ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 757/12182/22
провадження № 51-4276км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
осіб, щодо яких закрито
кримінальне провадження ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, постановлену стосовно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2022 року задоволено клопотання захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та закрито кримінальне провадження № 42021102060000083 від 09 червня 2021 року відносно них на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2022 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзіпрокурор просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо надання неправильної оцінки обставинам кримінального провадження судом першої інстанції, та належним чином не мотивував свого рішення. Зазначає, що матеріали кримінального провадження містять відомості про належне повідомлення 31 грудня 2021 року сторони захисту про завершення досудового розслідування. 16 травня 2022 року сторона захисту закінчила ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та в межах строку досудового розслідування 18 травня 2022 року обвинувальний акт скеровано до суду.
На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від адвоката ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в яких він просить залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора. Вважає ухвали суду першої та апеляційної інстанції законними та вмотивованими.
Зокрема, зазначає, що сторона захисту не повідомлялась про завершення досудового розслідування.
Указує на те, що 05 січня 2022 року завершився строк досудового розслідування, проте сторона обвинувачення продовжувала проводити слідчі дії.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисник - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора та залишити без зміни судове рішення.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативний зміст засади законності в кримінальному провадженні визначають положення, які закріплені в статті 9 КПК, а саме: обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; обов`язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень; пріоритет застосування КПК під час кримінального провадження, що означає вимогу, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального проваджень: повинні відповідати КПК; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК; разом із тим, якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення міжнародного договору; застосування кримінального процесуального законодавства з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (розраховано на всіх суб`єктів, кримінальних процесуальних відносин); застосування загальних засад кримінального провадження, визначених частиною 1 статті 7 КПК, у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження. Будучи спрямованим на вирішення прогалин та колізій правового регулювання, останнє з названих положень забезпечує реалізацію верховенства права у сфері кримінального судочинства.
Досягнення законності у кримінальному провадженні можливе за умови дотримання, принаймні, трьох основних чинників, а саме: своєчасного залучення учасника кримінального провадження; роз`яснення особі її прав та обов`язків; надання реальної можливості скористатися своїми правами.
Слід зазначити, що поява у учасника процесу будь-якого права безальтернативно кореспондує обов`язку з боку суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження, забезпечити реалізацію такого права.
Обов`язок державних органів і посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, забезпечувати його учасникам (потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому та ін.) дійсну, а не ілюзорну, можливість реалізації своїх прав обумовлена тим, що фактичне використання прав учасниками процесу - одна з найважливіших умов об`єктивного, неупередженого кримінального провадження, охорони законних інтересів особи у кримінальному процесі.
Відповідно до статті 283 КПК особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (частина 1 статті 290 КПК).
Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання (частина 2 статті 290 КПК).