких перевищує 10% викладені у постановах від 05.07.2021 у справі №826/11063/17 та від 05.04.2023 у справі №420/17618/21;
4.3. з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, як підставу для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, скаржник зазначає й про те, що при ухвалені оспорюваних рішень, суди фактично ухилилися від дослідження усіх обставин справи з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи та надали лише перевагу доводам керівника Вараської окружної прокуратури, що є грубим порушенням статті 86 ГПК України. Судом першої та апеляційної інстанцій при ухвалені оспорюваних рішень не досліджено та не надано належної оцінки ключовим доказам наявних в матеріалах справи, а саме: - порядку зміни ціни постачання електричної енергії, а також не досліджено додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладанні між сторонами у відповідності до умов пункту 13.8 договору; факту коливання ціни, який не заперечується прокурором. Прокурор заперечує лише, що таке коливання не підтверджено належними доказами, що охоплюється пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу, який поданий до Суду 19.09.2023, Прокурор заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
5.2. Від Володимирецької селищної ради до Суду 13.10.2023 та 04.03.2024 надійшли заяви про розгляд справи без участі представника.
5.3. Від ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" 16.10.2023 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Володимирецькою селищною радою 22.01.2021 в електронній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів UA-2021-01-22-011682-Ь за кодом ДК 021:2015:09310000-5-Електрична енергія з очікуваною вартістю 401500 грн.
6.2. Відповідно до опублікованого оголошення про проведення відкритих торгів джерелом фінансування вказаної закупівлі є кошти місцевого бюджету.
6.3. У зазначеній закупівлі взяли участь три учасники, подавши різні цінові пропозиції: ТОВ "РОЕК" - 336945 грн з ПДВ, ТОВ "Енергоносії України" - 394307 грн з ПДВ та ТОВ "Енергозбут-Транс" - 400483,20 грн з ПДВ. Відповідно до Звіту про результати проведення процедури закупівлі критерієм визначення переможця є ціна - 100 %.
6.4. Таким чином, переможцем вказаної закупівлі визначено ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" з максимально вигідною ціновою пропозицією у розмірі 336945 гри з ПДВ. За результатами проведеної закупівлі UA-2021-01-22-011682-Ь, 22.02.2021 Володимирецькою селищною радою та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено договір № 2078-ВЦ/27 на постачання електричної енергії споживачу на суму 336 945 грн. з ПДВ.
6.5. Пунктом 3.1 Договору №2078-ВЦ/27 визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднані, яка є додатком 1 до цього Договору.
6.6. Заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком №1 до договору постачання електричної енергії №2078-ВЦ/27 від 22 лютого 2021 року встановлено, що датою початку постачання електричної енергії є 22 лютого 2021 року.
6.7. Додатком №3 до договору № 2078-ВЦ/27 визначені договірні величини споживання електричної енергії, зокрема загальний обсяг електроенергії для споживання протягом року визначено в розмірі 160,450 кВт.год.
6.8. Відповідно до пункту 5.1 Договору, Володимирецька селищна рада (далі - Споживач) розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору.
6.9. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (пункт 5.2 договору).
6.10. Відповідно до пункту 5.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
6.11. Згідно Додатку №2 Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 1,75 грн. без ПДВ.
6.12. Пунктом 13.2 Договору встановлено, що Постачальник має повідомити про зміну будь-яких мов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахування інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.
6.13. Пунктом 13.8 Договору визначено, що умови договору не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
6.14. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" та внутрішньо добовому ринку, та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.orce.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості докуменального підтвердження даних, Сторонами визнається, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку" https://www.orce.com.ua або інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
6.15. В подальшому між сторонами підписано такі додаткові угоди:
додатковою угодою № 1 від 17.03.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 1,89546 грн/кВт*год без ПДВ з лютого 2021 року);
додатковою угодою № 2 від 25.08.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 2,05545 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2021 року);
додатковою угодою № 3 від 30.08.2021 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 2,23143 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2021 року);
додатковою угодою № 4 від 31.08.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 2,42499 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2021 року);
додатковою угодою № 5 від 01.10.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 2,61657 грн/кВт*год без ПДВ з 01 вересня 2021 року);
додатковою угодою № 6 від 01.10.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 2,79193 грн/кВт*год без ПДВ з 14 вересня 2021 року);
додатковою угодою № 7 від 04.10.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,01400 грн/кВт*год без ПДВ з 15 вересня 2021 року);
додатковою угодою № 8 від 27.10.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,28573 грн/кВт*год без ПДВ з 01 жовтня 2021 року);
додатковою угодою № 9 від 27.10.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,58461 грн/кВт*год без ПДВ з 14 жовтня 2021 року);
додатковою угодою № 10 від 03.12.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,91335 грн/кВт*год без ПДВ з 05 листопада 2021 року).
6.16. Матеріалами справи підтверджено, за період дії Договору з сторонами 10 разів збільшувалась ціна за електричну енергію з 1,75 грн. без ПДВ до 3,91335 грн. без ПДВ, тобто на 123,62%.
6.17. Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надавало висновки Рівненської торгово-промислової палати, а також роздруківки із сайту ДП "Оператор ринку".
6.18. З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у відповідності до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Вараською окружною прокуратурою було скеровано на адресу Володимирецької селищної ради лист, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.
