ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 577/5300/19
Провадження № 51-2973 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_7,
засудженої (відеоконференція) ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_8 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2022 року і ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року, захисника ОСОБА_6 і прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200070000246 за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме у вчиненні розбійних нападів організованою групою.
Білопільський районний суд Сумської області вироком від 15 серпня 2022 року визнав винуватою ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного їй майна, крім житла. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 18 вересня 2023 року апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 залишив без задоволення.
На підставі ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Білопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2022 року щодо ОСОБА_8 змінив, виключив з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на особи " ОСОБА_9" та " ОСОБА_10" й постановив вважати правильним твердження про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за попередньою змовою з "особами 2 і 3, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження".
Уточнив вирок в частині кваліфікації дій ОСОБА_8, вказавши, що за кваліфікуючою ознакою "вчинення розбою особою, яка раніше вчинила розбій" кваліфікуються дії ОСОБА_8 за епізодом № 2. В іншій частині вирок місцевого суду залишив без зміни.
Згідно з вироком з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_8, діючи у групі осіб за попередньою змовою з Особою 3, яка вироком Білопільського районного суду від 22.12.2021 засуджена за ч. 4 ст. 187, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; Особою 2, який вироком Білопільського районного суду від 26.10.2021 засуджений за ч. 3 ст. 187, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; невстановленою в ході досудового розслідування особою та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв`язку з розшуком, діючи з корисливою метою та єдиним умислом, направленим на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_11, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я, у період часу з 23:12 год. 29.03.2019 до 00:58 год. 30.03.2019 на автомобілі Особи 2 приїхали до смт Есмань Глухівського (на теперішній час Шосткинського) району Сумської області, де одягнули виготовленні з шапок маски, пов`язки, рукавички і, залишивши транспортний засіб, попрямували до домогосподарства потерпілого.
У цей час особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв`язку із розшуком, зателефонувала своїй знайомій та, не повідомляючи останню про злочинну змову, дізналася у неї, яким чином у нічний час знайти будинок потерпілого ОСОБА_11 .
Діставшись будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_8 за попередньою змовою з Особою 3, Особою 2, невстановленою в ході досудового розслідування особою та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, вибили двері та проникли в будинок, де Особа 2 і невстановлена в ході досудового розслідування особа, схопили потерпілого ОСОБА_11 за ноги та руки, примусово посадили на стілець, що знаходився в приміщенні кухні, і, використовуючи мотузки та дроти, які знайшли на місці злочину, прив`язали до стільця.
У цей час Особа 3 розпитував потерпілого про місце знаходження грошей. ОСОБА_11, здійснюючи фізичний супротив, заперечував наявність грошей. Особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, шукав гроші та цінні речі на території будинку і домогосподарства.
Долаючи опір потерпілого, співучасники, діючи спільно та узгоджено між собою, рушником закрили рот та ніс потерпілого, що ускладнювало його дихання, нанесли близько трьох ударів по тілу потерпілого, а також, використовуючи господарський ніж, який знаходився в приміщенні кухні, з метою отримання інформації про місце знаходження грошових коштів погрожували його застосуванням ОСОБА_11 . Після зазначених дій Особа 2 та Особа 3 продовжили пошук грошових коштів, а невстановлена в ході досудового розслідування особа та ОСОБА_8 здійснювали фізичний контроль потерпілого.
З метою отримання інформації про місцезнаходження цінного майна потерпілого нападники застосували до нього погрози насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я. Потерпілий, реально сприймаючи погрози його життю та здоров`ю, побоюючись їх реалізації, повідомив про місце схову грошей, після чого співучасники виявили та незаконно заволоділи коштами в сумі 18 000 грн, належними ОСОБА_11 .
Не отримавши очікуваної суми грошей, співучасники продовжили утримання потерпілого та пошук грошей на території домогосподарства і в будинку та, не знайшовши їх, покинули місце вчинення злочину. Під час вчинення розбійного нападу співучасники заволоділи грошовими коштами у сумі 18 000 грн, мобільним телефоном потерпілого та спричинили йому легкі тілесні ушкодження.
Окрім того, ОСОБА_8 за попередньою змовою з Особою 3 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв`язку з розшуком, діючи з корисливою метою та єдиним умислом, направленим на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_12, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я, близько 08:18 год. 16.04.2019 на автомобілі під керуванням ОСОБА_13, якому вони не повідомляли про свої протиправні наміри, приїхали до м. Конотоп у с. Підлипне Сумської області, де підійшли до будинку потерпілої ОСОБА_12 по АДРЕСА_3, оглянули прилеглу до нього територію і визначили місце, яке найбільш підходило для проникнення у домогосподарство, продумуючи шляхи залишення місця вчинення злочину, після чого вирішили вчинити злочин пізніше цього ж дня.
