ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 303/1264/15-к
Провадження № 51-7473км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданої ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014070000000099, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Золотоноша Черкаської області, жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася в тому, що вона, будучи слідчою СВ Мукачівського МВ ГУМВС в Закарпатській області під час розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_8 за фактом вчинення ним крадіжки, в період з січня по 10 лютого 2010 року, точний час у ході досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, зловживаючи довірою, ввела ОСОБА_8 в оману, що виразилося в систематичних погрозах з боку ОСОБА_7 ініціювати обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вирішити за матеріальну винагороду в майбутньому питання призначення ОСОБА_8 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, увійшла у довіру до ОСОБА_8, й останній на пропозицію ОСОБА_7 погодився на передачу їй грошових коштів у розмірі 800 доларів США.
В подальшому 10 лютого 2010 року слідча СВ Мукачівського МВ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_7, усвідомлюючи те, що 02 лютого 2010 року нею закінчено досудове розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_8, і 05 лютого 2010 року матеріали зазначеної кримінальної справи в порядку ст. 225 КПК України (1960 року) були скеровані до прокурати міста Мукачево; реалізовуючи свій корисливий мотив та умисел на незаконне заволодіння коштами ОСОБА_8, не маючи мети і реальної можливості виконати надану потерпілому обіцянку посприяти уникненню покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; скориставшись довірою ОСОБА_8, шляхом обману, у приміщенні свого службового кабінету № НОМЕР_1, який розташований в адміністративній будівлі Мукачівського МВ ГУМВС України в Закарпатській області, за адресою м. Мукачево, вул. Ярослава Мудрого, 8, близько 11:00 год. як службова особа одержала від ОСОБА_8 наперед обумовлену нею суму грошових коштів в розмірі 670 доларів США та 100 Євро, які станом на 10 лютого 2010 року за курсом НБУ становили 6 462 грн, після чого відразу була викрита працівниками СБУ в Закарпатській області на місці вчинення злочину.
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України та виправдано через недоведеність наявності в її діях складу кримінального правопорушення.
Суд дійшов такого висновку на підставі дослідженого в судовому засіданні протоколу усної заяви про злочин від 07 лютого 2010 року, згідно з якою ОСОБА_8 просив притягнути до відповідальності за вимагання у нього хабаря в розмірі 800 доларів США слідчого СВ Мукачівського МВ ГУМВСУ в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_7 за поверхневе розслідування щодо нього кримінальної справи, обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі; не внесення до обвинувального висновку обтяжуючих покарання обставин, а також вирішення в майбутньому питання з суддею про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, вказавши, що потерпілий не перебував з обвинуваченою у довірливих відносинах, й вона не вживали дій для обману.
Окрім того, суд дійшов висновку про відсутність в діях обвинуваченої обману і зловживання довірою на підставі дослідженого в судовому засіданні протоколу про результати проведення оперативно-технічних заходів - здійснення візуального спостереження в громадських місцях із застосуванням теле- та відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів від 26.02.2010, відповідно до якого під час розмови ОСОБА_8 зі ОСОБА_7 остання отримала від нього кошти за вирішення певного питання, й при цьому сказала, що у випадку, якщо в неї нічого не вийде, вона отримані кошти поверне.
Також суд визнав недопустимими доказами протокол отримання грошових коштів від 10.02.2010, протокол вручення грошових коштів від 10.02.2010 та протокол вручення технічних засобів від 10.02.2010, оскільки слідчі дії проводилися за участю понятих, які проходили строкову службу у військовій контррозвідці й були співробітниками СБУ, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 127 КПК України 1960 року не мали права бути понятими.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог КПК України, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд не дослідив докази, незважаючи на те, що при їх досліджені у суді першої інстанції були істотно порушені вимоги КПК України.
Вказує, що прокурором було надано належні та допустимі докази, які доводять вину обвинуваченої у шахрайстві, зокрема протокол усної заяви про злочин від 07 лютого 2010 року, згідно з якою ОСОБА_8 просив притягнути до відповідальності ОСОБА_7 за вимагання у нього хабаря; довідку-меморандуму за результатом прослуховування аудіозапису розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ; аудіо-відео запис на інформаційному носії оптичному диску, де чітко вбачаються гроші та їх передача у кабінеті ОСОБА_9 ; вилучені грошові кошти під час огляду місця події.
Зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо передчасного висновку місцевого суду про визнання недопустимими доказами протоколу отримання грошових коштів, протоколу вручення грошових коштів та протоколу вручення технічних засобів.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора щодо безпосереднього допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, останні двоє з яких були понятими при проведені указаних слідчих дій, а також у досліджені письмових доказів.
Також стверджує, що судом апеляційної інстанції не перевірено і не проаналізовано всі доводи апеляційної скарги прокурора; в ухвалі апеляційного суду не зазначено мотивів, з яких суд виходив при відхиленні доводів апеляційної скарги прокурора; суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів, а тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У запереченні виправдана ОСОБА_6 просить касаційну скаргу прокурор залишити без задоволення, а оскаржувана ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала подану касаційну скаргу.
Виправдана заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За частиною першою цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, цих законодавчих вимог апеляційний суд дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, виправдовуючи ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з того, що в її діях не доведено наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Суд дійшов такого висновку на підставі дослідженого в судовому засіданні протоколу усної заяви про злочин від 07 лютого 2010 року, згідно з якою ОСОБА_8 просив притягнути до відповідальності за вимагання від нього хабаря в розмірі 800 доларів США слідчого СВ Мукачівського МВ ГУМВСУ в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_7, оскільки потерпілий не перебував з обвинуваченою у довірливих відносинах, й вона не вживали жодних дій для обману.
Окрім того, суд дійшов висновку щодо відсутності в діях обвинуваченої обману та зловживання довірою на підставі дослідженого в судовому засіданні протоколу про результати проведення оперативно-технічних заходів - здійснення візуального спостереження в громадських місцях із застосуванням теле- та відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів від 26.02.2010, відповідно до якого під час розмови ОСОБА_8 зі ОСОБА_7 остання отримала від нього кошти за вирішення певного питання, й при цьому сказала, що у випадку, якщо в неї нічого не вийде, вона отримані кошти поверне.
При цьому суд визнав недопустимими доказами протокол отримання грошових коштів від 10.02.2010, протокол вручення грошових коштів від 10.02.2010 та протокол вручення технічних засобів від 10.02.2010, оскільки слідчі дії проводилися за участю понятих, які проходили строкову службу у військовій контррозвідці й були співробітниками СБУ, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 127 КПК України 1960 року не мали права бути понятими.
Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, прокурор в апеляційній скарзі зазначав, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; суд дійшов безпідставного висновку про недоведеність наявності в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, оскільки в матеріалах кримінального провадження достатньо доказів, яким суд не надав належної оцінки.
Зокрема, прокурор в поданій апеляційній скарзі посилався на дані указаного вище протоколу усної заяви про злочин від 07 лютого 2010 року; вказував, що факт отримання коштів обвинуваченою шляхом обману та зловживання довірою підтверджується протоколом про результати проведення оперативно-технічних заходів - здійснення візуального спостереження в громадських місцях із застосуванням теле- та відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів від 26.02.201, даними протоколу огляду місця події від 10.02.2010 з відеозаписом й фототаблицею до нього, а також даними висновку криміналістичної експертизи хімічних речовин від 23.02.2010 № 637.