ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/401/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
прокуратури - Зінкевич Ю.В.,
позивача - Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (далі - Рада, позивач) - не з`явився,
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" (далі - ТОВ "Вольт Постач", відповідач, скаржник) - Машков К.Є. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Вольт Постач"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 (головуючий - суддя Чинчин О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 (головуючий - суддя Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.)
у справі №910/401/23
за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Ради
до ТОВ "Вольт Постач",
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 170 656, 24 грн.
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод та стягнення з відповідача коштів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Прокурор звернувся до суду з позовом, який мотивовано наявністю підстав для визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення з відповідача коштів.
1.2. Правовою підставою позову визначено порушення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що полягає у недотриманні відповідачем вимог щодо внесення змін до вказаного Договору, а також збільшенні ціни за одиницю товару в межах визначеної законодавством 10 % межі за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023, позов задоволено. Визнано недійсними Додаткові угоди №1 від 16.02.2021, №2 від 01.03.2021, №3 від 30.04.2021 та №4 від 26.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №241220ВСР від 29.12.2020, укладені Війтовецькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області та ТОВ "Вольт Постач". Стягнуто з відповідача на користь Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області грошові кошти у розмірі 170 656,24 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Вольт Постач" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/401/23, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (щодо можливості/ неможливості звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину щодо публічних закупівель недійсним та стягнення коштів);
4.2. з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що вимушений звертатися до Суду щодо відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме викладеного у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №912/994/20, якою встановлено, що "...обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод)", тоді як вихід за межі позовних вимог судом є прямим порушенням процесуальних норм (частина п`ята статті 269 ГПК України), адже ні прокурор, ні позивач в доводах та аргументації не заявляли щодо обмеження збільшення ціни в межах 10% за весь період дії договору;
4.3. з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування та впливу регульованих тарифів, які встановлюються Регулятором на зміну ціни за договором, що призводить до помилкового тлумаченнями судами першої та другої інстанції особливостей зміни ціни за одиницю у випадку зміни відповідним нормативним актом регульованих тарифів, а також висновку Верховного Суду щодо зміни регульованого тарифу та покладення обов`язку щодо сплати відповідного тарифу на кінцевого споживача;
4.4. з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не досліджено докази, обома інстанціями було проігноровано прохання скаржника дослідити належним чином надані докази, що прямо порушує право скаржника на неупередженість та безсторонність. Дії судів обох інстанцій призвели до неповного встановлення судом обставин справи та неповного дослідження доказів, що стало підставою для прийняття незаконного рішення.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзивах на касаційну скаргу Прокурор та Рада заперечують проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
5.2. До Верховного Суду 09.10.2023 надійшли письмові пояснення ТОВ "Вольт Постач".
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Війтовецькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області (далі - Споживач) та ТОВ "Вольт Постач" (далі - Постачальник) 29.12.2020 укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №241220ВСР, відповідно до умов якого Постачальник продає Споживачу з 01.01.2021 до 31.12.2021 товар "код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія" (Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
6.2. Згідно з пунктом 5.1. Договору ціна цього договору становить 2 195 320 грн в т.ч. ПДВ.
6.3. Ціна за одиницю товару визначається у додатку №1 до Договору "Комерційна пропозиція Постачальника" (пункт 5.2. Договору).
6.4. Згідно з пунктом 5.6. Договору на виконання пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовились, що зміна ціни за одиницю Товару та встановлення щомісячної ціни поставки Товару здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку Товару, в тому числі зміни середньозваженої ціни на ринку на добу на перед (РДН).
6.5. Зміна ціни за одиницю Товару відбувається з дотриманням формули, передбаченої п.5.5. Договору кожного разу не більше, ніж на 10% від діючої ціни за одиницю Товару. При цьому загальна ціна Договору не може бути збільшена. У разі зростання ціни за одиницю товару одночасно здійснюється зменшення кількості товару (пункт 5.6.1. Договору).
6.6. Відповідно до пункту 5.6.2. Договору ціна за одиницю Товару за відповідний розрахунковий період визначається у виставлених Постачальником рахунках та актах приймання-передачі Товару, наданих згідно з пунктом 5.13 цього Договору, виходячи з коливання ціни електричної енергії на ринку, та обраховується відповідно до пункту 5.5. цього Договору.
Збільшення ціни за одиницю товару допускається до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Ціна закупівлі електроенергії в формулі ціноутворення нe може бути середньозваженої ціни РДН у місяці постачання.
6.7. Відповідно до пункту 5.8. Договору на виконання пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" Сторони домовились, що зміна умов цього Договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме, у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП, що включені у вартість Товару з цим Договором.
6.8. У пункті 1.1. Додатку №1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №241220ВСР від 29.12.2020 визначено, що ціна (тариф) за 1 кВт/год на момент укладення договору складає 2,84 грн кВт/год з ПДВ.
