ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 369/2266/21
провадження № 61-4197св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чижик Андрій Павлович, Державне підприємство "Сетам",
третя особа - Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_2,
відповідачі за позовом третьої особи із самостійними вимогами: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області,
треті особи за позовом третьої особи із самостійними вимогами: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чижик Андрій Павлович, Державне підприємство "Сетам", Акціонерне товариство "Райффайзен Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика А. П., Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), третя особа - Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, про визнання недійсними електронних торгів.
Позов мотивований тим, що 28 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариство "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк"),
і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 223324051,
на забезпечення виконання зобов`язань за яким цього ж дня ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали з банком окремі договори поруки № 223324051/1 та
№ 223324051/2 відповідно. Також з метою забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань 28 березня 2008 року ОСОБА_1 уклав з банком договір іпотеки, до якого 04 червня 2010 року було внесено зміни, за якими предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року
у справі № 752/14499/19 позов АТ "Райффайзен Банк" задоволено та стягнено солідарно з позичальника і поручителів заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 223324051 у розмірі
35 000,00 дол. США. 08 вересня 2020 року приватний виконавець Чижик А. А. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо боржника ОСОБА_1,
в межах якого 25 січня 2021 року були проведені електронні торги
з примусового продажу вказаної квартири, яка належала позивачу на праві власності, та складено відповідний протокол № 523183, згідно з яким торги відбулися, продаж лота здійснено за 580 000,00 грн.
Позивач вказав, що зазначені торги відбулися з порушенням встановленої процедури для їх проведення, оскільки йому як боржнику не було відомо про виконавче провадження № НОМЕР_1, здійснення дій з визначення вартості майна, організації торгів та про факт їх проведення. Він не отримував і не був ознайомлений з будь-якими документами, пов`язаними з організацією та проведенням електронних торгів з продажу його квартири, тому через вказані порушення не мав змоги здійснити дії із залучення до торгів учасників, які були б готові запропонувати вищу ціну. При цьому продаж квартири здійснено з порушенням встановленого законом мораторію на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, з огляду на те, що він не надавав згоди на відчуження квартири, яка є єдиним житлом для нього, його дружини та двох дітей, а загальна площа цього помешкання становить 45,4 кв. м. Стверджував, що оспорювані електронні торги проведені без дозволу органу опіки та піклування, з порушенням прав на проживання неповнолітньої дитини, адже у зазначеній квартирі також проживають двоє його дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2, останній з яких зареєстрований у цій квартирі, про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання особи від 24 квітня 2018 року № 08-21363, видана виконавчим комітетом Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
З наведених підстав ОСОБА_1 просив визнати недійсними електронні торги з реалізації однокімнатної квартири
АДРЕСА_2, організованих ДП "Сетам", номер лота 460245, що відбулись 25 січня 2021 року, та визнати недійсним протокол
від 25 січня 2021 року № 523183 проведення електронних торгів щодо реалізації вказаної квартири.
У травні 2021 року третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Чижик А. П., ДП "Сетам", АТ "Райффайзен Банк", про усунення перешкод у користуванні квартирою, зобов`язання скасувати державну реєстрацію місця проживання осіб та виселення з квартири.
Позов мотивований тим, що за результатами електронних торгів від 25 січня 2021 року, організатором яких було ДП "Сетам", складено протокол № 523183 проведення електронних торгів за номером лота 460245, переможцем яких визнано ОСОБА_2 11 лютого 2021 року приватний виконавець Чижик А. П.
у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 склав акт про реалізацію предмета іпотеки на електронних торгах, на підставі якого 12 лютого
2021 року ОСОБА_2 отримав у приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Леденьова І. С. свідоцтво про право власності на квартиру
АДРЕСА_1 та зареєстрував право власності на цю квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На початку березня 2021 року ОСОБА_2 прибув до належної йому квартири з метою її огляду, зміни вхідних замків та приготування для свого подальшого проживання, однак у цьому помешканні залишився проживати її попередній власник ОСОБА_1 разом з членами своєї родини, який відмовився допускати його у квартиру та повідомив, що спір може бути вирішений лише в судовому порядку.
Письмову вимогу про звільнення квартири від 13 березня 2021 року відповідач також проігнорував, жодної відповіді не надав.