6.19. Відповідно до відповіді Володимирецької селищної ради від 22.02.2023 №52/1-383вих, селищна рада повідомила, що процесуальні заходи щодо визнання недійсними додаткових угод до договору №2078-ВЦ/27 на постачання електричної енергії від 22.01.2021 Володимирецькою селищною радою не здійснювались. З позовом до суду Володимирецька селищна рада не звертатиметься.
6.20. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що додаткові угоди № 2 - 10 до Договору № 2078-ВЦ/27 не відповідають вимогам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому, з огляду на положення статей 203, 215 ЦК України, є недійсними. Відтак, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод № 2-10 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 119 434,09 грн. Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 119 434,09 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 ЦК України. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги щодо визнання недійсною додаткову угоду №1 оскільки, позивачем та відповідачем було надано докази щодо зміни ціни на ринку, а також збільшено ціну в межах визначеної законодавством України 10 відсоткової межі.
6.21. Апеляційний господарський суд, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 17.03.2021 до Договору №2078-ВЦ/27 від 22.02.2021 та стягнення 19 627,10 грн - скасував та ухвалив нове рішення, яким позов у цій частині задовольнив. Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим судом при оцінці доказів не враховано, що докази, надані як підстава внесення змін до Договору № 2078-ВЦ/27 від 22.02.2021 шляхом укладання додаткової угоди № 1 від 17.03.2021, не відповідають вимогам статті 76 ГПК України та є неналежними, оскільки не підтверджують обставини щодо коливання ціни на електричну енергію з моменту укладення Договору №2078-ВЦ/27 від 22.02.2021 до моменту внесення змін додатковою угодою №1 від 17.03.2021. Постачальником наведено дані щодо порівняння ціни на електричну енергію за 20 днів січня та лютого 2021 року, тоді як договір №2078-ВЦ/27 укладено лише 22.02.2021 з аналогічно визначеною датою фактичного початку постачання електроенергії споживачу.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №918/308/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Булгакової І.В., Колос І.Б.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №918/308/23, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
7.3. Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2023 касаційне провадження у справі №918/308/23 за касаційною скаргою ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.
7.4. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2024 провадження у справі №918/308/23 поновлено.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.13. Скаржник посилається на низку постанов Верховного Суду, які вказані у пунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано відповідні правові висновки.
8.14. Верховний Суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи є :
- визнання недійсними, укладених ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" і Радою, додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу;
- стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у розмірі 139 061,19 грн.
8.15. Предметом розгляду справи №826/9672/17 були позовні вимоги Північного офісу Державної аудиторської служби України до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України про стягнення збитків.
8.16. Предметом розгляду справи №924/1237/17 були позовні вимоги заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-ЕКСПО" про визнання недійсним договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів та припинення зобов`язання за ним на майбутнє.
8.17. Предметом розгляду справи №911/1497/18 було:
- визнання недійсними результатів проведення процедури закупівлі, оформлені протоколом проведення переговорів щодо закупівлі послуг з розміщення твердих побутових відходів на полігоні;
- визнання недійсним, укладеного відповідачами, договору про надання послуг.
8.18. Предметом розгляду справи №904/5598/18 було визнання недійсним договору постачання.
8.19. Предметом розгляду справи №905/1529/20 були позовні вимоги керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі позивача: Східного офісу Державної аудиторської служби України до Державного підприємства "Шахта ім. М. С. Сургая" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Норзе" про визнання недійсним рішення тендерного комітету державного підприємства "Шахта ім. М. С. Сургая" та договору про закупівлю №249Т від 21.05.2020.
8.20. Предметом розгляду справи №924/996/21 було визнання недійсними додаткових угод до договору постачання дизельного палива, укладених відповідачами.
8.21. Предметом розгляду справи №925/1276/19 було:
- визнання недійсним договору, укладеного відповідачами;
- зобов`язання повернути кошти, отримані за договором.
8.22. Предметом розгляду справи №906/756/20 було:
- визнання недійсним рішення тендерного комітету, оформленого протоколом, про визнання товариства переможцем процедури відкритих торгів та наміру на укладання договору про публічну закупівлю за предметом;
- визнання недійсним договору на закупівлю.
8.23. Предметом розгляду справи №924/1256/17 були позовні вимоги заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" про визнання недійсним рішення тендерного комітету.
8.24. Предметом розгляду справи №826/11063/17 були позовні вимоги Північного офісу Державної аудиторської служби України до Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві про стягнення заборгованості.
8.25. Предметом розгляду справи №420/17618/21 було визнання протиправним і скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі.
8.25.1. Колегія суддів вважає необхідним також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 вирішила відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 05.04.2023 № 420/17618/21, про те, що приписи пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дають можливість сторонам на внесення необмеженої кількості разів (не частіше одного разу на 90 днів, а у випадку закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії - у будь-який час) змін до договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за кожний раз такого збільшення пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
8.26. З огляду на викладене, справи означені скаржником справи та справа, що переглядається, у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, є неподібними з точки зору спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників, ні за предметом розгляду, ні за підставами позову, ані за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між їх учасниками, ураховуючи контекст даної справи щодо підстави визнання додаткових угод недійсними та стягнення.
8.27. Верховний Суд також зазначає, що наявність інтересів держави є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, а встановлені судами фактичні обставини у зазначених скаржником справах не є ідентичними обставинам у справі, що переглядається.
8.28. Поряд з цим, у контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
8.29. Так, відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
8.30. Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
8.31. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.