6.9. Додатковою угодою №1 від 16.02.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №241220ВСР від 29.12.2020 у зв`язку із збільшенням тарифу на послуги з розподілу електричної енергії з 0,89057 грн до 1,12143 грн без ПІДВ/кВт*год (Постанова НКРЕКП №2381 від 09.12.2020), відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Сторони домовилися внести зміни до пункту 1.1. Додатку №1 до Договору, та викласти наступним чином: " 1.1. Ціна (тариф) за 1 кВт/год. (Цфакт) на момент укладання Додаткової угоди №1 до Договору складає 3,12 грн. кВт/год з ПДВ. Сторони домовилися додати пункт 2.4. до Договору, та викласти його наступним чином: "п.2.4. Загальний обсяг споживання електричної енергії Замовником за цим Договором становить 703628,205128205 кВт. год. "
Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання, при цьому Сторони дійшли згоди, що зменшення обсягів закупівлі з урахуванням збільшення вартості електричної енергії починає діяти 3 "01" січня 2021 року, і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині оплати - до повного взаєморозрахунку (пункт 3 Додаткової угоди №1).
6.10. Згідно з довідкою Торгово - промислової палати України №369/08.0-7.3 від 15.02.2021 року зміна середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку "на добу наперед" (РДН ОЕС) за першу декаду лютого 2021 року порівняно з середньозваженою ціною за першу декаду січня 2021 року, у відсотковому вираженні, становила 47,8% (середньозважена ціна РДН ОЕС, 1 декада січня 2021 (01.01-10.01) - 1 149,41 грн/МВт.год; середньозважена ціна РДН ОЕС, 1 декада лютого 2021 (01.02-10.02) 1 698,79 грн/МВт. Год). Зміна середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку "на добу наперед" (РДН ОС) за першу декаду лютого 2021 року порівняно з середньозваженою ціною за січень 2021 року, у відсотковому вираженні, становила: середньозважена ціна РДН ОЕС, січень 2021 - 1462,52 грн/МВт.год; середньозважена ціна РДН ОЕС, 1 декада лютого 2021 (01.02-10.02) - 1698,79 грн/МВт.год, зміна ціни - 116,15%.
6.11. Додатковою угодою №2 від 01.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №241220ВСР від 29.12.2020 у зв`язку із збільшенням вартості електричної енергії, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Сторони домовилися внести зміни в пункт 1.1. Додатку № 1 до Договору та викласти наступним чином: "1.1. Ціна (тариф) за 1 кВт/год. (Цфакт) на момент укладання Додаткової угоди №2до Договору складає 3,39 грн. кВт/год з ПДВ". Сторони домовилися внести зміни в пункт 2.4. Договору, та викласти його наступним чином "п.2.4. Загальний обсяг споживання електричної енергії Замовником за цим Договором становить 647587,020648967кВт. год.".
Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання, при цьому Сторони дійшли згоди, що зменшення обсягів закупівлі з урахуванням збільшення вартості електричної енергії починає діяти з "01" лютого 2021 р., і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині оплати - до повного взаєморозрахунку.
6.12. Згідно з довідкою Торгово - промислової палати України №1212/08.0-7.3 від 28.04.2021 року зміна середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку "на добу наперед" (РДН ОЕС) за другу декаду квітня 2021 року порівняно з середньозваженою ціною за першу декаду квітня 2021 року, у відсотковому вираженні, становила 14,78% (середньозважена ціна РДН ОЕС, 1 декада квітня 2021 (01.04-10.04) - 1 325,16 грн/МВт.год; середньозважена ціна РДН ОЕС, 2 декада квітня 2021 (11.04-20.04) 1 520,96 грн/МВт. Год).
6.13. Додатковою угодою №3 від 30.04.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №241220ВСР від 29.12.2020 у зв`язку із збільшенням вартості електричної енергії, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Сторони домовилися внести зміни до абз.1 пункту 1.1. Додатку № 1 до Договору та викласти наступним чином: "" 1.1. Ціна (тариф) за 1 кВт/год. (Цфакт) на момент укладання Додаткової угоди №3 до Договору складає 3,52194 грн. кВт/год з ПДВ". Сторони домовилися внести зміни в пункт 2.4. Договору, та викласти його наступним чином "п.2.4. Загальний обсяг споживання електричної енергії Замовником за цим Договором становить 623326,9164153850 кВт. год".
Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання, при цьому Сторони дійшли згоди, що зменшення обсягів закупівлі з урахуванням збільшення вартості електричної енергії починає діяти з "01" травня 2021 року, і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині оплати - до повного взаєморозрахунку згідно з пунктом 3 статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
6.14. Згідно з довідкою Торгово - промислової палати України №2110/08.0-7.3 від 10.08.2021 року зміна середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку "на добу наперед" (РДН ОЕС) за третю декаду липня 2021 року порівняно з середньозваженою ціною за першу декаду липня 2021 року, у відсотковому вираженні, становила 53,78% (середньозважена ціна РДН ОЕС, 1 декада липня 2021 (01.07-10.07) - 1 055,60 грн/МВт.год; середньозважена ціна РДН ОЕС, 3 декада липня 2021 (21.07-31.07) 1 623,28 грн/МВт. Год).