Оскільки вказана квартира була придбана за рахунок кредитних коштів та добровільно передана в іпотеку, а реєстрація місця проживання членів родини іпотекодавця проведена протиправно з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_2 просив усунути йому перешкоди
в користуванні квартирою АДРЕСА_1 ; зобов`язати уповноважену посадову особу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області скасувати державну реєстрацію місця проживання ОСОБА_3
і ОСОБА_4 у вказаній квартирі та виселити відповідачів із зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
09 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними електронні торги з реалізації однокімнатної квартири
АДРЕСА_2, організованих ДП "Сетам", номер лота 460245, що відбулись 25 січня
2021 року.
Визнано недійсним протокол від 25 січня 2021 року № 523183 про проведення електронних торгів щодо реалізації однокімнатної квартири
АДРЕСА_2, організованих
ДП "Сетам", номер лота 460245, що відбулись 25 січня 2021 року.
У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнено з ДП "Сетам" на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн.
Стягнено з приватного виконавця Чижика А. П. на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок укладання на прилюдних торгах договору купівлі-продажу нерухомого майна порушено право власника на спірну квартиру, оскільки наданий позивачу кредит в іноземній валюті
є споживчим, цільове використання якого - придбання житлової нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1, що використовується позивачем та його сім`єю як єдине житло на підконтрольній Уряду території України. Тому з урахуванням того, що майно, яке є предметом іпотеки, вибуло з власності іпотекодавця без його згоди як власника, а площа квартири не перевищує 140 кв. м, суд дійшов висновку про те, що предмет іпотеки не міг бути примусово стягнений іпотекодержателем на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними
у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).
Суд звернув увагу, що факт реєстрації на ім`я одного із власників (подружжя) нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю, не свідчить, що воно належить лише цій особі. Оскільки таке майно є власністю кількох осіб, то відчуження його частини на торгах без отримання виконавцем згоди співвласника, який не є боржником у виконавчому провадженні,
є порушенням прав такого співвласника, що тягне за собою недійсність торгів. Відповідно до пункту 3.2 договору іпотеки від 28 березня 2008 року іпотекодавець перебуває в зареєстрованому шлюбі, предмет договору
є спільною сумісною власністю. Отримано заяву-згоду від дружини на укладення цього договору, зміст якої доведено до відома іпотекодержателя, однак матеріали справи не містять належного підтвердження повідомлення ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, накладення арешту на майно, проведення оцінки майна та повідомлення про проведення електронних торгів.
Крім того, у разі передання на реалізацію нерухомого майна, право власності, право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, який надається згідно із законом. Підставою для визнання недійсним правочину щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення
в результаті його укладення майнових прав дитини. У цій справі встановлено, що будь-яких обмежень щодо реєстрації місця проживання дитини у квартирі, яка є предметом іпотеки, не передбачено в цілому ні Законом України "Про іпотеку", ні укладеним 28 березня 2008 року договором іпотеки між позивачем та банком, тому оспорювані електронні торги з реалізації спірної квартири було проведено з порушення вимог закону.
Суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах ціна продажу предмета іпотеки з іпотекодавцем (власником) узгоджена не була,
ОСОБА_1 не був повідомлений про день і час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу квартири, тому мало місце порушення норм Порядку реалізації арештованого майна, а внаслідок продажу арештованого майна порушено права позивача. Крім цього, оцінка вартості нерухомого майна проведена з порушенням норм чинного законодавства та
є такою, що порушує права й інтереси позивача, адже оцінювач не провів безпосереднє ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом огляду та дослідження приміщень квартири. Позивача не було повідомлено про проведення огляду об`єкта оцінки і про необхідність забезпечення доступу для огляду приміщень об`єкта оцінки, а у звіті не вказано строк дії висновку про вартість квартири. При цьому у наявному висновку про незалежну оцінку без зазначення дати вказано, що цей висновок є частиною звіту про незалежну оцінку майна
і є дійсним тільки у складі такого звіту, проте в матеріалах справи є тільки титульна сторінка звіту про незалежну оцінку вартості майна, де об`єктом оцінки виступає спірна квартира, що не дає можливості повною мірою оцінити вказаний звіт. Також немає доказів щодо наявності друкованих засобів масової інформації, в яких було опубліковано повідомлення про проведення прилюдних торгів, а також листів організатора торгів
з повідомленням сторін виконавчого провадження про проведення електронних торгів з відомостями про предмет реалізації, день та час проведення електронних торгів і початкову ціну продажу майна, що
у сукупності свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача в частині продажу його майна для забезпечення вимог кредитора за ринковою ціною.
Ураховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, районний суд відмовив у задоволенні вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Апеляційну скаргу АТ "Райффайзен Банк" задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від
09 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Усунено ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою
АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_1, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом їх виселення із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" 2 724,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 626,00 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів пред?явлено до неналежного складу відповідачів, оскільки сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці: державна виконавча служба та організатор електронних торгів і покупець - переможець електронних торгів, які мають бути відповідачами у справі. Пред?явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що спірна квартира придбавалася за рахунок кредитних коштів, отриманих саме з метою придбання житла за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 223324051, була обтяжена іпотекою нерухомого майна та реалізована на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу позичальника за цим договором. Новий власник ОСОБА_2, який придбав житло на прилюдних торгах та повідомляв колишнього власника в порядку статті 40 Закону України "Про іпотеку" про виселення та усунення перешкод
у користуванні майном у зв`язку зі зміною власника квартири з погодженим строком на добровільне звільнення цього приміщення, не може користуватися своєю власністю, оскільки попередній власник, який втратив право власності на житло, відмовляється у добровільному порядку виселятися з нього разом із членами свої родини.
Апеляційний суд зазначив, що реєстрація місця проживання ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у квартирі, яка була предметом іпотеки, відбулася після укладення іпотечного договору за відповідними заявами ОСОБА_3 від 24 квітня 2018 року зі згоди власника (іпотекодавця) ОСОБА_1, хоча пунктом 5.1 договору іпотеки від 28 березня 2008 року було передбачено, що іпотекодавець не має права відчужувати предмет іпотеки в будь-який спосіб або іншим чином розпоряджатись ним без письмової згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії цього договору.
У власності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є інше нерухоме майно для проживання, в тому числі житловий будинок загальною площею 51,6 кв. м на АДРЕСА_3,
в якому і було зареєстроване місце проживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до 24 квітня 2018 року.
За встановлених обставин цієї справи апеляційний суд виснував, що втручання у право ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користування спірною квартирою з метою захисту права власності
ОСОБА_2 слід визнати таким, що відбулось із легітимною метою та
з дотриманням принципу пропорційності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірні торги відбулися з порушенням встановленої процедури для їх проведення, оскільки заявник як боржник не знав про виконавче провадження № НОМЕР_1, здійснення дій з визначення вартості майна, організації торгів та про факт їх проведення. Він не отримував і не був ознайомлений з будь-якими документами, пов`язаними з організацією та проведенням електронних торгів з продажу його квартири, тому через вказані порушення не мав змоги здійснити дії із залучення до торгів учасників, які були б готові запропонувати вищу ціну. При цьому продаж квартири здійснено з порушенням встановленого законом мораторію на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, з огляду на те, що він не надавав згоди на відчуження квартири, яка
є єдиним житлом для нього, його дружини та двох дітей, а загальна площа цього помешкання становить 45,4 кв. м. Електронні торги проведенні без дозволу органу опіки та піклування з порушенням прав на проживання неповнолітньої дитини. Вказував, що суд першої інстанції залучив покупця ОСОБА_2 як відповідача у справі.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року
у справі 753/12729/15-ц, від 26 жовтня 2021 року у справі № 334/715/20, від
26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18, від 25 червня 2019 року у справі
№ 910/17792/17, постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі
№ 334/715/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 2-112/11, від 08 грудня
2021 року у справі № 336/4883/20, від 14 грудня 2021 року у справі
№ 484/5200/18, від 14 грудня 2021 року у справі № 754/2961/17,
від 10 березня 2020 року у справі № 927/1184/15, від 11 листопада 2018 року
у справі № 712/1317/14-ц, від 19 червня 2020 року у справі № 202/1698/17, постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі
№ 6-2988цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
09 червня 2023 року АТ "Райффайзен Банк" подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року - без змін.
14 липня 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого
2023 року - без змін. Копія вказаного відзиву надійшла до Верховного Суду
28 серпня 2023 року через підсистему "Електронний суд".
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
17 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2023 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 рокув частині усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою, за адресою:
АДРЕСА_4, з боку
ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом їх виселення з указаної квартири без надання іншого житлового приміщення до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.