На виконання задуманого співучасники вирішили, що Особа 3 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, мають проникнути до будинку ОСОБА_12 й шляхом погроз і застосування насильства дізнатися у неї відомості про місцезнаходження грошей і цінних речей, відшукати їх, а ОСОБА_8 має залишитися на вулиці та спостерігати за обстановкою, а в разі виявлення сторонніх осіб поблизу будинку, має сповістити співучасників для своєчасного відходу з місця вчинення злочину.
16.04.2019, близько 12:00 год., ОСОБА_8, Особа 3 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, на автомобілі під управлінням ОСОБА_13, якому не повідомляли про свої протиправні наміри, приїхали до м. Конотоп у с. Підлипне, де біля вул. Весняної зупинили автомобіль, вийшли з нього та наказали ОСОБА_13 їх чекати.
Після цього ОСОБА_8, Особа 3 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, направилися до будинку потерпілої. Встановивши, що двері до домогосподарства зачинені, ОСОБА_8 повернулася до автомобіля, де мала слідкувати за обстановкою навколо, а Особа 3 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, через огорожу перелізли у домоволодіння ОСОБА_12, й біля входу до будинку виявили потерпілу.
У цей час особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, швидко пішла до будинку та, незважаючи на заборону потерпілої, почала шукати грошові кошти і цінні речі, а Особа 3 заштовхала ОСОБА_12 в будинок.
У будинку Особа 3 запитала потерпілу про місце знаходження грошових коштів, однак остання стверджувала про їх відсутність, після чого Особа 3, взявши у приміщенні будинку господарський молоток, почала погрожувати спричиненням ним тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та здоров`я потерпілої.
Оскільки ОСОБА_12 не повідомила про місцезнаходження грошей, Особа 3 вказаним молотком завдала ОСОБА_12 не менше двох ударів по рукам та близько п`яти ударів рукояткою молотка по голові. ОСОБА_12, сприймаючи дії та погрози Особи 3 як реальні, вказала, де зберігає гроші, після чого вказані особи виявили та заволоділи належними ОСОБА_12 грошовими коштами в сумі 6000 грн та майном потерпілої, спричинивши їй матеріальну шкоду на загальну суму 12 133,84 грн, а також спричинили їй легкі тілесні ушкодження. Після цього вони з місця вчинення злочину зникли.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої, його явну несправедливість через суворість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджена ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі з тих самих підстав просить скасувати вирок Білопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2022 року й ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_6 та засуджена ОСОБА_8 у своїх касаційних скаргах зазначають, що за епізодом злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_11 умислу на застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, а також погрози застосування такого насильства у ОСОБА_8 не було. Застосуванням ножа погрожувала виключно ОСОБА_10, про що потерпілий свідчив під час досудового розслідування, а інші учасники робили їй зауваження про припинення таких дій. При підготовці до заволодіння коштами потерпілого планувалось таємне викрадення його майна і мова про застосування насильства не йшла. Однак під час судового розгляду потерпілий змінив свої показання і вказав про погрозу застосування насильства від всіх трьох жінок. На переконання сторони захисту, судом надано неправильну оцінку показанням потерпілого, що призвело до неправильної кваліфікації діянь ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 187 КК України, а не за ч. 3 ст. 186 КК України.
Крім цього, засуджена вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які також брали участь у вчиненні інкримінованих їй злочинів і уклали з прокурором угоди про визнання винуватості, тому їх свідчення є упередженими.
Також захисник та засуджена у своїх касаційних скаргах стверджують про непричетність ОСОБА_8 до розбійного нападу на ОСОБА_12, оскільки вона не проникала до житла потерпілої і не здійснювала будь-яких дій, спрямованих на заволодіння майном. Крім цього, навіть за умови співучасті ОСОБА_8 у вчиненні цього злочину, її діяння за ст. 187 КК України кваліфіковано не правильно, оскільки дії ОСОБА_10 виходили за межі можливої домовленості про вчинення злочину шляхом шахрайства, тому за правилами ч. 5 ст. 29 КК України ОСОБА_8 не повинна була притягуватись до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 187 КК України.