6.15. Додатковою угодою №4 від 26.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №241220ВСР від 29.12.2020 у зв`язку із прийняттям Постанови НКРЕКП No1227 від 30.07.2021 "Про внесення змін де постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766" та, як результат, збільшенням вартості електричної енергії, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%), керуючись даними з офіційного веб-сайту ДІ "Оператор ринку" (www.oree.com.ua) та Довідкою ТП України, Сторони домовилися внести зміни до абц. 1 пункту 1.1. Додатку №1 до Договору, та викласти наступним чином: "1.1. Ціна (тариф) за 1 кВт/год. (Цфакт) на момент укладання Додаткової угоди №4 до Договору складає 3,70410 грн. кВт/год з ПДВ". Сторони домовилися внести зміни в пункт 2.4. Договору, та викласти його в наступній редакції: "п.2.4. Загальний обсяг споживання електричної енергії Замовником за цим Договором становить 592 672,9839907130 кВт. год".
6.16. Додатковою угодою №5 від 21.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №241220ВСР від 29.12.2020 сторони дійшли згоди розірвати договір.
6.17. На виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №241220ВСР від 29.12.2020 відповідач продав електричну енергію, а позивач у свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами приймання - передачі електричної енергії №9 від 15.02.2021 на суму 207 392 грн 64 коп, №138 від 16.03.2021 на суму 242 825 грн 70 коп, №219 від 31.03.2021 на суму 174 422 грн 28 коп, №321 від 30.04.2021 на суму 99 733 грн 80 коп, №416 від 31.05.2021 на суму 72 769 грн 74 коп, №514 від 30.06.2021 на суму 61 інш9 грн 49 коп, №588 від 31.07.2021 на суму 40 791 грн 11 коп, №716 від 31.08.2021 на суму 63 077 грн 12 коп, №775 від 30.09.2021 на суму 92 595 грн 10 коп, №905 від 31.10.2021 на суму 1 244 грн 58 коп, а загалом на суму в розмірі 1 056 081 грн 56 коп та здійснив оплату за вказаний товар у загальному розмірі 1 056 091 грн 56 коп, що підтверджується платіжними дорученнями.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/401/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Булгакової І. В., Колос І.Б.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/401/23 за касаційною скаргою ТОВ "Вольт Постач" на підставі пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.10.2023 № 29.2-02/2879 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В.
7.4. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 для розгляду справи №910/401/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
7.5. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 касаційне провадження у справі №910/401/23 за касаційною скаргою ТОВ "Вольт Постач" зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.
7.6. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2024 провадження у справі №910/401/23 поновлено.
7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод та стягнення з відповідача коштів у розмірі 170 656, 24 грн.
8.2. Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 про задоволення позовних вимог, та рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023, з огляду на вимоги касаційної скарги.
8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.4. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Так, не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням скаржник, з-поміж іншого зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 4.1. цієї постанови).
8.6. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема і на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.8. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.10. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.11. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.12. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.13. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.14. Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.16. У справі № 905/1907/21, на яку посилається скаржник, вирішувалось питання виключної правової проблеми щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у контексті визначення належного/неналежного позивача/позивачів у справі за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Ради та комунального, некомерційного закладу (Школи) про стягнення коштів, безпідставно сплачених Школою відповідно до додаткових угод, згідно з якими були внесені зміни до істотних умов договору, а саме збільшено ціну за одиницю товару та зменшено загальні обсяги поставки газу.
8.17. У постанові Великої Платати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, Велика Палата виснувала, що комунальний заклад у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі комунального, некомерційного закладу (Школи) та вважала правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Школи, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
8.18. У справі, що переглядається, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції, що при зверненні до суду з даним позовом керівником Волочиської окружної прокуратури було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.
8.19 Проаналізувавши зазначений висновок Верховного Суду щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у контексті наявності/відсутності правових підстав для звернення Прокурора з позовом в інтересах держави в особі, зокрема, комунального, некомерційного закладу, як належного позивача, викладений у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, Верховний Суд вважає, що він стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, зокрема, за змістовним та суб`єктним критеріями, оскільки у справі № 910/401/23 позов поданий Прокурором в інтересах держави в особі Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (яка є органом місцевого самоврядування та стороною Договору), а не в інтересах комунального закладу.
8.20. Поряд з цим, у контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
8.21. Так, відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
8.22 Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
8.23. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
8.24. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
8.25. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
8.26. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
8.27. У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
8.28. Суд враховує і те, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).
8.29. Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
8.30. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 зі справи № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
8.31. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зазначено про те, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган, як така сторона, може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу, як сторони правочину, має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").