ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2024 року
м. Київ
справа № 120/7988/21-а
адміністративне провадження № К/990/15602/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (суддя Мультян М.Б.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2022 року (колегія у складі суддів Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. Смілянця Е.С.)
у справі № 120/7988/21-а
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області
третя особа - Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У липні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Агрономічна сільська рада; відповідач), у якому просили:
- визнати протиправними та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 30.06.2021 № 598, № 600, № 587, № 595;
- зобов`язати Агрономічну сільську раду затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у їх власність та передати у власність земельні ділянки площею по 2,0000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 через свого представника 30.03.2021 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з колективним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га для кожного окремо на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
3. Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не було прийнято жодного рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.
4. Застосовуючи принцип "мовчазної згоди", визначений абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України(далі - ЗК України), позивачами розроблено проект землеустрою щодо відведення кожному окремо земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
5. 03.06.2021 на виконання вимог п. 24 Розділу X Перехідні положення ЗК України, позивачами подано до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області розроблений проект землеустрою разом з клопотаннями про його затвердження.
6. Рішеннями Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №598, №600, №587, №595 позивачам відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області. Підставою для прийняття зазначених рішень слугувало те, що вказані земельні ділянки знаходяться у зоні земель історико-культурного призначення, тобто фактичне місце розташування земельних ділянок не відповідає вимогам законів, а також Генеральному плану населеного пункту с. Агрономічне.
7. Позивачі з рішенням не погодилися, звернулися до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. Позивачі вважають рішення протиправним, оскільки вони виконали усі умови, визначені законом для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, зокрема, подали усі документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів.
9. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що рішенням Агрономічної сільської ради від 21.08.2015 затверджено Генеральний план с. Агрономічне, який одночасно є містобудівною документацією на місцевому рівні та землевпорядною документацією, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Під час розробки генерального плану, було розроблено план зонування території (зонінг) села Агрономічне.
Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації листом №2826/02-25 від 15.05.2016 повідомило Агрономічну сільську раду про те, що на території Агрономічної сільської ради знаходиться пам`ятка археології - поселення скіфської культури VІІ-VІ ст. до н.е., до якої додано план розташування, на якому відображено місцезнаходження земель історико-культурного призначення, до плану зонування території були внесені відповідні відомості.
Земельні ділянки історико-культурного призначення співпадають з тими, які бажають отримати у власність позивачі.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 22.11.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2022, задовольнив позов.
11. Суди дійшли висновків, що реєстрація державним кадастровим реєстратором земельних ділянок на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до ст.ст. 9, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою, а тому підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, передбачені ч. 9 ста.118 ЗК України, відсутні.
Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про знаходження земельних ділянок у зоні земель історико-культурного призначення, враховуючи покази свідка начальника відділу охорони культурної спадщини Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації ОСОБА_5, який повідомив, що землі історико-культурного призначення на території Агрономічної сільської ради відсутні.
Також обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, відповідачем не наведено.
При цьому поведінка відповідача свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційного права позивачів на отримання земельних ділянок у власність та вказує на фактичне ухилення відповідача від виконання ним вимог ч. 9 ст. 118 ЗК України щодо прийняття рішення про затвердження такого проекту землеустрою.
Враховуючи те, що судами встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою, зокрема позивачами подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, та з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, належним способом захисту, суди вважали необхідним для поновлення прав позивачів зобов`язання відповідача затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2022, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
13. Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на відсутність висновку Верховного Суду зі схожим суб`єктним складом правовідносин та предметом позову. Позивачі розробили проект землеустрою за принципом "мовчазної згоди" при зверненні до неналежного розпорядника земельних ділянок. Відповідно до розширених меж населеного пункту спірні земельні ділянки входили до с. Агрономічне, а не перебували за його межами, тому розпорядником є Агрономічна сільська рада, а не Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
14. На плані зонування с. Агрономічне, затвердженому рішенням Агрономічної сільської ради від 18.05.2016 № 106, земельні ділянки, які позивачі просять передати їм у власність для ведення особистого селянського господарства, віднесені до ділянок історико-культурного призначення. Тому ця справа має особливе значення для Агрономічної сільської ради та мала розглядатися за правилами загального позовного провадження. Значний суспільний інтерес обґрунтовує тим, що Агрономічна сільська рада прийняла рішення № 2195, у п. 2 якого доручила відділу юридичного та організаційного забезпечення сільської ради підготувати касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Покликаючись на висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 26.07.2019 у справі №815/5485/14, відповідач вважає, що суди у цій справі втрутилися в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень; Сьомий апеляційний адміністративний суд не дослідив документи, що подавалися з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, які ухвалою від 11.04.2022 витребував у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, проте не надійшли до суду та не містяться у матеріалах справи.
15. Ухвалою від 06.07.2022 Верховний Суд відкрив провадження у справі.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права й наявність обставин, наведених у п. 3, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, пп. "в" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
16. У відзиві позивачі покликаються на правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що спірні рішення було прийнято з порушенням законодавства. Cудами встановлено, що бажані земельні ділянки не відносяться до земель історико-культурного призначення, і на них відсутні об`єкти культурного чи археологічного значення.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву на неї, дійшов такого висновку.
18. Частинами 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України).
19. Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
20. Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
21. Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
22. Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
23. Відмову в затверджені проекту землеустрою відповідач пояснив тим, що бажані земельні ділянки знаходяться у зоні земель історико-культурного призначення, тобто фактичне місце розташування земельних ділянок не відповідає вимогам законів, а також Генеральному плану населеного пункту с. Агрономічне.